Прага – Чимало експертів попереджають Європу, що Україна повним ходом наближається до моменту істини у здачі свої національних інтересів Росії. Йдеться також про приїзд у п’ятницю до Києва міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Деякі аналітики кажуть, що російський представник вимагатиме від української влади реального вирішення проблеми другої державної (російської) мови, «правильного трактування» історичних подій (Голодомору, героїв ОУН-УПА), а також продовження перебування російського флоту в Севастополі після 2017 року. Газети також зауважують, що весь інтенсивний переговорний процес Москви і Києва просувається у напрямку тісної прив’язки України до сфери інтересів Росії, що втілиться у конкретні угоди під час травневого візиту глави Кремля до Києва. Чимало видань у Європі також наголошують, що Росія активізувала свій енергетичний наступ на європейців, що є демонстрацією сили Кремля.
Путін затягує Польщу у нафтовий трест на двох
Європейське видання «Волл Стріт Джорнал» попереджає, що російська влада позбувається не лише таких вигідних для неї колись енергетичних посередників як «РосУкрЕнерго» українця Фірташа, але й нав’язує, під шум меморіальних відзначень у Катині, свою енергетичну волю Польщі. Йдеться про те, що Володимир Путін запропонував своєму польському колезі Дональдові Тускові в Смоленську пряме постачання російської нафти польським нафтопереробним підприємствам без будь-яких, навіть польських, посередників. Під час цієї зустрічі двох прем’єрів журналістам був розданий документ, у якому натякається на те, що Росія хоче змінити її стосунки з іноземними компаніями, котрі торгують нафтою, і намагається покращити зв’язки з Польщею. «Волл Стріт Джорнал» зауважує, що Росія вже не хоче мати справу з посередниками у нафтовій сфері, і це видно на прикладі тих пропозицій, які висунув Тускові Путін у Катині.
«Північний потік» – це кремлівська вузда для України, Польщі та інших «неслухняних»...
Австрійська «Дер Штандард» продовжує інформувати про стратегічне будівництва Росією і Німеччиною газогону «Північний потік», котрий має пролягти понад тисячокілометровим маршрутом до кінця 2011 року з Росії по дну Балтики до Німеччини. Газета також нагадує, що в Польщі, Україні і балтійських державах цей проект викликав гостру критику, бо названі країни бояться, що Москва могла б відрізати їх від подачі газу, якщо вона не буде потребувати їхньої транзитної ролі. «Дер Штандард» також зауважує, що російський енергетичний монополіст «Газпром» не хоче бути залежним від країн транзитерів у центрі Європи.
Старт будівництва «Північного потоку» – це демонстрація сили Кремля
Інша австрійська газета – «Ді Прессе» – називає початок будівництва «Північного потоку» «демонстрацією сили кремлівським газовим гігантом – «Газпромом». Газета також називає цей проект політичним, бо навіть зростання газового споживання в Європі не потребувало додаткових експортних маршрутів. «Ді Прессе» наводить думку впливового експерта, який наголошує, що «лише у крайньому випадку той газ, котрий зараз проходить через Україну наземною ГТС, буде просто перенаправлений до «Північного потоку», а так балтійський газогін просто не буде використовуватися. Це політичний проект», – наголошує європейський газовий експерт. «Ді Прессе» також зауважує, що початок будівництва «Північного потоку» – заслуга трьох осіб: Матіаса Варінґа, Володимира Путіна і Ґергарда Шредера. «Варінґ якийсь час був банкіром, а до цього працював на секретну службу НДР «Штазі». Путін, сьогодні прем’єр-міністр, до цього президент, а ще раніше співробітник КҐБ, надав політичну підтримку цьому будівництву. Із флангів їх прикривав колишній канцлер Німеччини Шредер, котрий нині очолює раду акціонерів «Північного потоку», інформує «Ді Прессе».
Україна може капітулювати у травні перед Кремлем
Російська «Нєзавісімая газета» продовжує енергетичну тему, інформуючи про інтенсивні пошуки новою української владою не лише вигідніших цін на російський газ, але навіть ймовірного створення економічного союзу України з Росією та Казахстаном. Зокрема, саме цим московське видання пояснює раптовий візит Віктора Януковича до Астани і його переговори з Нурсултаном Назарбаєвим. «Нєзавісімая газета» також наводить думки експертів, котрі вважають, що Москва, Київ і Астана можуть вирішувати у тристоронньому форматі не лише нафтові і газові проблеми, але й також паливно-ядерні та зернові. Спостерігачі також не виключають, що у травні в Києві буде підписаний Медведєвим, Януковичем, а може, й Назарбаєвим, цілий пакет, навіть не двосторонніх, а можливо, тристоронніх угод. Тут також відзначено, що Росія послідовно вимагатиме від України запровадження офіційного статусу російської мови, перегляду трактувань історичних подій, а також термінів базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі. На думку київського експерта Костя Бондаренка, з яким розмовляла кореспондент «Нєзавісімой газети» Тетяна Івженко, ці питання обговорюватимуть у перебігу візиту до Києва головного російського дипломата Сергія Лаврова. «Нєзавісімая газета» також вважає, що на переговорах Азарова і Путіна 15 квітня у Москві будуть розглянуті ціна та умови енергетичного порятунку України. Однією з ключових умов Москви може бути взяття під повний російський контроль українського внутрішнього енергетичного ринку, зауважує московське видання.
Європейське видання «Волл Стріт Джорнал» попереджає, що російська влада позбувається не лише таких вигідних для неї колись енергетичних посередників як «РосУкрЕнерго» українця Фірташа, але й нав’язує, під шум меморіальних відзначень у Катині, свою енергетичну волю Польщі. Йдеться про те, що Володимир Путін запропонував своєму польському колезі Дональдові Тускові в Смоленську пряме постачання російської нафти польським нафтопереробним підприємствам без будь-яких, навіть польських, посередників. Під час цієї зустрічі двох прем’єрів журналістам був розданий документ, у якому натякається на те, що Росія хоче змінити її стосунки з іноземними компаніями, котрі торгують нафтою, і намагається покращити зв’язки з Польщею. «Волл Стріт Джорнал» зауважує, що Росія вже не хоче мати справу з посередниками у нафтовій сфері, і це видно на прикладі тих пропозицій, які висунув Тускові Путін у Катині.
«Північний потік» – це кремлівська вузда для України, Польщі та інших «неслухняних»...
Австрійська «Дер Штандард» продовжує інформувати про стратегічне будівництва Росією і Німеччиною газогону «Північний потік», котрий має пролягти понад тисячокілометровим маршрутом до кінця 2011 року з Росії по дну Балтики до Німеччини. Газета також нагадує, що в Польщі, Україні і балтійських державах цей проект викликав гостру критику, бо названі країни бояться, що Москва могла б відрізати їх від подачі газу, якщо вона не буде потребувати їхньої транзитної ролі. «Дер Штандард» також зауважує, що російський енергетичний монополіст «Газпром» не хоче бути залежним від країн транзитерів у центрі Європи.
Старт будівництва «Північного потоку» – це демонстрація сили Кремля
Інша австрійська газета – «Ді Прессе» – називає початок будівництва «Північного потоку» «демонстрацією сили кремлівським газовим гігантом – «Газпромом». Газета також називає цей проект політичним, бо навіть зростання газового споживання в Європі не потребувало додаткових експортних маршрутів. «Ді Прессе» наводить думку впливового експерта, який наголошує, що «лише у крайньому випадку той газ, котрий зараз проходить через Україну наземною ГТС, буде просто перенаправлений до «Північного потоку», а так балтійський газогін просто не буде використовуватися. Це політичний проект», – наголошує європейський газовий експерт. «Ді Прессе» також зауважує, що початок будівництва «Північного потоку» – заслуга трьох осіб: Матіаса Варінґа, Володимира Путіна і Ґергарда Шредера. «Варінґ якийсь час був банкіром, а до цього працював на секретну службу НДР «Штазі». Путін, сьогодні прем’єр-міністр, до цього президент, а ще раніше співробітник КҐБ, надав політичну підтримку цьому будівництву. Із флангів їх прикривав колишній канцлер Німеччини Шредер, котрий нині очолює раду акціонерів «Північного потоку», інформує «Ді Прессе».
Україна може капітулювати у травні перед Кремлем
Російська «Нєзавісімая газета» продовжує енергетичну тему, інформуючи про інтенсивні пошуки новою української владою не лише вигідніших цін на російський газ, але навіть ймовірного створення економічного союзу України з Росією та Казахстаном. Зокрема, саме цим московське видання пояснює раптовий візит Віктора Януковича до Астани і його переговори з Нурсултаном Назарбаєвим. «Нєзавісімая газета» також наводить думки експертів, котрі вважають, що Москва, Київ і Астана можуть вирішувати у тристоронньому форматі не лише нафтові і газові проблеми, але й також паливно-ядерні та зернові. Спостерігачі також не виключають, що у травні в Києві буде підписаний Медведєвим, Януковичем, а може, й Назарбаєвим, цілий пакет, навіть не двосторонніх, а можливо, тристоронніх угод. Тут також відзначено, що Росія послідовно вимагатиме від України запровадження офіційного статусу російської мови, перегляду трактувань історичних подій, а також термінів базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі. На думку київського експерта Костя Бондаренка, з яким розмовляла кореспондент «Нєзавісімой газети» Тетяна Івженко, ці питання обговорюватимуть у перебігу візиту до Києва головного російського дипломата Сергія Лаврова. «Нєзавісімая газета» також вважає, що на переговорах Азарова і Путіна 15 квітня у Москві будуть розглянуті ціна та умови енергетичного порятунку України. Однією з ключових умов Москви може бути взяття під повний російський контроль українського внутрішнього енергетичного ринку, зауважує московське видання.