Київ – Коли чверть століття тому, у 1985-му, пленум ЦК КПРС обрав новим генеральним секретарем Михайла Горбачова, чи означало це невідворотність змін у колишньому Радянському Союзі? Сказати так – означає подивитись на цю ситуацію вже з теперішньої історичної перспективи... А тоді події розвивались досить звично для «епохи бундючних поховань», як іронічно називали той час.
Якщо вже говорити про зміни – їх пов’язували із Юрієм Андроповим, спадкоємцем Леоніда Брежнєва. Вважалося, що колишній голова КДБ СРСР краще, ніж його колеги, поінформований про реальний стан справ у країні і не може не піти на реформи. Проте ці очікування були ілюзорними. Андропов був класичним радянським номенклатурником, який вважав, що досить навести у розбалансованій вже на той час системі порядок – і все буде гаразд.
До того ж, і новий генсек Андропов, і його наступник, невиразний Костянтин Черненко були тяжко хворими людьми. Молодий генеральний секретар Михайло Горбачов – це дійсно була новина для Радянського Союзу. Однак чи означало тоді, що молодий – це обов’язково прогресивний? Тим більш, що ще довгий час при владі залишалося старе політбюро, яке складалося із консерваторів сталінського виховання. Та й сам Горбачов просувався до змін дуже повільно, можна сказати, він весь час йшов за подіями, а не випереджав їх.
Тепер вже всі призабули: все починалося із прискорення – ідея, яка не могла працювати у тодішній командній економіці. Потім генсек закликав до гласності, а вже потім і до перебудови. Однак до чого має призвести ця перебудова – сказати достеменно не міг.
Ми тоді скритикували письменника Юрія Бондарєва, який порівняв перебудову із літаком, що не знає, де його аеродром. Однак, якщо забути про політичні погляди літератора, не можна сказати, що він помилявся. Горбачов дійсно не усвідомлював, якими мають бути наслідки його реформ. Саме тому він просто не передбачав, до чого може призвести навіть обережна демократизація, був щиро здивований «парадом суверенітетів» і вимогами керівництва союзних республік. Він не вірив своїм вухам, коли звичайні люди в Литві переконували його, що бажають незалежності.
Так, він був порівняно молодою людиною – однак людиною, яка майже все життя провела в партійних кабінетах, у особливому світі, далекому від реальності. І сподіватися, що така людина може виступити із програмою реформ – це означає багато від неї очікувати. Достатньо вже того, що Горбачов почав процеси, які призвели до руйнації комуністичної імперії. А коли усвідомив можливі наслідки того, що розпочав і спробував загальмувати на повороті – було вже запізно: Радяньскому Союзу залишалося усього кілька місяців існування...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
До того ж, і новий генсек Андропов, і його наступник, невиразний Костянтин Черненко були тяжко хворими людьми. Молодий генеральний секретар Михайло Горбачов – це дійсно була новина для Радянського Союзу. Однак чи означало тоді, що молодий – це обов’язково прогресивний? Тим більш, що ще довгий час при владі залишалося старе політбюро, яке складалося із консерваторів сталінського виховання. Та й сам Горбачов просувався до змін дуже повільно, можна сказати, він весь час йшов за подіями, а не випереджав їх.
Тепер вже всі призабули: все починалося із прискорення – ідея, яка не могла працювати у тодішній командній економіці. Потім генсек закликав до гласності, а вже потім і до перебудови. Однак до чого має призвести ця перебудова – сказати достеменно не міг.
Ми тоді скритикували письменника Юрія Бондарєва, який порівняв перебудову із літаком, що не знає, де його аеродром. Однак, якщо забути про політичні погляди літератора, не можна сказати, що він помилявся. Горбачов дійсно не усвідомлював, якими мають бути наслідки його реформ. Саме тому він просто не передбачав, до чого може призвести навіть обережна демократизація, був щиро здивований «парадом суверенітетів» і вимогами керівництва союзних республік. Він не вірив своїм вухам, коли звичайні люди в Литві переконували його, що бажають незалежності.
Так, він був порівняно молодою людиною – однак людиною, яка майже все життя провела в партійних кабінетах, у особливому світі, далекому від реальності. І сподіватися, що така людина може виступити із програмою реформ – це означає багато від неї очікувати. Достатньо вже того, що Горбачов почав процеси, які призвели до руйнації комуністичної імперії. А коли усвідомив можливі наслідки того, що розпочав і спробував загальмувати на повороті – було вже запізно: Радяньскому Союзу залишалося усього кілька місяців існування...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.