Київ – Прикордонники – обличчя країни, адже їхня посмішка та привітання справляє перше враження на тих, хто перетинає кордон. ЄС допомагає Україні та Молдові наблизити роботу прикордонних служб до європейських стандартів. Близько ста охоронців рубежів із країн ЄС задіяні у спільних пішохідних, автомобільних чи водних патрулях на межі України та Молдови. Робота проводиться переважно з митними та прикордонними службами обох країн.
Із кожного боку кордону, який простягається на більш, ніж тисячу кілометрів, – по три офіси місії. Європейські експерти співпрацюють з українцями та молдаванами окремо, але в майбутньому планують створити спільні українсько-молдовські патрулі. Виконуючий обов’язки глави місії ЄС із прикордонної допомоги Молдові та Україні Удо Буркхолдер наголошує, що вони не беруть участі в контролі кордону, але лише допомагають Україні та Молдові порадою та своїм досвідом.
– У чому полягає новий підхід, який пропонує Ваша місія?
– Інтегроване управління кордонами використовують усі країни-члени ЄС. Оскільки Україна і Республіка Молдова прагнуть вступити до Європейського Союзу, тому вони повинні мати мінімальне розуміння, що таке інтегроване управління та європейські стандарти. По-перше, це посилення співпраці всередині відомств. Це означає делегувати частину обов’язків, відповідальності та завдань зі столиці в регіони і навпаки.
– Як це відбувається на практиці?
– Наприклад, людина, яка перетинає кордон, не має паспорту. Працівники прикордонної служби телефонують у Київ для з’ясування подальших дій. У Німеччині, звідки я родом, як і в інших країнах ЄС, рішення ухвалює керівник зміни на самому кордоні. А якщо проблема лише у відсутності візи, то він чи вона можуть на місці поставити тимчасову візу.
По-друге, інтегрований підхід полягає у покращенні міжвідомчої співпраці. Митниця, поліція, служба безпеки, прикордонна, ветеринарна служба – вони мають співпрацювати під однією парасолькою. Зазвичай одна з цим установ, а саме – прикордонна служба перебирає на себе головну роль.
І по-третє, дво- та багатостороння співпраця. В даному випадку – між Молдовою та Україною. Серед інших можливостей – створення офісів зв’язку з країнами, звідки прибувають нелегальні мігранти, адже зараз ці офіси знаходяться при посольствах. Також будуть створені спільні молдовсько-українські патрулі, які працюватимуть на території однієї з держав. Сподіваємося, що вже в 2011-12 роках будуть облаштовані спільні пункти перетину кордону.
– Із якими труднощами ви зіткнулися під час втілення проекту?
– Труднощі часто пов’язані з бюджетом. Неможливо забезпечити безпеку без відповідного фінансування. Надавати достатньо грошей – це робота уряду, президента та парламенту. Щоправда, це легше сказати, ніж зробити. Але зрозуміло, що якщо буде достойна зарплата, зменшиться небезпека підкупу та корупції.
– Які позитивні зміни у роботі прикордонної служби України Ви помітили останнім часом?
– Прикордонники – це візитна картка Вашої країни. І ми особливий наголос у нашій місії робили саме на українських охоронцях рубежів. У мене склалося враження, що коли я приїхав уперше в Україну на початку 2008 року, вони були не надто ґречними. Зараз же вони кажуть «Ласкаво просимо в Україну» або «Приємного перельоту»! Також вони стали професійнішими, бо пришвидшують перехід людей через кордон. Таким чином люди не стоять у чергах дві-три години, щоб поставити штамп у паспорті. Зараз – значно краща ситуація.
– У чому полягає новий підхід, який пропонує Ваша місія?
– Інтегроване управління кордонами використовують усі країни-члени ЄС. Оскільки Україна і Республіка Молдова прагнуть вступити до Європейського Союзу, тому вони повинні мати мінімальне розуміння, що таке інтегроване управління та європейські стандарти. По-перше, це посилення співпраці всередині відомств. Це означає делегувати частину обов’язків, відповідальності та завдань зі столиці в регіони і навпаки.
– Як це відбувається на практиці?
– Наприклад, людина, яка перетинає кордон, не має паспорту. Працівники прикордонної служби телефонують у Київ для з’ясування подальших дій. У Німеччині, звідки я родом, як і в інших країнах ЄС, рішення ухвалює керівник зміни на самому кордоні. А якщо проблема лише у відсутності візи, то він чи вона можуть на місці поставити тимчасову візу.
По-друге, інтегрований підхід полягає у покращенні міжвідомчої співпраці. Митниця, поліція, служба безпеки, прикордонна, ветеринарна служба – вони мають співпрацювати під однією парасолькою. Зазвичай одна з цим установ, а саме – прикордонна служба перебирає на себе головну роль.
І по-третє, дво- та багатостороння співпраця. В даному випадку – між Молдовою та Україною. Серед інших можливостей – створення офісів зв’язку з країнами, звідки прибувають нелегальні мігранти, адже зараз ці офіси знаходяться при посольствах. Також будуть створені спільні молдовсько-українські патрулі, які працюватимуть на території однієї з держав. Сподіваємося, що вже в 2011-12 роках будуть облаштовані спільні пункти перетину кордону.
– Із якими труднощами ви зіткнулися під час втілення проекту?
– Труднощі часто пов’язані з бюджетом. Неможливо забезпечити безпеку без відповідного фінансування. Надавати достатньо грошей – це робота уряду, президента та парламенту. Щоправда, це легше сказати, ніж зробити. Але зрозуміло, що якщо буде достойна зарплата, зменшиться небезпека підкупу та корупції.
– Які позитивні зміни у роботі прикордонної служби України Ви помітили останнім часом?
– Прикордонники – це візитна картка Вашої країни. І ми особливий наголос у нашій місії робили саме на українських охоронцях рубежів. У мене склалося враження, що коли я приїхав уперше в Україну на початку 2008 року, вони були не надто ґречними. Зараз же вони кажуть «Ласкаво просимо в Україну» або «Приємного перельоту»! Також вони стали професійнішими, бо пришвидшують перехід людей через кордон. Таким чином люди не стоять у чергах дві-три години, щоб поставити штамп у паспорті. Зараз – значно краща ситуація.