Терористичні акти в московському метро принесли собою грізну пересторогу. На сполох повинна бити не лише Росія. До речі, можливо, вона більш за інших протягом двох десятиліть уже звикла до тероризму. Не змирилася, але звикла. Ймовірно, навіть втомилася від фатальності пошуків виходу із цієї ситуації. Інша справа, керівництво Росії. Воно ніколи не ігнорувало сплески тероризму, а завжди використовувало їх по повній програмі. Очевидно, й цього разу Москва використає терор у своїх цілях.
Ще Сталін демонстрував, як треба використовувати будь-яку біду. Хто в колишньому Радянському Союзі не знав радянське гасло: «Отєчєство в опасності».
За ним ішла навала спеціальних таємних указів і циркулярів, доктрин і нових силових ідей.
Оскільки усі внутрішні спроби подолати терористичну діяльність напевно вже вичерпані, то, не виключено, що Кремль підключить до цього міжнародний фактор.
Україна – мішень
Ось чому сигнал терористичної тривоги може по-своєму дати своє відлуння насамперед у сусідніх державах. Не буквально, а посередньо. І Україні на цій ниві нема де ховатися.
Самі московські теракти логічно спричиняють мобілізацію і зміцнення влади в Росії. На очах у прямому ефірі на телебаченні загострюються усі силові доктрини держави.
Високі начальники, а їх два – Путін і Медведєв, стискають кулаки, суплять брови, і не соромляться у виразах, що вони зроблять із відповідальними за теракти в московському метро.
У подробицях описується, як ці відповідальні будуть розчавлені. Іде очевидна демонстрація помсти. І це викликає масове задоволення в суспільстві.
Загроза як засіб
Однак, навряд чи це і є те, чого хочуть домогтися в Кремлі. За цим стоїть дещо більш загрозливе, більш узагальнююче.
Ця маніфестація силової логіки має своє призначення не лише для внутрішнього споживача. Вона шириться за кордон. Вона може вплинути на стосунки, перш за все, із найближчими сусідами.
Проблеми тероризму і проявів неслухняності в імперії завжди вирішувалися шляхом розширення впливу назовні.
Тому Україна може стати однією з перших мішеней використання чи випробування силових підходів до неї. Це в свою чергу дає поштовх відлунню використання сили на українську владу як таку.
Як у Росії, так і в багатьох інших пострадянських країнах наголос уже більше ставиться не на політично-партійне змагання, а на політику щодо зміцнення державності як такої.
Особливо це добре помітно в Білорусі та в країнах Центральної Азії. З істерією навколо терактів така тенденція проявлятиметься ще більше.
Державництво як єдина політика
І головний тон задаватиме Москва. До речі в Україні також пробують зробити привабливою для солідної частини суспільства цінність сильної держави як противагу багатопартійній мозаїці.
Ці намагання вже проявляються. З епохою терактів цю тенденцію підтримуватиме в Києві саме Росія, оскільки з владним монолітом недовго і до більш солідного єднання.
Власне, саме моноліт влади і може стати спільним для регіону. І ті, хто закликали до порядку і сильної руки, можуть вже невдовзі бути здивовані, до чого призведе уся ця небезпечна гра в політичні біцепси.
Москва не лише попереджає. Москва, вочевидь, пропонує нову перспективу, при чому не у формі заклику, а в інтонації майже неприхованої вимоги.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
За ним ішла навала спеціальних таємних указів і циркулярів, доктрин і нових силових ідей.
Оскільки усі внутрішні спроби подолати терористичну діяльність напевно вже вичерпані, то, не виключено, що Кремль підключить до цього міжнародний фактор.
Україна – мішень
Ось чому сигнал терористичної тривоги може по-своєму дати своє відлуння насамперед у сусідніх державах. Не буквально, а посередньо. І Україні на цій ниві нема де ховатися.
Самі московські теракти логічно спричиняють мобілізацію і зміцнення влади в Росії. На очах у прямому ефірі на телебаченні загострюються усі силові доктрини держави.
Високі начальники, а їх два – Путін і Медведєв, стискають кулаки, суплять брови, і не соромляться у виразах, що вони зроблять із відповідальними за теракти в московському метро.
У подробицях описується, як ці відповідальні будуть розчавлені. Іде очевидна демонстрація помсти. І це викликає масове задоволення в суспільстві.
Загроза як засіб
Однак, навряд чи це і є те, чого хочуть домогтися в Кремлі. За цим стоїть дещо більш загрозливе, більш узагальнююче.
Ця маніфестація силової логіки має своє призначення не лише для внутрішнього споживача. Вона шириться за кордон. Вона може вплинути на стосунки, перш за все, із найближчими сусідами.
Проблеми тероризму і проявів неслухняності в імперії завжди вирішувалися шляхом розширення впливу назовні.
Тому Україна може стати однією з перших мішеней використання чи випробування силових підходів до неї. Це в свою чергу дає поштовх відлунню використання сили на українську владу як таку.
Як у Росії, так і в багатьох інших пострадянських країнах наголос уже більше ставиться не на політично-партійне змагання, а на політику щодо зміцнення державності як такої.
Особливо це добре помітно в Білорусі та в країнах Центральної Азії. З істерією навколо терактів така тенденція проявлятиметься ще більше.
Державництво як єдина політика
І головний тон задаватиме Москва. До речі в Україні також пробують зробити привабливою для солідної частини суспільства цінність сильної держави як противагу багатопартійній мозаїці.
Ці намагання вже проявляються. З епохою терактів цю тенденцію підтримуватиме в Києві саме Росія, оскільки з владним монолітом недовго і до більш солідного єднання.
Власне, саме моноліт влади і може стати спільним для регіону. І ті, хто закликали до порядку і сильної руки, можуть вже невдовзі бути здивовані, до чого призведе уся ця небезпечна гра в політичні біцепси.
Москва не лише попереджає. Москва, вочевидь, пропонує нову перспективу, при чому не у формі заклику, а в інтонації майже неприхованої вимоги.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.