Київ – Мешканці Львова й Донецька здебільшого доброзичливо ставляться одне до одного. Про це свідчать данні опитування, проведеного трьома українськими соціологічними компаніями в обох містах. Хоча їх роз’єднують погляди на українську історію й зовнішньополітичні пріоритети, проте об’єднує відсутність антагонізму та інтерес одне до одного. На думку експертів, за таких умов подолання суперечностей та розбіжностей між регіонами є цілком можливим.
Під час дослідження, яке провели в березні цього року, соціологи опитали по 400 респондентів у Львові та Донецьку (похибка – 3,5%). Найпозитивнішим результатом дослідження керівник проекту соціолог Євген Копатько називає те, що мешканці Львова і Донецька доброзичливо налаштовані одне до одного.
«Більше, ніж 70 відсотків респондентів і в тому, і в іншому місті, дещо більше у Львові, кажуть про те, що симпатизують одне одному. І там, і там здебільшого кажуть, що між Сходом і Заходом більше спільного, ніж того, що роз’єднує», – зазначає Євген Копатько.
На думку політолога Костянтина Матвієнка, дещо менш дружнє ставлення мешканців Донбасу зумовлене впливом засобів масової інформації, зокрема російських. «Це питання інформаційної політики, а не безпосередніх стосунків між громадянами», – каже він.
Хмельницький і Польща – як точки дотику
Історичне минуле та теперішня політика є тими сферами, де мешканці Львова і Донецька не мають порозуміння. Історичною постаттю, яка об’єднує мешканців Львова та Донецька, є гетьман Богдан Хмельницький. Натомість діаметрально протилежне ставлення до Степана Бандери, а також до присвоєння лідеру ОУН звання Героя України.
У донеччан та львів’ян немає суттєвої різниці в оцінці історії польсько-українських відносин. Майже однакова кількість респондентів – понад 60 відсотків – на сході і на заході бачить тут і хороші, і погані сторінки. Але сприйняття історії відносин України й Росії суттєво відрізняється. 74 % донеччан роль Росії в історії України оцінюють позитивно. Тоді як 44 % львів’ян вважають, що вплив Росії був негативним, а 42 % – характеризують роль Росії як різну в різні історичні періоди. Різниться і ставлення щодо вступу до НАТО: 54 % львів’ян – «за», 83 % донеччан – «проти».
Що ж до оцінки дій нової влади, то очікування донеччан зараз є більш оптимістичними (71% вважає, що ситуація буде покращуватися), натомість львів’яни не мають великих сподівань (41 % – ситуація не зміниться, 24 % – погіршиться). Також по-різному оцінюють у Львові та Донецьку діяльність попереднього Президента Віктора Ющенка.
Розбіжності – законсервувати чи нівелювати?
Директор українського філіалу московського Інституту країн СНД Володимир Корнілов вважає: щоб відмінності між регіонами не загострювалися, українцям варто подумати про федеративний устрій. На його думку, «можна розробляти програми зближення між Сходом і Заходом, але будь-які програми нікуди не подінуть цих розбіжностей».
У свою чергу, політолог Костянтин Матвієнко впевнений, що при проведенні грамотної гуманітарної політики розбіжності між регіонами вдасться значною мірою нівелювати.
«Результати цього опитування – це, якщо хочете, технічне завдання для інформаційно-культурної політики нового уряду. Я не прихильник того, щоб штучно зближувати регіони. Бо в цій самобутності резерв нашого національного розвитку. Але в той же час те, що є величезна потреба в тому, щоб одна територія більше знала про іншу, це факт».
На думку донеччан, найхарактернішими рисами львів’ян є націоналізм і патріотизм. А львів’яни помічають у мешканцях Донецька насамперед працездатність та російськомовність.
«Більше, ніж 70 відсотків респондентів і в тому, і в іншому місті, дещо більше у Львові, кажуть про те, що симпатизують одне одному. І там, і там здебільшого кажуть, що між Сходом і Заходом більше спільного, ніж того, що роз’єднує», – зазначає Євген Копатько.
На думку політолога Костянтина Матвієнка, дещо менш дружнє ставлення мешканців Донбасу зумовлене впливом засобів масової інформації, зокрема російських. «Це питання інформаційної політики, а не безпосередніх стосунків між громадянами», – каже він.
Хмельницький і Польща – як точки дотику
Історичне минуле та теперішня політика є тими сферами, де мешканці Львова і Донецька не мають порозуміння. Історичною постаттю, яка об’єднує мешканців Львова та Донецька, є гетьман Богдан Хмельницький. Натомість діаметрально протилежне ставлення до Степана Бандери, а також до присвоєння лідеру ОУН звання Героя України.
У донеччан та львів’ян немає суттєвої різниці в оцінці історії польсько-українських відносин. Майже однакова кількість респондентів – понад 60 відсотків – на сході і на заході бачить тут і хороші, і погані сторінки. Але сприйняття історії відносин України й Росії суттєво відрізняється. 74 % донеччан роль Росії в історії України оцінюють позитивно. Тоді як 44 % львів’ян вважають, що вплив Росії був негативним, а 42 % – характеризують роль Росії як різну в різні історичні періоди. Різниться і ставлення щодо вступу до НАТО: 54 % львів’ян – «за», 83 % донеччан – «проти».
Що ж до оцінки дій нової влади, то очікування донеччан зараз є більш оптимістичними (71% вважає, що ситуація буде покращуватися), натомість львів’яни не мають великих сподівань (41 % – ситуація не зміниться, 24 % – погіршиться). Також по-різному оцінюють у Львові та Донецьку діяльність попереднього Президента Віктора Ющенка.
Розбіжності – законсервувати чи нівелювати?
Директор українського філіалу московського Інституту країн СНД Володимир Корнілов вважає: щоб відмінності між регіонами не загострювалися, українцям варто подумати про федеративний устрій. На його думку, «можна розробляти програми зближення між Сходом і Заходом, але будь-які програми нікуди не подінуть цих розбіжностей».
У свою чергу, політолог Костянтин Матвієнко впевнений, що при проведенні грамотної гуманітарної політики розбіжності між регіонами вдасться значною мірою нівелювати.
«Результати цього опитування – це, якщо хочете, технічне завдання для інформаційно-культурної політики нового уряду. Я не прихильник того, щоб штучно зближувати регіони. Бо в цій самобутності резерв нашого національного розвитку. Але в той же час те, що є величезна потреба в тому, щоб одна територія більше знала про іншу, це факт».
На думку донеччан, найхарактернішими рисами львів’ян є націоналізм і патріотизм. А львів’яни помічають у мешканцях Донецька насамперед працездатність та російськомовність.