Прага – Європейські газети не лише висвітлюють складну економічну ситуацію в Україні і перші кроки нового уряду на чолі з людиною Президента Януковича у намаганні долати труднощі, але й прогнозують вірогідні шляхи зовнішньоекономічної орієнтації Києва, включно, навіть, із налагодженням стратегічного партнерства з Китаєм. Оглядачі звертають увагу на те, що одна з великих надій української влади на пом’якшення ударів кризи пов’язана із перспективою газового консорціуму щодо української ГТС. Чимало міжнародних експертів вважають, що утворення такої тристоронньої концесії, за участі України, Росії та ЄС, не лише економічного вигідне, але й призвело б до відмови не лише від реалізації амбіційного російського проекту «Південний потік», але й поставило б під питання необхідність реалізації проекту європейського газогону «Набукко».
Брюссельське видання NewEurope ставить питання, кому потрібні такі газогони, як «Південний потік» і «Набукко»? І тут же відповідає устами свого експерта Костаса Ґеруполаса, що «точно – не Європі». Автор також наголошує, що з покращенням стосунків між Москвою і Києвом за нового Президента України Віктора Януковича реалізація проекту газогону «Південний потік» стає маловірогідною. Москва стає перед альтернативою, або ж підтримати економічно новий політичний режим в Україні, або ж реалізовувати свої надто затратні енергетичні маршрути на кшталт досить дорогого «Південного потоку». Тут також наголошено, що від самого початку два нових газових проекти – «Північний потік» і Південний потік» – були замислені як обхідні для України і її норовистого для Кремля політичного режиму, а сьогодні така необхідність відпадає. Автор статті в NewEurope вважає, що це стосується і сумнівного європейського газового проекту «Набукко», котрий задуманий як альтернатива російському блакитному паливу. Видання наводить оцінку українського посла в ЄС Андрія Веселовського щодо того, що «ГТС України у два рази дешевша будь-якого іншого газогону».
«Москоу Таймз» вважає, що із приходом у Києві до влади нового уряду, вірного Президенту Януковичу, значно реальнішою стає перспектива створення газового консорціуму України, Росії та ЄС з метою спільної експлуатації транзитної газотранспортної системи, яка є на сьогодні власністю української держави. Московське незалежне видання не лише інформує про заяву першого віце-прем’єра уряду України Андрія Клюєва з приводу готовності українського уряду до укладення міжнародної концесії на українську ГТС, але й відзначає, що в української влади немає іншого виходу. В статті експерта Анатолія Медецького наголошено, що вірогідний консорціум є чи не головним порятунком для нової влади в Україні, котра змушена буде у найближчий час скоротити видатки бюджету на 20 відсотків і має ще більш гострі проблеми з виплатами за російський газ, аніж це було за уряду Тимошенко. Враховуючи новостворену більшість у Верховній Раді, експерти вважають, що ухвалення змін до закону щодо ГТС з метою передачі її в концесію не зустріне якогось серйозного опору. «Москоу Таймз» тут же нагадує, що уряд Тимошенко був категорично проти передачі державної ГТС у концесію, бо в цьому вбачав зраду національних інтересів. Хоча Андрій Клюєв вже заспокоїв, що ГТС і при концесії залишиться власністю держави. Газета також інформує, що головним газовим переговірником від України буде цього тижня в Москві міністр енергетики уряду Юрій Бойко. Експерти також висловили московській газеті свої точки зору щодо вірогідності такого консорціуму в обмін на значне зниження ціни на газ для України. Окремі з них вважають, що для Москви погодитися на такі зміни в транзиті газу, відмовитися від «Південного потоку», куди вже було багато вкладено, буде вкрай важко, але перспективи контролю над українською ГТС привабливі не лише з точки зору політичної, але й привабливі з економічної точки зору для «Газпрому». Аналітики стверджують, що погоджуючись на консорціуму в Україні, Москва мусить класти хрест на «Південному потоці». Єврокомісар ЄС із енергетики Ґюнтер Оттінґер також сказав журналістам, як його цитує «Москоу Таймз», що ЄС схильний до участі в українській газовій концесії, але це потребуватиме значних інвестицій та не менш серйозної конструктивної дискусії сторін.
Російська «Время новостей» вважає, що міністру енергетики України Юрію Бойку доведеться докласти чимало зусиль і мати серйозний портфель газових поступок з боку Києва, щоб переконати «Газпром» у зміні газових контрактів та у вигідності українського газового консорціуму. Окрім того, як зауважує газета, нове українське керівництво налаштоване досягнути зниження цін на російський газ будь-якою ціною, включно зі здачею в концесію своєї ГТС. До цього нову владу в Києві змушує надзвичайно важка економічна ситуація в Україні, пише російська газета.
Британська «Ґардіан» публікує великий матеріал відомого журналіста і критика Уїлл Селфа про історію, в тому числі й лондонських театральних постановок, знаменитого роману «Біла гвардія» російського письменника, уродженця Києва Михайла Булгакова. Тут, між іншим, йдеться й про політичні погляди самого Булгакова та його, м’яко кажучи, не симпатії до української революції і незалежності України. Автор статті в «Ґардіан» наголошує, що Михайло Булгаков народився в російській дворянській родині, батько його був професором богослов’я в київській семінарії і цим пояснюється схильність письменника до старої імперської влади та ненависть до української справи. Уїлл Селф також наводить думку відомого перекладача романів Булгакова Майкла Ґленні, котрий не бачить нічого дивного в антиукраїнськості видатного російського письменника. Адже, як стверджує Ґленні, російське середовище Блугакова, «російські родини в Україні перебували у стані аналогічному з протестантськими панівними родинами в Ірландії... Хоча й Україна була частиною Російської імперії з 1654 року, багато українців ніколи не змирилося з цим, у той час, коли росіяни тут, більшістю з дворянства, займали керівні посади серед корпусу чиновників на державній службі і продовжували розмовляти російською мовою та бачили в Москві їхній головний культурний центр. «Як і ірландські протестанти, такі росіяни в Україні були ще більше проросійські до імперської символіки і імперської влади, аніж дійсні росіяни в Росії», – наголошує на сторінках «Ґардіан» Уїлл Селф.
«Москоу Таймз» вважає, що із приходом у Києві до влади нового уряду, вірного Президенту Януковичу, значно реальнішою стає перспектива створення газового консорціуму України, Росії та ЄС з метою спільної експлуатації транзитної газотранспортної системи, яка є на сьогодні власністю української держави. Московське незалежне видання не лише інформує про заяву першого віце-прем’єра уряду України Андрія Клюєва з приводу готовності українського уряду до укладення міжнародної концесії на українську ГТС, але й відзначає, що в української влади немає іншого виходу. В статті експерта Анатолія Медецького наголошено, що вірогідний консорціум є чи не головним порятунком для нової влади в Україні, котра змушена буде у найближчий час скоротити видатки бюджету на 20 відсотків і має ще більш гострі проблеми з виплатами за російський газ, аніж це було за уряду Тимошенко. Враховуючи новостворену більшість у Верховній Раді, експерти вважають, що ухвалення змін до закону щодо ГТС з метою передачі її в концесію не зустріне якогось серйозного опору. «Москоу Таймз» тут же нагадує, що уряд Тимошенко був категорично проти передачі державної ГТС у концесію, бо в цьому вбачав зраду національних інтересів. Хоча Андрій Клюєв вже заспокоїв, що ГТС і при концесії залишиться власністю держави. Газета також інформує, що головним газовим переговірником від України буде цього тижня в Москві міністр енергетики уряду Юрій Бойко. Експерти також висловили московській газеті свої точки зору щодо вірогідності такого консорціуму в обмін на значне зниження ціни на газ для України. Окремі з них вважають, що для Москви погодитися на такі зміни в транзиті газу, відмовитися від «Південного потоку», куди вже було багато вкладено, буде вкрай важко, але перспективи контролю над українською ГТС привабливі не лише з точки зору політичної, але й привабливі з економічної точки зору для «Газпрому». Аналітики стверджують, що погоджуючись на консорціуму в Україні, Москва мусить класти хрест на «Південному потоці». Єврокомісар ЄС із енергетики Ґюнтер Оттінґер також сказав журналістам, як його цитує «Москоу Таймз», що ЄС схильний до участі в українській газовій концесії, але це потребуватиме значних інвестицій та не менш серйозної конструктивної дискусії сторін.
Російська «Время новостей» вважає, що міністру енергетики України Юрію Бойку доведеться докласти чимало зусиль і мати серйозний портфель газових поступок з боку Києва, щоб переконати «Газпром» у зміні газових контрактів та у вигідності українського газового консорціуму. Окрім того, як зауважує газета, нове українське керівництво налаштоване досягнути зниження цін на російський газ будь-якою ціною, включно зі здачею в концесію своєї ГТС. До цього нову владу в Києві змушує надзвичайно важка економічна ситуація в Україні, пише російська газета.
Британська «Ґардіан» публікує великий матеріал відомого журналіста і критика Уїлл Селфа про історію, в тому числі й лондонських театральних постановок, знаменитого роману «Біла гвардія» російського письменника, уродженця Києва Михайла Булгакова. Тут, між іншим, йдеться й про політичні погляди самого Булгакова та його, м’яко кажучи, не симпатії до української революції і незалежності України. Автор статті в «Ґардіан» наголошує, що Михайло Булгаков народився в російській дворянській родині, батько його був професором богослов’я в київській семінарії і цим пояснюється схильність письменника до старої імперської влади та ненависть до української справи. Уїлл Селф також наводить думку відомого перекладача романів Булгакова Майкла Ґленні, котрий не бачить нічого дивного в антиукраїнськості видатного російського письменника. Адже, як стверджує Ґленні, російське середовище Блугакова, «російські родини в Україні перебували у стані аналогічному з протестантськими панівними родинами в Ірландії... Хоча й Україна була частиною Російської імперії з 1654 року, багато українців ніколи не змирилося з цим, у той час, коли росіяни тут, більшістю з дворянства, займали керівні посади серед корпусу чиновників на державній службі і продовжували розмовляти російською мовою та бачили в Москві їхній головний культурний центр. «Як і ірландські протестанти, такі росіяни в Україні були ще більше проросійські до імперської символіки і імперської влади, аніж дійсні росіяни в Росії», – наголошує на сторінках «Ґардіан» Уїлл Селф.