Рівне – Лауреатом премії імені відомого українського археолога Ігоря Свєшнікова стала завідувачка відділом історичних досліджень центру історичних та геофізичних досліджень «Рівне-Суренж» Тетяна Бикова. Зусиллями цієї людини врятовані десятки пам’яток історії та археології області. На її рахунку – і сенсаційні знахідки та відкриття.
Доля Тетяни Бикової чимось перегукується з долею самого Ігоря Свєшнікова – росіянина, котрий народився на рівненській землі, а відтак став її дослідником і патріотом. Якщо Ігор Свєшніков більшу частину життя досліджував територію поля битви під Берестечком, то росіянка Тетяна Бикова майже 30 років присвятила справі охоронно-культурної спадщини Рівненщини.
У радянські часи її родину вивезли з Львівщини до Казахстану. Але вона повернулася. І стала першою серед археологів, хто торкнувся вже сучасної визвольної війни – найбільшої битви УПА та військ НКВС, що відбулася у 43-му році в урочищі Гурби. Завдяки наполегливості дослідниці були встановлені десятки пам’ятних знаків на місцях масових розстрілів мирного населення, а також виявлені понад півтисячі пам’яток історії та культури області. А відтак крок за кроком змінювалося і уявлення про те, чим повинна пишатися давня волинська земля.
«Це обов’язок, який ми виконали перед тим поколінням, котре потрапило в таку криваву «м’ясорубку» – молоде покоління, знищене війною... Я дуже серйозно ставлюся до цих знахідок, і кажу, що в мене таке відчуття, ніби за мною спостерігають зверху, а я ніби ниточка, яка пов’язує цю загиблу душу з сьогоднішнім днем. Тому потрібно дуже трепетно й грунтовно ставитися до таких речей, бо незахоронених з часів війни у нас ще дуже багато. Я дуже закохана в цю землю, і коли знаєш історію – зовсім по-іншому до цього ставишся», – зізнається Тетяна Бикова.
Врятувати минуле заради майбутнього
Серед здобутків Тетяни Бикової – перелік пам’яток архітектури Рівненщини, який був затверджений Рівненською обласною радою в 1995 році. Вона неодноразово виступала на захист відомих історичних об’єктів, яким загрожувало свідоме знищення. Заступник міського голови Рівного, член комітету з присудження премії Ігоря Свєшнікова Галина Кульчинська розповідає: «Безперечно, Тетяна Бикова для Рівного – знакова фігура. Саме в царині захисту археологічних знахідок, відстоювання пам’яток архітектури вона зробила дуже багато і для області...».
Скажімо, наприкінці 80-х років саме через принциповість та наполегливість Тетяни Бикової було зупинене будівництво гаража обкому КПУ у межах охоронної зони пам’ятки історії та архітектури національного значення – будинку колишньої гімназії (нині – обласний краєзнавчий музей).
Але, як зазначає сама дослідниця, найцікавіша її робота ще триває. Це – підземні дослідження Рівного. Там, де розкопки поки що є неможливими, науковці працюють із застосуванням біолокації та георадару. Рівняни одні з перших застосували георадар для дослідження міста. І зробили висновок: саме на цій території приблизно з 250 по 820 роки існував дохристиянський центр дулібів на ймення Суренж.
«Під містом існують дуже цікаві об’єкти, про які історики не підозрювали – підземні споруди, ходи...Це були найяскравіші дослідження. Місто було збудоване з природних матеріалів – земля, дерево, глина, його контури читаються і апаратурою, й біолокацією. І чим більше я працюю над цією темою, тим більше знаходжу підтверджень, що це місце дуже цікаве, унікальне, пов’язане з іншими сакральними центрами, у тому числі європейськими...» – ділиться відкриттям Тетяна Бикова.
Перед будівництвом землю потрібно «слухати»
Не всі українські дослідники довіряють методам біолокації й георадарним дослідженням. Однак їх широко використовують європейські археологи. У Йемені саме ці прилади та методика дозволили виявити руїни палацу цариці Савської. Їх використання дає можливість швидко і детально обстежити території для виявлення старих фундаментів, залишків споруд та комунікацій, водних потоків на глибині до 20 метрів. Тож новітні методи досліджень дозволили зробити ніби рентгенівський знімок підземного Рівного.
Висновки вилилися в книгу архітектора Валентина Дем’янова та геофізика Віктора Андрєєва «Велич Дулібії-Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)». Між іншим, саме археологи, котрі проводили дослідження перед початком будівництва нового підземного центру на театральній площі Рівного, застерігали будівельників: спорудження тут підземних об’єктів може виявитися складним і навіть небезпечним.
«Ми досліджували там геофізику, нанесли на план всі геопатогенні зони, написали звіт. Але, на жаль, ця робота виявилась не затребуваною. Геофізики, археологи, проектанти, будівельники працювали ніби кожен сам по собі», – розповідає Тетяна Бикова.
Ігнорування висновків науковців забудовниками призвело до того, що споруда Рівненського обласного музично-драматичного театру нині перебуває в аварійному стані. А авральному порядку ситуацію намагаються виправити з залученням столичних фахівців. Поки що безуспішно.
Довідка. Премія імені Ігоря Свєшнікова – відомого археолога, дослідника Берестецької битви 1651 року, доктора історичних наук (1915 – 1995) – була встановлена Рівненською обласною радою у грудні 1995 року. Її присуджують з метою відзначення кращих спеціалістів в галузі охорони та збереження пам’яток історії, культури та архітектури.
У радянські часи її родину вивезли з Львівщини до Казахстану. Але вона повернулася. І стала першою серед археологів, хто торкнувся вже сучасної визвольної війни – найбільшої битви УПА та військ НКВС, що відбулася у 43-му році в урочищі Гурби. Завдяки наполегливості дослідниці були встановлені десятки пам’ятних знаків на місцях масових розстрілів мирного населення, а також виявлені понад півтисячі пам’яток історії та культури області. А відтак крок за кроком змінювалося і уявлення про те, чим повинна пишатися давня волинська земля.
«Це обов’язок, який ми виконали перед тим поколінням, котре потрапило в таку криваву «м’ясорубку» – молоде покоління, знищене війною... Я дуже серйозно ставлюся до цих знахідок, і кажу, що в мене таке відчуття, ніби за мною спостерігають зверху, а я ніби ниточка, яка пов’язує цю загиблу душу з сьогоднішнім днем. Тому потрібно дуже трепетно й грунтовно ставитися до таких речей, бо незахоронених з часів війни у нас ще дуже багато. Я дуже закохана в цю землю, і коли знаєш історію – зовсім по-іншому до цього ставишся», – зізнається Тетяна Бикова.
Врятувати минуле заради майбутнього
Серед здобутків Тетяни Бикової – перелік пам’яток архітектури Рівненщини, який був затверджений Рівненською обласною радою в 1995 році. Вона неодноразово виступала на захист відомих історичних об’єктів, яким загрожувало свідоме знищення. Заступник міського голови Рівного, член комітету з присудження премії Ігоря Свєшнікова Галина Кульчинська розповідає: «Безперечно, Тетяна Бикова для Рівного – знакова фігура. Саме в царині захисту археологічних знахідок, відстоювання пам’яток архітектури вона зробила дуже багато і для області...».
Скажімо, наприкінці 80-х років саме через принциповість та наполегливість Тетяни Бикової було зупинене будівництво гаража обкому КПУ у межах охоронної зони пам’ятки історії та архітектури національного значення – будинку колишньої гімназії (нині – обласний краєзнавчий музей).
Але, як зазначає сама дослідниця, найцікавіша її робота ще триває. Це – підземні дослідження Рівного. Там, де розкопки поки що є неможливими, науковці працюють із застосуванням біолокації та георадару. Рівняни одні з перших застосували георадар для дослідження міста. І зробили висновок: саме на цій території приблизно з 250 по 820 роки існував дохристиянський центр дулібів на ймення Суренж.
«Під містом існують дуже цікаві об’єкти, про які історики не підозрювали – підземні споруди, ходи...Це були найяскравіші дослідження. Місто було збудоване з природних матеріалів – земля, дерево, глина, його контури читаються і апаратурою, й біолокацією. І чим більше я працюю над цією темою, тим більше знаходжу підтверджень, що це місце дуже цікаве, унікальне, пов’язане з іншими сакральними центрами, у тому числі європейськими...» – ділиться відкриттям Тетяна Бикова.
Перед будівництвом землю потрібно «слухати»
Не всі українські дослідники довіряють методам біолокації й георадарним дослідженням. Однак їх широко використовують європейські археологи. У Йемені саме ці прилади та методика дозволили виявити руїни палацу цариці Савської. Їх використання дає можливість швидко і детально обстежити території для виявлення старих фундаментів, залишків споруд та комунікацій, водних потоків на глибині до 20 метрів. Тож новітні методи досліджень дозволили зробити ніби рентгенівський знімок підземного Рівного.
Висновки вилилися в книгу архітектора Валентина Дем’янова та геофізика Віктора Андрєєва «Велич Дулібії-Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)». Між іншим, саме археологи, котрі проводили дослідження перед початком будівництва нового підземного центру на театральній площі Рівного, застерігали будівельників: спорудження тут підземних об’єктів може виявитися складним і навіть небезпечним.
«Ми досліджували там геофізику, нанесли на план всі геопатогенні зони, написали звіт. Але, на жаль, ця робота виявилась не затребуваною. Геофізики, археологи, проектанти, будівельники працювали ніби кожен сам по собі», – розповідає Тетяна Бикова.
Ігнорування висновків науковців забудовниками призвело до того, що споруда Рівненського обласного музично-драматичного театру нині перебуває в аварійному стані. А авральному порядку ситуацію намагаються виправити з залученням столичних фахівців. Поки що безуспішно.
Довідка. Премія імені Ігоря Свєшнікова – відомого археолога, дослідника Берестецької битви 1651 року, доктора історичних наук (1915 – 1995) – була встановлена Рівненською обласною радою у грудні 1995 року. Її присуджують з метою відзначення кращих спеціалістів в галузі охорони та збереження пам’яток історії, культури та архітектури.