Київ – Як не стати жертвою торгівлі людьми? Цьому навчатимуть в українських школах. Міністерство освіти України пропонує проводити відповідні уроки. На допомогу вчителям запропонований посібник, в якому розписані конкретні методи, як зробити заняття цікавими й корисними. У розробці цих рекомендацій взяли участь і експерти з Європейського Союзу та Ради Європи.
Різнокольорові оголошення у київському метро про навчання за кордоном, безкоштовне працевлаштування в Норвегії чи послуги міжнародного шлюбного агентства. У вагонах анонсів чимало. Але наскільки такі безневинні, на перший погляд, оголошення безпечні? Про це говоритимуть на уроці з попередження торгівлі людьми.
Наприклад, вчитель запрошує детальніше розглянути одне з оголошень: молодим жінкам пропонують восени збирати полуницю у Швеції. Перша думка в учнів: робота за кордоном – цікава й добре оплачувана. Але тоді педагог ставить запитання: де саме розташована Швеція? Чи відповідний там клімат для ягід, і взагалі, в який сезон родять полуниці? Наступне – зарплата. 200 доларів на місяць для підлітка, який не може знайти роботу в Україні, це виглядає навіть дуже непогано, але чи покриють ці гроші проживання й харчування у Швеції? Скільки годин на день вам доведеться працювати?
Експерти пояснюють, що торгівля людьми – це сучасна форма рабства. Вона включає в себе дитячу працю, проституцію, перевезення наркотиків, використання неповнолітніх педофілами тощо. Найкраща зброя проти цього явища – інформація, яку потрібно давати на шкільних уроках, вважає Алла Середницька з Міністерства освіти і науки України. «Переважно уроки розраховані на учнів основної та старшої школи, це 7-11 класи. Вони можуть іти як окремим уроком, так і на позаурочних годинах, також ми їх рекомендуємо до використання у оздоровчих таборах», – зазначає працівниця міносвіти.
Посібник, який допомагатиме вчителям підготуватися до уроку з попередження торгівлі людьми, створений на виконання державної програми. Дану тему буде інтегровано до навчальних курсів в усіх школах України.
Для України проблема торгівлі людьми актуальна, наголошує Алла Середницька. І хоча офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ каже, що за 2009 рік жертвами торгівлі стали 47 неповнолітніх – ніби невелика цифра на тлі 46 мільйонів населення України. Але навіть один факт скривдженої, проданої дитини – це ганьба для країни, переконана Алла Середницька.
Людина не товар
Рекомендації, які включає у себе посібник, розроблялися українськими фахівцями з допомогою експертів Ради Європи. Довгостроковий експерт проекту зі зміцнення й захисту прав жінок та дітей в Україні Моніка Платек впевнена, що офіційна статистика не повністю висвітлює проблему, адже підсумовує лише зареєстровані випадки. Насправді жертви торгівлі людьми часто бояться говорити про свої проблеми.
«Торгівлю людьми дуже легко попередити, – вважає Моніка Платек. – З одного боку, потрібно мати політичну волю, а з іншого – донести людям інформацію про те, на що вони повинні звертати увагу, коли виїжджають за кордон. І третій важливий момент – це рівність між чоловіками й жінками і серйозний підхід до дітей, якого тут поки немає».
І хоча, на думку деяких експертів, ситуація з торгівлею людьми в Україні за останні роки покращилася, розроблені уроки та рекомендації зможуть запобігти другій хвилі купівлі-продажу людей. Адже росте нове покоління, яке їздить у київському метро, бачить оголошення міжнародних весільних агентств чи інформацію про роботу за кордоном.
Наприклад, вчитель запрошує детальніше розглянути одне з оголошень: молодим жінкам пропонують восени збирати полуницю у Швеції. Перша думка в учнів: робота за кордоном – цікава й добре оплачувана. Але тоді педагог ставить запитання: де саме розташована Швеція? Чи відповідний там клімат для ягід, і взагалі, в який сезон родять полуниці? Наступне – зарплата. 200 доларів на місяць для підлітка, який не може знайти роботу в Україні, це виглядає навіть дуже непогано, але чи покриють ці гроші проживання й харчування у Швеції? Скільки годин на день вам доведеться працювати?
Експерти пояснюють, що торгівля людьми – це сучасна форма рабства. Вона включає в себе дитячу працю, проституцію, перевезення наркотиків, використання неповнолітніх педофілами тощо. Найкраща зброя проти цього явища – інформація, яку потрібно давати на шкільних уроках, вважає Алла Середницька з Міністерства освіти і науки України. «Переважно уроки розраховані на учнів основної та старшої школи, це 7-11 класи. Вони можуть іти як окремим уроком, так і на позаурочних годинах, також ми їх рекомендуємо до використання у оздоровчих таборах», – зазначає працівниця міносвіти.
Посібник, який допомагатиме вчителям підготуватися до уроку з попередження торгівлі людьми, створений на виконання державної програми. Дану тему буде інтегровано до навчальних курсів в усіх школах України.
Для України проблема торгівлі людьми актуальна, наголошує Алла Середницька. І хоча офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ каже, що за 2009 рік жертвами торгівлі стали 47 неповнолітніх – ніби невелика цифра на тлі 46 мільйонів населення України. Але навіть один факт скривдженої, проданої дитини – це ганьба для країни, переконана Алла Середницька.
Людина не товар
Рекомендації, які включає у себе посібник, розроблялися українськими фахівцями з допомогою експертів Ради Європи. Довгостроковий експерт проекту зі зміцнення й захисту прав жінок та дітей в Україні Моніка Платек впевнена, що офіційна статистика не повністю висвітлює проблему, адже підсумовує лише зареєстровані випадки. Насправді жертви торгівлі людьми часто бояться говорити про свої проблеми.
«Торгівлю людьми дуже легко попередити, – вважає Моніка Платек. – З одного боку, потрібно мати політичну волю, а з іншого – донести людям інформацію про те, на що вони повинні звертати увагу, коли виїжджають за кордон. І третій важливий момент – це рівність між чоловіками й жінками і серйозний підхід до дітей, якого тут поки немає».
І хоча, на думку деяких експертів, ситуація з торгівлею людьми в Україні за останні роки покращилася, розроблені уроки та рекомендації зможуть запобігти другій хвилі купівлі-продажу людей. Адже росте нове покоління, яке їздить у київському метро, бачить оголошення міжнародних весільних агентств чи інформацію про роботу за кордоном.