Прага – У ці дні поляки прощаються з президентським подружжям Польщі, загиблим в авіакатастрофі. Особливо тепло згадують, як вони кажуть, кращу його половину – дружину президента Марію Качинську. Освічена жінка, що розмовляла чотирма іноземними мовами, мала прекрасне почуття гумору і велике серце, вона присвятила своє життя родині і політичній кар’єрі чоловіка. Марія Качинська намагалася триматися подалі від політики, але це не заважало їй мати власну думку навіть тоді, коли вона не збігалася з офіційною позицією партії Леха Качинського. Так, зокрема, Марія Качинська була гарячою прихильницею того, щоб штучне запліднення покривалося державною системою охорони здоров’я. Партія братів Качинських була категорично проти. Згадуючи про Марію Качинську, Радіо Свобода пропонує вашій увазі розмову з нею, яка відбулася три роки тому. Марія Качинська згадувала про часи, коли починався рух «Солідарність».
– Це була незвичайна ситуація. Моя донька тоді тільки народилася. Це було за кілька тижнів до того, як почалися протести «Солідарності» в червні 1980 року. Коли почалися протести в серпні, мій чоловік брав у них участь.
Я тоді була в декреті, а мій чоловік брав активну участь у формуванні «Солідарності». Ми тоді жили самі, з малою дитиною, без допомоги родини, в Сопоті. Коли оголосили військовий стан, мого чоловіка затримали і тримали майже рік, якщо точно, то 10 місяців. Добре, що були поруч друзі, але все одно з малою дитиною це було непросто.
Потім мого чоловіка звільнили і боротьба тривала. Його практично не було вдома, підпільна боротьба забирала весь час. Я могла б повернутися до роботи, віддати дитину в садочок. Але часи були складні. Я знала іноземні мови, тож давала приватні уроки, робила переклади вдома. Я не полишала роботу.
Я розмірковувала: що для мене краще? Піти на роботу, залишити дитину і потім бігти додому. Але без мене жодного дому не було б, бо і чоловіка там також не було. То що було вибирати? Я нічого не жертвувала – це був мій вибір на користь родини та роботи, в якій я не від кого не залежала. Тепер молоді люди можуть робити кар’єру, подорожувати, отримати підвищення. Ми кажемо, що це якісь щурячі перегони. Я була щаслива, що можу бути мамою, виховувати дитину, я була щаслива від того, що я могла бути поруч зі своєю дитиною.
– Ви почуваєтеся щасливою від того, що жили в історичні часи, що виховували дитину в той час, коли все змінювалося?
– Це були історичні часи, так історично дуже цікаві. Я тоді мала багато друзів, з якими я часто бачилася. Ми могли плакати через те, що немає того, чи того, але, мені здається, було дуже цікаво. Коли долаєш перешкоди, це тебе збагачує. Якби весь час все було добре, ми б не відчули, що життя покращується. Завдяки нещастям починаєш розуміти, що таке щастя.
– Ви задоволені роллю жінок у нинішній Польщі? Чи жінки мають вплив на політичні рішення?
– По-перше, як жінка президента, я не втручаюсь в політику. Є жінки, які активно працюють в Сеймі. Є так звані феміністки, є досить радикально налаштовані і активні жінки. Наскільки вони успішні? Звичайно, в Сеймі багато жінок і впливають на політику. Особисто я намагаюся триматися подалі від політики, не люблю втручатися.
І для чого? Навіщо я буду висловлювати свою думку? Я не президент і не прем’єр-міністр. Я маю свої переконання, і якби я була вільна, я б мабуть, їх висловлювала.
Я тоді була в декреті, а мій чоловік брав активну участь у формуванні «Солідарності». Ми тоді жили самі, з малою дитиною, без допомоги родини, в Сопоті. Коли оголосили військовий стан, мого чоловіка затримали і тримали майже рік, якщо точно, то 10 місяців. Добре, що були поруч друзі, але все одно з малою дитиною це було непросто.
Потім мого чоловіка звільнили і боротьба тривала. Його практично не було вдома, підпільна боротьба забирала весь час. Я могла б повернутися до роботи, віддати дитину в садочок. Але часи були складні. Я знала іноземні мови, тож давала приватні уроки, робила переклади вдома. Я не полишала роботу.
Я розмірковувала: що для мене краще? Піти на роботу, залишити дитину і потім бігти додому. Але без мене жодного дому не було б, бо і чоловіка там також не було. То що було вибирати? Я нічого не жертвувала – це був мій вибір на користь родини та роботи, в якій я не від кого не залежала. Тепер молоді люди можуть робити кар’єру, подорожувати, отримати підвищення. Ми кажемо, що це якісь щурячі перегони. Я була щаслива, що можу бути мамою, виховувати дитину, я була щаслива від того, що я могла бути поруч зі своєю дитиною.
– Ви почуваєтеся щасливою від того, що жили в історичні часи, що виховували дитину в той час, коли все змінювалося?
– Це були історичні часи, так історично дуже цікаві. Я тоді мала багато друзів, з якими я часто бачилася. Ми могли плакати через те, що немає того, чи того, але, мені здається, було дуже цікаво. Коли долаєш перешкоди, це тебе збагачує. Якби весь час все було добре, ми б не відчули, що життя покращується. Завдяки нещастям починаєш розуміти, що таке щастя.
– Ви задоволені роллю жінок у нинішній Польщі? Чи жінки мають вплив на політичні рішення?
– По-перше, як жінка президента, я не втручаюсь в політику. Є жінки, які активно працюють в Сеймі. Є так звані феміністки, є досить радикально налаштовані і активні жінки. Наскільки вони успішні? Звичайно, в Сеймі багато жінок і впливають на політику. Особисто я намагаюся триматися подалі від політики, не люблю втручатися.
І для чого? Навіщо я буду висловлювати свою думку? Я не президент і не прем’єр-міністр. Я маю свої переконання, і якби я була вільна, я б мабуть, їх висловлювала.