Карзая заносить

Президент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джефрі Ґедмін (зліва) і президент Афганістану Хамід Карзай. Кабул, 6 квітня 2010 року

.

Джефрі Ґедмін

Тривога з приводу постійно змінного настрою президента Афганістану виправдана, однак силам коаліції не варто забувати основного: у Кабулі розуміють, що передчасне виведення військ коаліції зведе нанівець всі останні досягнення.


Під час нещодавнього візиту до Афганістану мені вдалося зустрітися із багатьма людьми – військовими, релігійними лідерами, представниками уряду країни, а також із журналістами, активістами неурядових організацій, парламентаріями, губернаторами провінцій, вождями племен, а також із самим Президентом Афганістану Хамідом Карзаєм. Всі вони висловлювали різноманітні думки, однак, судячи з усього, зійшлись в одному: нещодавнє охолодження відносин між США та Карзаєм не могло трапитись у більш неслушний момент.

Сьогодні афганський уряд, кажучи простою мовою, з труднощами управляє своєю країною. Яскравим прикладом цього є нездатність влади впоратись з насильством, котре вже докотилось до самої столиці, особливо за останні 9 місяців. Економіку трясе. У Кабулі рівень цін сягає неба. Як кажуть місцеві торговці нерухомістю, вартість житла в деяких районах міста за рік зросла на 75 відсотків. Багаті афганці, включаючи польових командирів, а також всіх тих, хто заробляє гроші на військових поставках, у будівельних та приватних фірмах охорони, живуть на широку ногу. Всі інші практично існують у жалюгідній бідноті. «Ласкаво просимо до Афганістану! – сказав нам один імам. – Ласкаво просимо в найбіднішу, найбільш пригноблену країну світу».

За даними Transparency International, Афганістан є однією з найбільш корумпованих країн на планеті, конкуруючи у цій сфері лише з Сомалі та Гаїті. Нездатність досягти бодай якогось прогресу у викоріненні корупції – одна з головних причин, чому нещодавня зустріч Президента США Барака Обами та Хамідом Карзаєм у Кабулі була напруженою: всього 25 хвилин спілкування, жодних спільних фотографій, жодної прес-конференції. Прихильники Карзая висловлюють переконання, що Вашингтон прагне змінити владу в Кабулі, і що звинувачення у потуранні повальної корупції використовують для підриву довіри до нинішнього режиму.

Тим часом один із представників парламентської опозиції, який нещодавно зустрічався з Карзаєм, сказав мені, що президент «втрачає розум». Нещодавні звинувачення Карзая на адресу Вашингтона та інших країн Заходу, що вони, мовляв, брали участь у фальсифікації результатів минулорічних афганських виборів, вразили багатьох афганців. Його зауваження, що афганський уряд скоро називатимуть «маріонеткою» і що «Талібан» незабаром може почати сприйматися як законний рух «національного спротиву», викликали загальні насмішки. Суперник Карзая на останніх виборах Абдулла Абдулла звинуватив Президента Афганістану у «зраді країни»…

Так, корупція – це питання номер один в Афганістані. Це підриває довіру народу до офіційної влади. Багато хто вважає, що це грає на руку талібам, котрі кажуть людям: «Підтримайте нас, і ми дамо Афганістанові те, чого не може дати нинішній уряд, який підтримує Захід, – це справедливість та безпеку».

Однак багатьох у Кабулі турбує й те, що у західних столицях тема афганської корупції стала нав’язливою ідеєю, проблемою номер один, котра, разом із деякими безпідставними очікуваннями, відвертає увагу від найважливішого – боротьби з «Талібаном». Крім того, все більше афганців вірять, що значною мірою талібів фінансують, тренують та направляють із Пакистану. Набули популярності розмови, що між Пакистаном та його віковічним ворогом Індією йде «віддалена війна», котру ці дві країни ведуть на афганській території… Всі сходяться на думці, що ніхто – за винятком «Талібану», на жаль, – не виграє в цій зростаючій хвилі взаємних звинувачень між афганським урядом та лідерами інших країн.

Один із високопосадовців, близьких до Карзая, Ясин Османі нещодавно заявив у парламенті Афганістану, що іноземці замішані у 80 відсотках випадків корупції, пов’язаних із розподілом міжнародної економічної допомоги та з відновлювальними роботами. Інший афганець, добре поінформований експерт, сказав мені, що Карзаю уже набридли нотації з боку країн Заходу – не тільки з боку США, але також практично від кожного чиновника ООН чи представника Європарламенту, які відвідували Кабул.

Це змушує нас задуматись над тим, як налагодити відносини Кабула зі світовою спільнотою психологічними методами. Саме про це говорив і сам Хамід Карзай під час нашої з ним зустрічі. «Країна, історія якої нараховує сотні років, із такою складною культурою та розтоптаною під час війни економікою, хоче, щоб до неї ставились з повагою», – сказав він мені…

Це правда – взаємна довіра з обох сторін серйозно підірвана. А враховуючи, через що ця країна пройшла за останні 30 років, можна вважати чудом, що практично кожен, з ким я зустрічався, як і раніше, бажає, щоб іноземні війська, – на чолі яких стоять США та їхні союзники, – залишались в Афганістані. Незважаючи на природну підозрілість багатьох регіональних афганських лідерів, у Кабулі існує загальне розуміння того, що передчасне виведення військ зведе нанівець всі досягнення останнього часу і полегшить для «Талібану» повернення до влади…

В університеті Кабула я проходив повз групу молодих студентів, хлопців та дівчат, які разом сиділи і спілкувались на галявині, на якій ще кілька років тому було мінне поле... Дівчата були родом із провінції Гор, що на північному заході країни. Це перша група жінок з їхнього селища за всю їхню історію, які приїхали в Кабул, щоб отримати вищу освіту. Яка різниця з часами «Талібану»!

Так, Карзая лихоманить зі сторони в сторону. Його останні вибухи гніву, направлені на адресу Заходу, були вельми непродумані. Він розчарував інших афганців. Однак, можливо, зараз є сенс країнам Заходу зробити перерву і не поспішати. Один із місцевих вождів сказав мені: «Ми розуміємо, чому Сполучені Штати прийшли сюди… Було б вселенським соромом, якби американці не зважали на масштаби того, що відбувається, і пішли, не довівши до кінця своїх намірів».