Київ – 26 квітня в Києві відкрилося українське представництво Інституту Організації договору колективної безпеки. Під час презентації представництва його голова, міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов запевнив, що Інститут дбатиме передовсім про багатовекторну безпекову політику України і діятиме в межах її позаблокового статусу. Натомість експерти і народні депутати, які не входять до групи з підтримки ОДКБ, вважають співпрацю з цією структурою невигідною для України і вбачають у цій ініціативі передовсім політичне зближення з Росією.
Організація договору про колективну безпеку створена у 1992 році. І за задумом Росії, мала стати гідною альтернативою НАТО. Проте з того часу до нього приєдналися лише країни пострадянського табору: Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан та Узбекистан. Україна ж пропозицію вступити до ОДКБ відхилила. Проте сьогодні час переглянути цю ситуацію, заявив на презентації Представництва Інституту ОДКБ в Україні, директор інституту Олександр Воробйов.
«Мета діяльності інституту – дослідження ролі та місця ОДКБ в сучасному світі. Він ініціює інтеграцію інших країн до ОДКБ, працює з експертами, проводить семінари у багатьох країнах, – розповідає очільник російського інституту. – Сподіваюся, що з появою українського представництва інституту стосунки України з Росією стануть іще кращими, і воно стане майданчиком, який допоможе доносити до суспільства ідеї про те, як жити в нашому спільному просторі».
Прихильники Договору колективної безпеки пропонують поєднати військову співпрацю і позаблоковість
Співробітництво з ОДКБ означатиме для України інтеграцію до світових систем безпеки, а крім того – розвиток військово-промислового комплексу та запозичення передового досвіду, зазначив голова представництва Інституту ОДКБ в Україні, міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов. Але при цьому, на його думку, Україна не втратить позаблокового статусу і забезпечить багатовекторність своєї безпекової політики.
«Ми живемо у глобальному світі. Є НАТО. Є ОДКБ. Ми співпрацюємо з обома. Будуть інші форми безпеки – працюватимемо з ними. Повірте, найближчим часом НАТО та ОДКБ теж активно співпрацюватимуть між собою», – прогнозує пан Толстоухов.
Колективна безпека, яка вигідна… лише Росії
Інтеграція до ОДКБ – це вчорашній день для України: свого часу вже відхилила пропозиції про вступ до цієї структури, переконаний колишній міністр закордонних справ, а нині голова парламентського комітету з євроінтеграції Борис Тарасюк.
«Це нагадує витягання з шафи скелета дводесятилітньої давнини. Україна вже взяла курс на підготовку до НАТО. Окрім того, створена ефективна регіональна організація – ГУАМ. Зараз триває штучне принесення в Україну ОДКБ як конкурента для НАТО і ГУАМ. Співпраця з ОДКБ можлива, але вона непотрібна Україні, оскільки це передовсім геополітичний проект, вигідний Кремлю, і до того ж навіть не є прибутковим. Його не порівняти зі співпрацею «Україна-НАТО», за якою ми отримуємо фінансову допомогу для участі в миротворчих операціях НАТО та на розвиток українських збройних сил», – зауважує Борис Тарасюк.
Погоджується з ним і голова Центру геополітичних проблем Чорноморського регіону «НОМОС» Сергій Кулик.
«Діяльність ОДКБ свідчить, що ніякого позитиву для членів вона не приносить. Згадаймо останні події в Киргизії, яка є членом ОДКБ, але вона ніяк не вплинула на стабілізацію ситуації в державі. Не принесе таке об’єднання користі й Україні», – каже Кулик.
Загалом українські експерти вважають вступ України до ОДКБ малоймовірним, оскільки нова влада проголосила курс на позаблоковий статус держави.
«Мета діяльності інституту – дослідження ролі та місця ОДКБ в сучасному світі. Він ініціює інтеграцію інших країн до ОДКБ, працює з експертами, проводить семінари у багатьох країнах, – розповідає очільник російського інституту. – Сподіваюся, що з появою українського представництва інституту стосунки України з Росією стануть іще кращими, і воно стане майданчиком, який допоможе доносити до суспільства ідеї про те, як жити в нашому спільному просторі».
Прихильники Договору колективної безпеки пропонують поєднати військову співпрацю і позаблоковість
Співробітництво з ОДКБ означатиме для України інтеграцію до світових систем безпеки, а крім того – розвиток військово-промислового комплексу та запозичення передового досвіду, зазначив голова представництва Інституту ОДКБ в Україні, міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов. Але при цьому, на його думку, Україна не втратить позаблокового статусу і забезпечить багатовекторність своєї безпекової політики.
«Ми живемо у глобальному світі. Є НАТО. Є ОДКБ. Ми співпрацюємо з обома. Будуть інші форми безпеки – працюватимемо з ними. Повірте, найближчим часом НАТО та ОДКБ теж активно співпрацюватимуть між собою», – прогнозує пан Толстоухов.
Колективна безпека, яка вигідна… лише Росії
Інтеграція до ОДКБ – це вчорашній день для України: свого часу вже відхилила пропозиції про вступ до цієї структури, переконаний колишній міністр закордонних справ, а нині голова парламентського комітету з євроінтеграції Борис Тарасюк.
«Це нагадує витягання з шафи скелета дводесятилітньої давнини. Україна вже взяла курс на підготовку до НАТО. Окрім того, створена ефективна регіональна організація – ГУАМ. Зараз триває штучне принесення в Україну ОДКБ як конкурента для НАТО і ГУАМ. Співпраця з ОДКБ можлива, але вона непотрібна Україні, оскільки це передовсім геополітичний проект, вигідний Кремлю, і до того ж навіть не є прибутковим. Його не порівняти зі співпрацею «Україна-НАТО», за якою ми отримуємо фінансову допомогу для участі в миротворчих операціях НАТО та на розвиток українських збройних сил», – зауважує Борис Тарасюк.
Погоджується з ним і голова Центру геополітичних проблем Чорноморського регіону «НОМОС» Сергій Кулик.
«Діяльність ОДКБ свідчить, що ніякого позитиву для членів вона не приносить. Згадаймо останні події в Киргизії, яка є членом ОДКБ, але вона ніяк не вплинула на стабілізацію ситуації в державі. Не принесе таке об’єднання користі й Україні», – каже Кулик.
Загалом українські експерти вважають вступ України до ОДКБ малоймовірним, оскільки нова влада проголосила курс на позаблоковий статус держави.