Що це за ленінсько-сталінська лихоманка охопила Україну? В Запоріжжі запеклі комуністи кують собі бюстик Сталіна до 65-річчя закінчення війни. Одесити теж захотіли собі Сталіна поставити. Дорогі одесити, вам що, імператриці Катерини не досить? І взагалі мені видається, що, ухвалюючи такі рішення, не такі ви великі дотепники, за яких вас маємо.
У Луганську взяли й обліпили місто біґбордами Леніна, а в Києві Український дім повернувся до свого первісного призначення і знову став музеєм Леніна. Саме тут, до 140 річниці народження великого вождя відкрили виставку.
Для кого це все? Навіщо? В чому естетична чи історична вартість старих шкарпеток Ілліча? Чи «косоворотки», яку він носив, коли ховався від царської охранки? Чи відтворення його кабінету?
Директор Українського дому Наталія Заболотна каже, що не слід дивитися на Ілліча, а на руку майстра, яка його намалювала. Яка рука добровільно щось таке могла малювати? А якщо добровільно, то лише для того, щоб підлабузнитися до комуністичної влади. Хіба нещире мистецтво – це мистецтво?
Так, директор музею та куратор виставки намагалися дещо прикольно до цього підійти, у виставці експонуються картини сучасних художників, на яких зображені Мерлін Монро та Мадонна, що виступають перед більшовиками. Це, мовляв, таке собі висміювання більшовицької влади. Ну, і що?
Ленін давно помер. Так, він «всегда живой» бо його, нещасного, ніколи не поховали. Порушили його власне бажання поховати його поруч з матір'ю в Санкт-Петербурзі. Лежить він в цьому мавзолеї та тліє. Бальзамують його, мастять, ліплять... Не треба дивитись фільм жахів, вистачить відвідати Леніна.
Тим часом бідна Україна успадкувала аж 70 тисяч різних ленінських експонатів. Це картини, скульптури, моделі кабінетів, одяг та подарунки.
Пані Заболотна каже, що все це потребує коштів на утримання, а оскільки все це «добро» – це частина музейного фонду України, його не можна просто продати чи розформувати.
Я маю конкретну пропозицію: подарувати його Росії. Запакувати на наступний поїзд номер 2, 4, 6 чи 42, що прямують до Москви. Московських поїздів із Києва аж 15 на добу, отож місця вистачить. Можна пакувати по одному вагону в кожному поїзді. За кілька днів можна буде відправити все! Зав'язати гарним бантиком, написати ввічливу записку. Нехай це все стане їхньою проблемою. Таким чином ми бодай частково Леніна поховаємо. Це ж гуманно. Він же цього й хотів.
У Луганську взяли й обліпили місто біґбордами Леніна, а в Києві Український дім повернувся до свого первісного призначення і знову став музеєм Леніна. Саме тут, до 140 річниці народження великого вождя відкрили виставку.
Для кого це все? Навіщо? В чому естетична чи історична вартість старих шкарпеток Ілліча? Чи «косоворотки», яку він носив, коли ховався від царської охранки? Чи відтворення його кабінету?
Директор Українського дому Наталія Заболотна каже, що не слід дивитися на Ілліча, а на руку майстра, яка його намалювала. Яка рука добровільно щось таке могла малювати? А якщо добровільно, то лише для того, щоб підлабузнитися до комуністичної влади. Хіба нещире мистецтво – це мистецтво?
Так, директор музею та куратор виставки намагалися дещо прикольно до цього підійти, у виставці експонуються картини сучасних художників, на яких зображені Мерлін Монро та Мадонна, що виступають перед більшовиками. Це, мовляв, таке собі висміювання більшовицької влади. Ну, і що?
Ленін давно помер. Так, він «всегда живой» бо його, нещасного, ніколи не поховали. Порушили його власне бажання поховати його поруч з матір'ю в Санкт-Петербурзі. Лежить він в цьому мавзолеї та тліє. Бальзамують його, мастять, ліплять... Не треба дивитись фільм жахів, вистачить відвідати Леніна.
Тим часом бідна Україна успадкувала аж 70 тисяч різних ленінських експонатів. Це картини, скульптури, моделі кабінетів, одяг та подарунки.
Пані Заболотна каже, що все це потребує коштів на утримання, а оскільки все це «добро» – це частина музейного фонду України, його не можна просто продати чи розформувати.
Я маю конкретну пропозицію: подарувати його Росії. Запакувати на наступний поїзд номер 2, 4, 6 чи 42, що прямують до Москви. Московських поїздів із Києва аж 15 на добу, отож місця вистачить. Можна пакувати по одному вагону в кожному поїзді. За кілька днів можна буде відправити все! Зав'язати гарним бантиком, написати ввічливу записку. Нехай це все стане їхньою проблемою. Таким чином ми бодай частково Леніна поховаємо. Це ж гуманно. Він же цього й хотів.