Перемишль – Наступного року школа імені Маркіяна Шашкевича, що в містечку Перемишль, відзначатиме 100- річчя від часу створення і 20 річчя від дня відродження своєї діяльності. Чому діти, котрі мешкають у Польщі, 12 км від українського кордону, вивчають українську мову?
Українська громада Перемишля налічує близько 4 тисяч осіб, загалом у місті проживають до 67 тисяч городян. Життя українців зосереджується довкола церковних українських парафій, школи імені Маркіяна Шашкевича і Народного дому.
Відомо, що містечко над Сяном, як і уся Перемишська земля, упродовж усієї своєї історії зазнало великих лихоліть. Особливо жахливим був час з 1939 до 1947 років, коли йшла Друга Світова війна, тривали погроми, відбулася операція «Вісла».
Чимало українців зі змішаних родин, яким вдалося залишитись у Перемишлі чи в околицях, боялись зізнаватись у своєму українському походженні і донині цей страх відчутний. Вдома більшість з них розмовляють польською і лише невелика група зберігає рідну мову і традиції.
Більшість учнів українського походження
У Перемишльській комплексній школі імені Маркіяна Шашкевича навчається близько 240 учнів в початкових класах і ліцеї. Тут кілька предметів викладають українською мовою. Вчитель Марія Фіцак з української сім’ї і для неї збереження рідної мови є змістом життя. Більшість її учнів українського походження.
«Це діти з родин національного українського походження, тих батьків, які народились на теренах Польщі, хочуть підтримати українську мову в родині. Частина дітей уже еміграційні, тобто сучасна еміграція з України, яка приїжджає в Польщу. Є такі, але це дуже рідко, що не мають жодного відношення до української мови, але діти вчать її, але це вкрай рідко», – розповіла Марія Фіцак.
«То є файно знати українську»
Спілкуючись з вихованцями школи, яким по 10 і 14 років, довідалась, що дехто вдома розмовляє українською, у змішаних сім’ях – польською і українською, на перервах у школі теж трапляється по-різному. Чому діти вивчають українську?
«То є файно знати українську».
«Бо мій тато з походження з України і хоче, щоб я знав українську».
«Моя ціла родина українська і бабця мене сюди записала у школу».
«Так щоб знати дві мови. Вдома говоримо українською, і польською».
«А мене мама записала до школи, ця мова подібна на польську».
«Для мене українська – це обов’язок, я вважаю, що я є патріоткою України, патріотизм – це теж вивчення мови».
«Я вивчаю, щоб зберегти її для своїх дітей».
«Буває по –різному, дехто з молоді каже, що як то файно, що ми вчимо українську, а хтось з нас сміється, але ми цим не переймаємось».
«Коли я йду вулицею всі знають, що я українка і я цього не встидаюсь».
Школярі потребують українських книжок, фільмів і мультфільмів
У Перемишльській школі розуміють, що нині Україна має багато власних невирішених проблем, тому воліють користати з приватних контактів в Україні, зокрема, у питаннях щодо отримання українських книжок. Дітлахи хотіли б дивитись українські фільми і мультфільми, слухати сучасних українських виконавців, читати книжки відомих письменників з України.
Марія Фіцак хотіла б, щоб її вихованці мали змогу частіше бувати в різних українських регіонах, щоб пізнавати народні традиції та обряди, чи то веснянки, чи обжинки, чи коляду.
А щодо непростого минулого в спільній історії обох народів, чим зловживають політики по обидва боки кордону, то 14 річні дітлахи мають власну думку, до якої, мабуть, варто було б дослухатись дорослим: «Українці вважають, що українці святі, поляки, що поляки святі, а завинили одні і другі. Все, вже було, минуло, кінець. Треба старатися, щоб українці говорили українською, щоб мова розвивалась, щоб не сварились, щоб увійшла Україна до Європейського Союзу, думати про майбутнє».
Перемишль: У X столітті Перемишль був центром князівства племені білих хорватів і осідком найдавнішого на галицьких землях єпископства. Від 980-х років князь Володимир Великий приєднав його до Київської Русі. Це було одне з важливих міст Галицько-Волинського королівства. За Перемишль у ХІ- XIV століттях воювали різні володарі. У кінці XIV століття місто торгівлі і ремісництва увійшло до складу Польщі, але тут були резиденції як греко-католицьких, так і римо-католицьких єпископів. За Австро-Угорщини, Перемишль був третій містом Галичини. З 54 тисяч людей, які тут мешкали у 1910 році, 47% становили поляки, 30% - євреї, 22% - українці. 3 листопада 1918 року в місті й околицях відновили українську державність, але уже черед сім днів місто захопили поляки і до 1939 року Перемишль перебував під пануванням Польщі. Згідно пакту Молотова-Ріббентропа, Перемишль був розділений на дві частини – через річку Сян проходив кордон між ІІІ Рейхом і СРСР. У 1944 році Перемишль входив до складу УРСР, але уже в 1945 відійшов до Польщі.
Відомо, що містечко над Сяном, як і уся Перемишська земля, упродовж усієї своєї історії зазнало великих лихоліть. Особливо жахливим був час з 1939 до 1947 років, коли йшла Друга Світова війна, тривали погроми, відбулася операція «Вісла».
Чимало українців зі змішаних родин, яким вдалося залишитись у Перемишлі чи в околицях, боялись зізнаватись у своєму українському походженні і донині цей страх відчутний. Вдома більшість з них розмовляють польською і лише невелика група зберігає рідну мову і традиції.
Більшість учнів українського походження
У Перемишльській комплексній школі імені Маркіяна Шашкевича навчається близько 240 учнів в початкових класах і ліцеї. Тут кілька предметів викладають українською мовою. Вчитель Марія Фіцак з української сім’ї і для неї збереження рідної мови є змістом життя. Більшість її учнів українського походження.
«Це діти з родин національного українського походження, тих батьків, які народились на теренах Польщі, хочуть підтримати українську мову в родині. Частина дітей уже еміграційні, тобто сучасна еміграція з України, яка приїжджає в Польщу. Є такі, але це дуже рідко, що не мають жодного відношення до української мови, але діти вчать її, але це вкрай рідко», – розповіла Марія Фіцак.
«То є файно знати українську»
Спілкуючись з вихованцями школи, яким по 10 і 14 років, довідалась, що дехто вдома розмовляє українською, у змішаних сім’ях – польською і українською, на перервах у школі теж трапляється по-різному. Чому діти вивчають українську?
«То є файно знати українську».
«Бо мій тато з походження з України і хоче, щоб я знав українську».
«Моя ціла родина українська і бабця мене сюди записала у школу».
«Так щоб знати дві мови. Вдома говоримо українською, і польською».
«А мене мама записала до школи, ця мова подібна на польську».
«Для мене українська – це обов’язок, я вважаю, що я є патріоткою України, патріотизм – це теж вивчення мови».
«Я вивчаю, щоб зберегти її для своїх дітей».
«Буває по –різному, дехто з молоді каже, що як то файно, що ми вчимо українську, а хтось з нас сміється, але ми цим не переймаємось».
«Коли я йду вулицею всі знають, що я українка і я цього не встидаюсь».
Школярі потребують українських книжок, фільмів і мультфільмів
У Перемишльській школі розуміють, що нині Україна має багато власних невирішених проблем, тому воліють користати з приватних контактів в Україні, зокрема, у питаннях щодо отримання українських книжок. Дітлахи хотіли б дивитись українські фільми і мультфільми, слухати сучасних українських виконавців, читати книжки відомих письменників з України.
Марія Фіцак хотіла б, щоб її вихованці мали змогу частіше бувати в різних українських регіонах, щоб пізнавати народні традиції та обряди, чи то веснянки, чи обжинки, чи коляду.
А щодо непростого минулого в спільній історії обох народів, чим зловживають політики по обидва боки кордону, то 14 річні дітлахи мають власну думку, до якої, мабуть, варто було б дослухатись дорослим: «Українці вважають, що українці святі, поляки, що поляки святі, а завинили одні і другі. Все, вже було, минуло, кінець. Треба старатися, щоб українці говорили українською, щоб мова розвивалась, щоб не сварились, щоб увійшла Україна до Європейського Союзу, думати про майбутнє».
Перемишль: У X столітті Перемишль був центром князівства племені білих хорватів і осідком найдавнішого на галицьких землях єпископства. Від 980-х років князь Володимир Великий приєднав його до Київської Русі. Це було одне з важливих міст Галицько-Волинського королівства. За Перемишль у ХІ- XIV століттях воювали різні володарі. У кінці XIV століття місто торгівлі і ремісництва увійшло до складу Польщі, але тут були резиденції як греко-католицьких, так і римо-католицьких єпископів. За Австро-Угорщини, Перемишль був третій містом Галичини. З 54 тисяч людей, які тут мешкали у 1910 році, 47% становили поляки, 30% - євреї, 22% - українці. 3 листопада 1918 року в місті й околицях відновили українську державність, але уже черед сім днів місто захопили поляки і до 1939 року Перемишль перебував під пануванням Польщі. Згідно пакту Молотова-Ріббентропа, Перемишль був розділений на дві частини – через річку Сян проходив кордон між ІІІ Рейхом і СРСР. У 1944 році Перемишль входив до складу УРСР, але уже в 1945 відійшов до Польщі.