У кінці березня чимало оглядачів підсумували, так би мовити, місячне перебування Віктора Януковича при владі і назвали це періодом Януковича – немовляти... Німецький політик, Йошка Фішер, котрий приїхав до Києва сьогодні у ролі противника газових проектів Путіна – Шредера, включно з їхнім «Північним потоком», назвав уряд Януковича також «дитятком», з якого ще мало що можна спитати у Європі...Але це «немовлятко», як все гучніше лунає в опозиції, хоче все робити, так би мовити, саме, ні у кого нічого не питаючи, як, наприклад, з небезпечним високозбагаченим ураном, чи із здачею інтересів України, як казав Микола Гоголь, «дуже вже близьким сусідам»... Чи не є ризик зависоким, коли «дитятко» не хоче радитися ні з дядями-парламентарями, ні з поганими тьотями з опозиції...
Оце мій давній знайомий Аскольд Крушельницький, котрий добре знаний на Заході, як аналітик і оглядач з українських проблем, взагалі, закликає західних політиків використовувати до Януковича засіб «морквини і бейсбольної біти» щоб змусити його молоду і малоперспективну владу рухатися по шляху реформ, та не дуже здаватися на милість Кремля.... Аскольд так і каже, що таку мову, «мову палиці» Янукович і його друзі зрозуміють правильно, бо «врешті-решт, багато-хто з них орудували бейсбольними битами фактично не для спортивних розваг»...
А що ж тоді вдома має робити народ з таким «немовлям»...Няньок тут багато але ж дитя так і без ока може лишитися, не дай Бог...Хто ж тоді буде «няньчити» його і якими методами, коли гуманісти на Заході кажуть, що без замашної палиці з переконливим навершшям тут не обійтися...Що народ з цього приводу каже? Невже традиційно, як у пушкінському «Борисі Годунові» – «німує»?
