Прага – Світова преса все більше й більше пише про якийсь новий образ України – України Президента Віктора Януковича. Деякі оглядачі вважають, що від цього нового образу ніхто на Заході нічого визначного вже не очікує, як це було з помаранчевим Віктором Ющенком. Тому аналітики закликають Захід не мати жодних ілюзій до нового Президента і його влади у Києві та застосовувати до них своєрідний суворий метод «морквини і палиці», як пише західний оглядач Аскольд Крушельницький. У пресі також дивуються, що українці, насамперед, їхня влада, так поблажливо ставляться до відновлення пам’ятників Сталіна в колись вимореній сталінським Голодомором Україні.
Янукович і його оточення знають, що бейсбольні бити – не лише для бейсболу
Газета міжнародної ділової спільноти в Україні «Київ Пост» оприлюднила статтю відомого на Заході оглядача Аскольда Крушельницького, котрий вважає, що Янукович як політик відповідає «низьким очікуванням» на Заході. Автор порівнює ці очікування, пов’язані з Януковичем, із тим, як зустрічали свого часу у США з великим ентузіазмом обидві палати Конгресу, стоячи, тріумфатора Помаранчевої революції Віктора Ющенка. А вже тоді, як зауважує Крушельницький, було видно, що «наш герой на глиняних ногах». Автор резюмує, що Ющенко «зрадив своє оточення, … зв’язався з тими, кого він раніше називав злочинцями і рекордсменами в корупції, втратив масу можливостей для життєво важливих реформ, … і найліпше, що можна сказати про його президентство, – це те, що воно врешті завершене», – ставить крапку на Ющенку Аскольд Крушельницький.
Цей оглядач надалі вважає, що саме завдяки провалові Ющенка і втраті Україною при ньому довіри на Заході від Януковича вже не вимагається надзвичайних зусиль, щоб «сяяти» у порівнянні з його «похмурим попередником». Автор статті в «Крісчен Саєнс Монітор» наголошує, що Захід нічого не боргує Януковичеві та його владі і тому не повинен мати жодних ілюзій щодо того, що «Янукович розвиватиме патріотизм і любов до України». Головне для Заходу, як зауважує Аскольд Крушельницький, – суворо контролювати кожний рух так званого «донецького клану», якому зобов’язаний Янукович насамперед і якому, а не «нації й патріотизмові», й буде служити.
Але, на думку автора цієї статті, «представники донецького клану, подібного до мафії, які просували Януковича, самі не проти того, щоб виростати надважливими персонами у себе в Україні, і не бажають бути маленькими крокодильчиками у російському болоті». І це полегшує, як переконаний Крушельницький, завдання Заходу, котрий має за допомогою «багатьох своїх морквин» – кредитів, інвестицій, технологій – як палицею карати владу Януковича не лише за занадто сильне зближення з Москвою, але й насамперед за будь-яке невиконання обіцяних економічних, судових, соціальних реформ в Україні.
«На Заході повинні дати зрозуміти Києву: провинився – західна доброзичливість закінчилася, і він отримає допомогу та привілеї, лише заробляючи їх. Палиця стимулів має використовуватися мудро і рішуче у випадку необхідності. Палиці – це добре знайоме для Януковича і подібних йому його друзів знаряддя. Врешті-решт, багато хто з них орудував бейсбольними битами фактично не для спортивних розваг», – завершує Аскольд Крушельницький свою статтю в «Київ Пост».
Сталін не Бандера
Інна Сухорукова, відома правозахисниця з Харківської групи, пише на сторінках «Київ Пост», що «жодна з цивілізованих країн не потерпіла б встановлення у себе пам’ятника організаторові масових вбивств», як це відбувається в Україні, зокрема – у Запоріжжі, де комуністи хочуть відкрити пам’ятник диктаторові Сталіну перед 9 травня, Днем Перемоги. Невже для української влади це приватний бізнес? – запитує Сухорукова.
До прибічників відновлення права громадянам прославляти того, кого вони бажають, належить і віце-прем’єр українського уряду з гуманітарних питань Володимир Семиноженко. Він вважає, що людям на Сході України потрібно дозволити вшановувати Сталіна, так само, як люди на Заході України пошановують Степана Бандеру.
«Але це ж абсурд. Бандера вів дві війни за українську незалежність відразу, проти двох тоталітарних монстрів – сталінського СРСР та нацистської Німеччина Гітлера… і пам’ять про його УПА всіляко стиралась та руйнувалася радянською пропагандою… Історична роль Сталіна не та, яка була у Бандери. Як і Гітлер, Сталін – один із найбільших тиранів у людській історії»,– наголошує Інна Сухорукова.
Україна втратила в авіакатастрофі під Смоленськом видатних союзників
Вже згадана «Київ Пост» пише про те, що смерть президента Польщі Леха Качинського в авіакатастрофі на заході Росії 10 квітня, ймовірно, штовхне Польщу в еру політичної невпевненості, коли стосунки Варшави з Москвою будуть розвиватися «за рахунок України».
Газета наводить слова троюрідного брата Леха Качинського, Володимира Мохначова з української Полтави, котрий наголошує, що Лех Качинський «був гарячим прихильником України і мав на меті допомогти їй прийти до ЄС».
Газета вважає, що якби не було внутрішнього, польського, політичного конфлікту між президентом і прем’єром, коли Москва фактично офіційно відмовила Качинському в офіційній участі в церемонії в Катині і запросила Туска, то не було б і цієї трагедії.
Газета наводить слова експерта з приводу того, що «рішення Туска відвідувати Катинь без Качинського може мати для прем’єра катастрофічні наслідки»…
Видання також розцінює можливості різних кандидатів на дострокових президентських виборах у Польщі, включно з братом Леха, Ярославом Качинським.
Газета міжнародної ділової спільноти в Україні «Київ Пост» оприлюднила статтю відомого на Заході оглядача Аскольда Крушельницького, котрий вважає, що Янукович як політик відповідає «низьким очікуванням» на Заході. Автор порівнює ці очікування, пов’язані з Януковичем, із тим, як зустрічали свого часу у США з великим ентузіазмом обидві палати Конгресу, стоячи, тріумфатора Помаранчевої революції Віктора Ющенка. А вже тоді, як зауважує Крушельницький, було видно, що «наш герой на глиняних ногах». Автор резюмує, що Ющенко «зрадив своє оточення, … зв’язався з тими, кого він раніше називав злочинцями і рекордсменами в корупції, втратив масу можливостей для життєво важливих реформ, … і найліпше, що можна сказати про його президентство, – це те, що воно врешті завершене», – ставить крапку на Ющенку Аскольд Крушельницький.
Цей оглядач надалі вважає, що саме завдяки провалові Ющенка і втраті Україною при ньому довіри на Заході від Януковича вже не вимагається надзвичайних зусиль, щоб «сяяти» у порівнянні з його «похмурим попередником». Автор статті в «Крісчен Саєнс Монітор» наголошує, що Захід нічого не боргує Януковичеві та його владі і тому не повинен мати жодних ілюзій щодо того, що «Янукович розвиватиме патріотизм і любов до України». Головне для Заходу, як зауважує Аскольд Крушельницький, – суворо контролювати кожний рух так званого «донецького клану», якому зобов’язаний Янукович насамперед і якому, а не «нації й патріотизмові», й буде служити.
Але, на думку автора цієї статті, «представники донецького клану, подібного до мафії, які просували Януковича, самі не проти того, щоб виростати надважливими персонами у себе в Україні, і не бажають бути маленькими крокодильчиками у російському болоті». І це полегшує, як переконаний Крушельницький, завдання Заходу, котрий має за допомогою «багатьох своїх морквин» – кредитів, інвестицій, технологій – як палицею карати владу Януковича не лише за занадто сильне зближення з Москвою, але й насамперед за будь-яке невиконання обіцяних економічних, судових, соціальних реформ в Україні.
«На Заході повинні дати зрозуміти Києву: провинився – західна доброзичливість закінчилася, і він отримає допомогу та привілеї, лише заробляючи їх. Палиця стимулів має використовуватися мудро і рішуче у випадку необхідності. Палиці – це добре знайоме для Януковича і подібних йому його друзів знаряддя. Врешті-решт, багато хто з них орудував бейсбольними битами фактично не для спортивних розваг», – завершує Аскольд Крушельницький свою статтю в «Київ Пост».
Сталін не Бандера
Інна Сухорукова, відома правозахисниця з Харківської групи, пише на сторінках «Київ Пост», що «жодна з цивілізованих країн не потерпіла б встановлення у себе пам’ятника організаторові масових вбивств», як це відбувається в Україні, зокрема – у Запоріжжі, де комуністи хочуть відкрити пам’ятник диктаторові Сталіну перед 9 травня, Днем Перемоги. Невже для української влади це приватний бізнес? – запитує Сухорукова.
До прибічників відновлення права громадянам прославляти того, кого вони бажають, належить і віце-прем’єр українського уряду з гуманітарних питань Володимир Семиноженко. Він вважає, що людям на Сході України потрібно дозволити вшановувати Сталіна, так само, як люди на Заході України пошановують Степана Бандеру.
«Але це ж абсурд. Бандера вів дві війни за українську незалежність відразу, проти двох тоталітарних монстрів – сталінського СРСР та нацистської Німеччина Гітлера… і пам’ять про його УПА всіляко стиралась та руйнувалася радянською пропагандою… Історична роль Сталіна не та, яка була у Бандери. Як і Гітлер, Сталін – один із найбільших тиранів у людській історії»,– наголошує Інна Сухорукова.
Україна втратила в авіакатастрофі під Смоленськом видатних союзників
Вже згадана «Київ Пост» пише про те, що смерть президента Польщі Леха Качинського в авіакатастрофі на заході Росії 10 квітня, ймовірно, штовхне Польщу в еру політичної невпевненості, коли стосунки Варшави з Москвою будуть розвиватися «за рахунок України».
Газета наводить слова троюрідного брата Леха Качинського, Володимира Мохначова з української Полтави, котрий наголошує, що Лех Качинський «був гарячим прихильником України і мав на меті допомогти їй прийти до ЄС».
Газета вважає, що якби не було внутрішнього, польського, політичного конфлікту між президентом і прем’єром, коли Москва фактично офіційно відмовила Качинському в офіційній участі в церемонії в Катині і запросила Туска, то не було б і цієї трагедії.
Газета наводить слова експерта з приводу того, що «рішення Туска відвідувати Катинь без Качинського може мати для прем’єра катастрофічні наслідки»…
Видання також розцінює можливості різних кандидатів на дострокових президентських виборах у Польщі, включно з братом Леха, Ярославом Качинським.