Сьогодні у нас «дійовою особою» є Юрій Гримчак – народний депутат України, фракція НУНС, а представляє політичну силу «Народна самооборона». Із Вами, пане Гримчак, звичайно, будемо говорити про те, що відбувається зараз в парламенті, у фракції, які є перспективи. Але на початку послухаємо Вашу біографію.
Юрій Гримчак народився у Донецьку 30 жовтня 1965 року.
Освіту здобував у Донецькому політехнічному технікумі та у Макіївському інжерно-будівельному інституті. Два роки відслужив у армії.
Науковий ступінь магістра державного управління здобув у Дніпропетровському регіональному державному управлінні Української академії державного управління при Президентові України.
Із 1991-го два роки був директором Центру науково-технічної творчості молоді Макіївського інженерно-будівельного інституту. Протягом наступних чотирьох років – директором товариства «ГРИСО» і ПМП «ГРАНД».
Із 1997 протягом року був секретарем Макіївського міського комітету соціалістичної партії.
Протягом 1998 – 2001 років – заступник голови Кіровської районної ради в Макіївці.
У 2002-му – Юрій Гримчак був кандидатом в народні депутати України. а протягом 2002 – 2005 років – помічником-консультантом народного депутата України Юрія Луценка.
Із 2005-го по 2007 рік Юрій Гримчак – заступник голови Донецької Обласної державної Адміністрації та депутат Донецької облради.
А в 2007 році обраний народним депутатом від «Нашої України – Народної самооборони». Юрій Гримчак – член Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, голова підкомітету з питань депутатської етики та член Лічильної комісії Верховної Ради України шостого скликання.
– У мене перше питання таке: що відбувається у фракції?
– На сьогоднішній день фракція розділена, вона, чесно кажучи, ніколи не була такою вже єдиною, але сьогодні розділилася набагато сильніше, ніж раніше. І такий розділ в тому, чи йти на коаліцію з Партією регіонів чи не йти. В цьому питанні фракція фактично розділена навпіл.
– Скажіть, наскільки це чесно по відношенню до виборців? Фракція розділена, всі глузують із фракції НУНС, як представники БЮТ, так і Партії регіонів, не говорячи вже про Литвина і комуністів, що – з ким там домовлятися?
Там називають від 9 до 15, а то і 17 політичних сил. Чи порядно це до виборців? Якщо ви йшли вже на вибори однією командою, то мусите мати певну позицію, консолідовану, спільну, а не розбігатися по кущах, тому що не лише політики сміються, але й виборці вже сміються.
Якщо б ми всі об’єдналися в цей досить скрутний, як на мій погляд, для України час, то Віктор Федорович мав би повноважень трохи менше, ніж Віктор Андрійович... Але чомусь мої колеги побігли домовлятися, хто про посади, хто про щось інше.
Так от після цієї перемоги велика кількість моїх товаришів по фракції побігли домовлятися з Президентом. Про що домовлятися – досі не розумію. Я не розумію чому – тому що ми живемо в парламентсько-президентській республіці! Сьогодні головна дійова особа виконавчої влади – це Прем’єр-міністр, він призначається коаліцією.
Якщо б ми всі об’єдналися в цей досить скрутний, як на мій погляд, для України час, то Віктор Федорович мав би повноважень трохи менше, ніж Віктор Андрійович, Віктор Андрійович хоча б призначав голову СБУ, голову НБУ і прокурора. Сьогодні Президент України сам призначає свою адміністрацію. Все інше – або через Кабінет Міністрів, або через Верховну Раду.
І тому зберегти все те, що було надбанням за останні п’ять років або за всі останні 18 років, були всі для цього можливості. Але чомусь мої колеги побігли домовлятися, хто про посади, хто про щось інше.
– Так, може, треба було раніше «Народній самообороні» орієнтуватися на Юлію Тимошенко?
– Даруйте мені, будь ласка, ми орієнтувалися на свої програмні засади і ті засади, на котрих був створений блок «Наша Україна – Народна самооборона». По-перше, було – ніяких коаліцій із Партією регіонів, із комуністами і з соціалістами. Соціалісти, слава Богу, не пройшли. Це перше. І друге – ми створюємо коаліцію в складі демократичних сил, на той час це БЮТ і Блок Литвина.
І ми все робили, щоб ця коаліція і далі працювала. Але чомусь, ну хтось там орієнтується на Віктора Андрійовича, котрий вважав, що Тимошенко і Янукович – це те саме. От сьогодні ми бачимо те саме, виявляється, що воно не досить там те саме. Треба бути самим собою і не шарахатись зі сторони в сторону.
– Так Ви розумієте, що така риторика, що бути самим собою, всі депутати фракції говорять так, що «ми відстоюємо політичні інтереси, ті, що ми давали виборцю»? Просто настільки різнобій, очевидно, хтось тягне в різні боки. Я ж не даремно запитав, що відбувається у фракції.
– «Самооборону» нікуди ніхто не тягне, ми зібралися і вирішили, єдине, що скажу, більша частина «Самооборони», бо є у нас ще декілька членів «Самооборони», які були на цьому засіданні, які сказали що ми дивимось на це трохи інакше, але навіть вони сказали, що ми за те, щоб діюча коаліція була збережена – і тут же пішли голосувати проти уряду.
– Коаліції немає вже.
– Вже немає де-факто.
– Слухачка (переклад): Це вас місто Одеса турбує. Відразу скажу, що мене не можна назвати пересічним українцем, тому що я бухгалтер-аудитор, і самі розумієте, що я не тільки слухаю Верховну Раду, дивлюсь, я ще закони читаю й аналізую і знаю становище в країні. Я голосувала проти всіх, але я рада, що переміг Янукович, тому що це менше зло, ніж Тимошенко.
Я вам хочу сказати, що підтримуючи цей бездарний злочинний уряд, ви самі стаєте злочинцями. От Приморський район міста Одеса, де я працюю, з 16 фірм за два роки, так би мовити, господарювання пані Тимошенко скоротилося виробництво в 6 разів, це найкращий показник, причому в різних галузях промисловості. Ви що, не бачите, в якому становищі знаходить країна? Ви хочете, щоб ми стали Грецією №2?
Юрій Гримчак: Мені цікаво, а що повинен був зробити уряд, людина непересічна, щоб приватні підприємства і далі заробляли гроші, адже це приватний бізнес більшою частиною.
Роман Скрипін: Не перешкоджати.
– Будемо вважати, що ми не дуже перешкоджали. За останні 5 років я не пам’ятаю, де у нас були «маски-шоу», де ви мали всю документацію, бухгалтерську, банкову і після якого підприємство просто закривалося. Наскільки я пам’ятаю, у нас таких випадків не було.
Але у мене є інше питання. На сьогоднішній день в світі так звана світова криза, вона є, нікуди від неї не дінешся. У нас трохи моноекономіка, орієнтована трохи більше на металургійну галузь і меншою частиною на хімічну галузь. І та, і інша експортноорієнтовані наші складові впали на світовому ринку нижче, ні; всі інші світові, у всіх інших країнах. Що повинен був зробити уряд, щоб цього не було? Уряд зробив те, що він зробив, він зменшив тарифи на залізничні перевозки, він зменшив ціну на газ, він зменшив податкові відрахування.
Я вчора був на програмі, так мені сказали, що уряд спасав приватний бізнес. Так, спасали приватний бізнес, але спасали робочі місця, тисячі, десятки тисяч. І ми на сьогоднішній день попри всі наші негаразди до Греції ще не дійшли, хоча погодьтесь, що в Греції рівень життя все-таки був вищий, ніж в Україні. Але Україна втрималась. Ви вважаєте, що Віктор Федорович справиться зі світовою кризою? Бог Вам в поміч, подивимось.
– Я продовжу питання стосовно того, що відбувається у фракції. Ви говорили, там депутати навіть Вашої політичної сили «Народна самооборона» висловили трошки іншу позицію, але так само лишається фактом і те, що Жванія, який свого часу фінансував «Народну самооборону», розійшовся з Луценком, тобто їхні політичні доріжки розійшлися. Що сталося? Яка чорна кішка пробігла поміж Юрієм Луценком, який очолює «Народну самооборону» та паном Жванією, який потрапив фактично в парламент за списками «Народної самооборони»
На сьогоднішній день він (Давид Жванія) і сам цього не заперечує, що він вів перемовини з Партією регіонів про те, що треба створити коаліцію, але наскільки я розумію, він, так само, як і ті люди, котрі до цього приєднались, були трохи обмануті Партією регіонів в своїх сподіваннях.
На сьогоднішній день розійшлися, тому що Давид Важаєвич вважає, що треба грати свою гру, як на мій погляд, дуже така річ цікава, він був одним з тих, хто вважав, що фракція повинна консолідуватися, але у мене склалося враження, що для того, щоб консолідуватися, спочатку треба роз’єднатися. І він це зробив, і сам роз’єднавшись.
Тому що, я скажу, у нас досить демократична група і сама фракція, мабуть, найдемократичніша, бо є усі точки зору, і кожен стоїть на своєму, але більша частина групи, подавляючи більшість, сказала, що ми за ту коаліцію, котра є, і будемо підтримувати в даному випадку Юлію Тимошенко після виборів на посту Прем’єр-міністра. Давид Важаєвич вважає інакше.
І на сьогоднішній день він і сам цього не заперечує, що він вів перемовини з Партією регіонів про те, що треба створити коаліцію, але наскільки я розумію, він, так само, як і ті люди, котрі до цього приєднались, були трохи обмануті Партією регіонів в своїх сподіваннях, тому що Партія регіонів без перемовин з будь-якою частиною НУНС вже створила свою більшість і на всіх парах пре до того, щоб взяти всю владу в країні.
– Ви знаєте, це ще не те, що відбулося, тобто вони до чогось прагнуть, звичайно. Ми про це поговоримо, коли послухаємо нашого слухача.
– Слухач (переклад): Можливо, Юрій знає або якось в інших ефірах оголосить, скільки в країні є відбувших строки покарання?
– Я, чесно кажучи, не знаю, скільки людей відбувало покарання, але якщо пам’ять не зраджує, близько ста тисяч людей засуджують кожного року за кримінальні злочини.
– Давайте подивимось, що далі. Ви самі сказали, що Партія регіонів несеться на всіх парах до створення коаліції, вони нібито створили коаліцію, але тут є кілька «але»: це ухвалений закон або поправка до закону про Регламент. Закон про Регламент не має зворотної дії, але пан Литвин застосував ухвалений закон до того, що вже відбулося фактично. Потім, в Конституції чітко записано, що коаліцію утворюють депутатські фракції, у складі яких є більшість народних депутатів.
Зараз ухвалюється в першому читанні закон про зміни до Регламенту, там, де дозволяють не лише депутатськими фракціями, але конкретними депутатами (створювати коаліцію). Як Ви передбачаєте свої дії далі?
Вони хочуть провести Азарова Прем’єр-міністром, призначити уряд, і тоді ми будемо жити, якщо цією логікою керуватись, з напівлегітимним Президентом, якщо керуватись логікою Литвина, що закон має зворотну силу, то з нелегітимним спікером.
В даному випадку Партія регіонів, комуністи і Литвин виступають за те, що от ми зараз звільнимо, а Ви ідіть до Конституційного Суду. По-перше, це не конституційно, але в даному випадку в них є більшість голосів під це. І вони це рішення приймуть, і тому на мій погляд, всі розмови про коаліцію з НУНС і про два десятки перемовників, які там були, вони були для того, щоб знайти і – мені так сподобалось, як комуністи називають цих людей – військовополонених, знайти з десяток військовополонених, щоб мати 226 голосів у Верховній Раді для прийняття рішень.
Завдання вони ставлять, наскільки я розумію, досить просте. Вони хочуть провести Азарова Прем’єр-міністром, призначити уряд, і тоді ми будемо жити, якщо цією логікою керуватись, з напівлегітимним Президентом, якщо керуватись логікою Литвина, що закон має зворотну силу, то з нелегітимним спікером, якщо його логікою керуватись, бо коаліцію він розпустив, закон не має зворотної сили, а він її застосував. Таким чином можна до нього самого той же регламент прикласти.
І там виявиться, що сьогодні у нас єдиний легітимний спікер – Арсеній Петрович Яценюк, бо його звільняли не згідно діючого закону і Литвина призначали не згідно діючого закону. І ми будемо мати нелегітимного Прем’єра. Тобто те, про що попереджалося під час президентської кампанії, воно все вийде на люди. Що будемо робити ми? Ми будемо йти до людей, більше нікуди.
– А що до людей? Беріть люди вила чи як? Після бійки кулаками не махають уже, тобто те, що станеться, можливо, у Раді – і зміни до регламенту, і порушення Конституції в такий спосіб, тощо, тощо, призначення уряду в такий спосіб – це станеться де-факто.
Для того, щоб оскаржити такі рішення, потрібен час. За цей час уряд може наухвалювати купу рішень, постанов і так далі, Верховна Рада може понаухвалювати купу законів. І от Конституційний Суд, припустимо говорить, що – ні, це було порушення Конституції, все скасовується чи як?
– Ні, нічого не скасовується, на жаль, все буде мати силу закону, але на той момент створена таким чином коаліція буде вже незаконна. Тоді єдиний варіант, який є і сьогодні, вірніше, два варіанти, це створення коаліції, згідно з Конституцією діючою і регламентом, тобто без порушень, які зараз започатковані, або дострокові вибори Верховної Ради.
– Ви кажете, що ви йдете до народу. Ви переконані, що ви маєте шалену популярність в народі?
– Не в популярності справа. Давайте, я чесно скажу, що сьогодні зробити Верховній Раді? Заблокувати трибуну? Ви розумієте, Партія регіонів вже зробила все для того, щоб будь-яке блокування трибуни сприймається суспільством, як клоуни в цирку.
– Ну хтось же має зупинити протизаконні дії. У нас немає якогось органу, який би оперативно замість Конституційного Суду був би третейським суддею, його рішення було б остаточним і не підлягало оскарженню.
Можливо, що на наступному тижні ми будемо блокувати парламент, я не виключаю такої можливості, можливо, будемо битися біля трибуни.
А чому Партія регіонів блокувала трибуну? Тому що вони хотіли, щоб була прийнята постанова от по НАТО, котра була прописана в нашій коаліційній угоді між БЮТом і «Нашою Україною – Народною самообороною». Вони наше формулювання взяли і винесли як постанову. Для того, щоб це винести, ми повинні були проголосувати в перший день. Але їм треба було показати своїм виборцям, що вони там проти чогось. На сьогоднішній день це єдиний варіант, коли ми зможемо… Або піднімати людей на вулицях, що теж досить проблематично після таких виборів, люди втомилися і все інше.
Але чесно кажучи, ми будемо це вирішувати, бо якимось чином це треба зробити, іншого варіанту я не бачу. Те, що ми будемо звертатися в Конституційний Суд, я думаю, тут немає ніяких сумнівів. У нас вистачить і голосів, і можливостей. Як вийде, так вийде. Але на сьогоднішній день це вибір народу, це ж не я вибирав Президента, хоча я також ходив на голосування. Ми вибрали такого Президента. І ми будемо всі це розхльобувати.
– Я просто гіпотетично уявляю, якби Ющенко або Тимошенко в такий спосіб обходили закон і Конституцію, щоб досягти своєї мети, якою була б реакція Партії регіонів. Можна було теж переписати Регламент, склепати більшість, будь-які зміни внести, ви ж цим не скористалися?
– Вчора хтось сказав із депутатів, що це був цивілізаційний вибір.
– Так, може, ви просто не готові до опозиції після того, як перебували у владі? Тому що Ви говорите, що ви не знаєте, що ви робитимете, я ж до цього веду.
– «Народна самооборона» сьогодні налічує 17 чоловік, із них 13 будуть щось робити.
– Ну Жванія не буде нічого робити?
Жванія буде з Партією регіонів, це поза сумнівом, я не відкриваю ніякого секрету.
– Слухач (переклад): Мене звати Ігор Володимирович, я з міста Миколаєва. Я початок прослухав, я погано розбираюсь в структурі політичних партій, підкажіть, будь ласка, Кармазін і Стретович до якої належать партії?
– Кармазін, якби Ви дивилися трансляцію Верховної Ради, він постійно говорить, що він Партія захисників вітчизни, представляється. Стретович не належить до «Народної самооборони» теж.
– Стретович належить до громадського руху «Народна самооборона», але він є лідером партії Християнсько-демократичний союз. Їх дві людини – це Стретович і Марущенко є депутатами Верховної Ради. Кармазін від захисників, він один.
– Слухач: Із чим пов’язано, власне, питання – з ким вийти саме на зв’язок з приводу внесення змін до законів? Тому що тут внизу ми заглибились у те, що відбувається, боремось в судах, це просто, пробачте за вислів, такий маразм уже, це таке натворили в законах. Постанови Кабінету Міністрів прямо просто вступають в протиріччя із законами України. Ви говорите про глобальні якісь речі. Тут внизу – оця заїжджена сфера комунальних послуг – постанови прямо вступають в протиріччя із законами, ніхто нічого не може зробити.
– Верховна Рада на Грушевського, 6, або на Стретовича, або на Кармазіна, хоча вони – один в комітеті по забезпеченню правоохоронної діяльності, інший – в комітеті по правосуддю. Але якщо вони зможуть, вони допоможуть – пишіть.
– Я хотів би у Вас запитати, якщо говорити про перспективи, назвали одну з перспектив – це дострокові парламентські вибори. Але чи переконані Ви, що «Народна самооборона» потрапить у наступний парламент у разі проведення цих дострокових виборів? Чи є ці бажані 3 відсотки серед виборців чи ви знову з кимось будете блокуватись?
Маю надію, що в наступному парламенті не буде Литвина і не буде комуністів, якщо там не буде і нас – ну що ж, значить, так вийшло.
– Якщо ви орієнтувались на Юлію Тимошенко, ви можете стати частиною Блоку Юлії Тимошенко і йти разом з нею на вибори.
– Поки що таких розмов ніколи не велося.
– Зовсім? Слабо віриться.
– Тільки на фоні того, що давайте можливо колись будемо разом. Юлія Тимошенко була у нас на фракції і ця розмова відбулася, хоча більша частина зрозуміла так, я зрозумів трохи інакше: вона пропонувала, що давайте ми збережемо діючу коаліцію, якщо треба, то будемо змінювати міністрів, котрі працюють в уряді, і будемо розглядати посади, де треба змінювати людей, бо є великі бажання їх змінювати, бо вони не всі виконують свої функції так, як треба. Але чомусь люди почули інше. Ще там була фраза про те, що вона готова співпрацювати з тими, хто буде її підтримувати коаліцію і буде в опозиції.
– Тому що це буде двопартійна система у нас фактично, тому що слабкі не потрапляють.
– Як на мій погляд, Україна все одно відрізняється від всіх, вони будуть дві головні, але обов’язково будуть одна-дві трохи менші, можливо, маленькі. У нас буде не американська, а скоріше німецька система, це моя точка зору.
– Скажіть, от після того, як коаліція де-факто розпалася, те, що оголосив спікер Литвин і Тимошенко опинилася поза урядом, а мало того, ще й поза парламентом, оскільки вона не має депутатського статусу, поза парламентом так само опинився і поза урядом ваш очільник, «Народної самооборони» Юрій Луценко, і коли тепер декларується перехід в жорстку опозицію до поточної влади мається на увазі Президент і його провідна політична сила, яка є більшістю в парламенті, найбільшою фракцією, скажімо так, то як же вами керувати, шановні депутати опозиції, якщо ваші очільники поза парламентом? Не дуже зручно.
– По-перше, термін «керувати», він досить такий…
– Добре, очолювати процес. Знаєте, хотів би блокувати трибуну – вибіг би до трибуни і почав блокувати. Ми знаємо біографію Юрія Віталійовича, знаємо прекрасно, як він личаки носив Кучмі свого часу.
Якщо наші соратники з Партії регіонів і діючий Президент такими темпами, як вони почали вже, будуть і далі розхитувати державу, Україну, то скоріш за все вирішення цих проблем буде на вулиці.
Але в даному випадку, на мій погляд, це більш системна повинна бути робота, а не тільки у Верховній Раді, тому що сьогодні не все буде вирішуватись у Верховній Раді. На мій погляд, якщо наші соратники з Партії регіонів і діючий Президент такими темпами, як вони почали вже, будуть і далі розхитувати державу, Україну, то скоріш за все вирішення цих проблем буде на вулиці.
– Подивимось, знову-таки Ви говорите про вулицю.
– Слухачка (переклад): Дніпропетровськ. Хочу поставити депутату нашому шановному питання. Значить, у нас демократія і ви там всі демократи, і до того розхитали цю Верховну Раду, Україні вже нікуди котитись. Чому Ви так робите? Соромно вас слухати.
– Я чесно кажучи, не дуже розумію, в чому я там винен, але приймаю цю вину і на себе також, я депутат і свою частку вини нікуди не дінеш.
– Може, я поясню трошки, якось по-іншому розуміти. Після перемоги Януковича, треба було приймати цю перемогу і якщо є бажання працювати на Україну, на державу, яка в напівзруйнованому статі через політичні баталії, через економічну кризу, через не єдність політичних сил, через нездатність цієї коаліції, яка навіть була, керувати всією країною, через нездатність тепер новообраної влади в повноцінний спосіб узаконити, сформувати іншу коаліцію, очевидно, треба було сідати за стіл переговорів. От що, може, наша слухачка мала на увазі, що треба працювати, треба домовлятися, шукати консенсус навіть з такими політичними опонентами, як Партія регіонів, знімати проблемні питання і об’єднуватися довкола того, що виведе Україну з кризи.
– Була пропозиція в 2008-му, 2009 році і до тої ж Партії регіонів, і до Литвина, і до комуністів, і до всіх інших – давайте об’єднаємось і будемо рятувати країну. Але чомусь і опозиція, яка була опозицією, і опозиція, котра була президентською владою, вона вважала, що чим гірше, тим краще. А сьогодні, мені так подобається це, всі, хто при владі, вони дивляться на опозицію і кажуть: «А чого ж ви нам не допомагаєте?». Ми коли були при владі, ми казали: «Що ж ви не пропонуєте і нічого не робите?» Вони казали: «Ви влада – ви і працюйте».
Я готовий співпрацювати з Партією регіонів, але поясніть мені, в якій сфері? Є декілька сфер, де ми не є ворогами з Партією регіонів, там досить велика кількість розумних, класних спеціалістів, які розуміють проблеми України, і в цій сфері ми будемо з ними співпрацювати. Але я не розумію, як я буду співпрацювати з Партією регіонів, коли вони почнуть перемовини про перебування Чорноморського флоту в Севастополі?
– Вони не почали це?
– Вони про це офіційно заявили. Президент Янукович в Севастополі сказав, що ми будемо продовжувати консультації з цього приводу. Я повинен приймати участь в цих консультаціях?
– Консультація – це не є угода про продовження перебування. Дивіться, якщо керуватися знову-таки поточними фактами, то Янукович вчора поїхав у Москву, так – він відвідав Москву, так – він зробив заяви... Тепер ми беремо ці факти, сказав, що будуть вести консультації з Москвою про Чорноморський флот, базуючись на угоді 1997 року. Нічого такого не ведеться про подовження перебування. Зрештою, Янукович і терміну не вистачить для того, щоб щось вирішувати з Чорноморським флотом.
– Чому? А якщо завтра вони підуть і підпишуть новий договір.
– Вони взагалі можуть робити в позаправовий спосіб все, що заманеться. Я ж Вас недаремно запитував, що ви робитимете, як зупиняти протиправні дії, якщо вони є?
Ми будемо реагувати адекватно... Не можу я Вам розповісти, навіть те, що вже заплановано.
– А це як, розкажіть мені?
– Це секрет, тому що я зараз розповім Вам, а потім нам будуть протидіяти в наших адекватних діях.
– Який секрет? Країна вже бачила за 18 років свого існування що-завгодно.
– Мабуть, не все ще бачила. Ми маємо ще в загашнику.
– Ви маєте зброю, страшнішу за майдан 2004-го?
– І за «Народну самооборону» 2007-го.
– А що ж там в 2007-му?
– Вона збиралася прийти в Київ, і тоді тут, якщо Ви пам’ятаєте, було весело. Всі тут щось ховалися, боялися, ми не прийшли тоді, бо були дострокові вибори. Зараз подивимось.
– Все ж таки цікаво, який у вас арсенал адекватних дій?
– Не можу я Вам розповісти, навіть те, що вже заплановано, вибачте, будь ласка.
– А вже щось заплановано?
– Обов’язково.
– А хто планує, поділіться?
– Я планую, Луценко планує, частково штаб БЮТу планує, всі планують.
– От у Вас походження з Донецька, тобто Ви прекрасно знаєте і аудиторію, і виборців, і специфіку цього регіону. Насправді, дійсно Донецьк – це щось специфічне?
– На мій погляд, за 18 років в Донецькій області – до мого сорому – ніхто не вів нормальної пропаганди і політичної роботи. По-перше, як я розумію, це потребує досить великих вкладень фінансових, тому що ті газети, котрі є, вони фактично працюють, даруйте мені, тільки на місцеву еліту. Всі інші не пробиваються.
Я був кандидатом, я приходив в газету і казав: «Я хочу надрукувати свою рекламу політичну». Мені кажуть: «Вибачайте, вся газета продана, всі площі вже зайняті. Але згідно із законом ми повинні там 20 на 20… Платіть гроші». Я плачу. Потім приходиш, тобі кажуть: «Банк, де гроші, їх не має». Потім ідеш в банк, проходиш всі ступені, перевіряєш, так, гроші зайшли в банк, береш справку, що гроші вже в банку: «Ви знаєте, вони ще на рахунок не прийшли». Потім закінчується термін – гроші повертаються до державного казначейства. Така технологія. Там треба мати свої ЗМІ і туди вкладати гроші.
Якщо чесно, то от останні 2006-й, 2007-й і сьогодні 2010-й Блок Юлії Тимошенко більш-менш активно там працював, не завжди добре, але спроби такі є саме на Донбасі, бо Донбас – це не тільки Донецька область, це Луганська і Західний Донбас і Дніпропетровська, але там є якісь фішки. Кількість людей, які тут голосують, так скажемо, за демократичні сили, збільшується. І на мій погляд, якщо цю роботу продовжити, то вона дасть свій результат.
– Слухачка (переклад): Одеса турбує. Я Юрія хочу запита. Я школу дуже давно закінчила і вмію рахувати трохи. В БЮТі ж, я порахувала, 160, плюс 37 із вашої компанії, і плюс 20 – Литвин. Виходить – 217. Якщо навіть комуністи, Литвин і «Регіони» – у них більше виходить.
– 219.
– Слухачка (переклад): Весь час обманювали народ.
– Так, а має бути 226, якщо я не помиляюсь, щоб створити коаліцію Тут не справа, 217 чи 219.
– Слухачка (переклад): Тобто немає 226. Дурили народ, це не був уряд більшості, а уряду меншості у нас за Конституцією немає. Це по-перше. По-друге, ви, значить, мали контролювати уряд. А всі бачили, що уряд вами крутить, як хоче. От попередній товариш говорив, а те, що вони приймали, те, що вони взагалі робили… Чи не боїтесь Ви аудиту, який буде? Чи будуть вони відповідати поряд з урядом, чи визнають вони, що гроші витрачались не за призначенням?
– Давайте почекаємо аудит, чим він завершиться і тоді вже можна буде щось говорити. Я просто схильний не оперувати якимось гіпотетичними речами. У нас постійно в теле- і радіоефірі постійно відбуваються якісь баталії гіпотетичних речей, те, чого немає насправді.
– Я скажу так, що, ще будучи Прем’єр-міністром, Юлія Тимошенко заявила про те, що вона чи звернулася чи збирається звернутися, запросити міжнародні аудиторські компанії, які перевірять використання бюджетних коштів, Президент так само про це каже. Хай перевіряють, ніхто нічого не боїться, розумієте, в чому справа. Всі розмови про те, що там мільярди хтось крав – перевіряйте, люди добрі, нема питань. Бот там посилання на рахункову палату я, наприклад, не приймаю, бо я задавав питання, скільки людей засуджено до кримінальної чи будь-якої відповідальності за 18 років існування Рахункової палати.
– У нас взагалі ніхто не покараний ні разу.
– Читаю звіти рахункової палати – і ніхто ні за що не відповідає. Якщо є бажання, давайте нас першими притягнемо до якоїсь відповідальності, хоча я ще раз кажу, те, що вони пишуть, воно таке, знаєте, навіть не цільове, а не розумне використання коштів, хоча я не знаю, що таке розумне, що таке не розумне. Розписано, зроблено, далі або є кримінальна відповідальність, або нема. Все інше – це домисли.
– Юлія Тимошенко монополізувала поняття демократії і тільки себе з нею ототожнює. Що не демократично в Партії регіонів, у ваших опонентів?
– Даруйте, будь ласка, ми називаємо себе демократами.
– Останні дні Юлія Тимошенко говорить: «Я очолюю демократичні сили, і лише ми є демократами».
– Так вона не казала, вона казала: «Я входжу в опозицію і буду згуртовувати демократичні сили, буду лідером цього угрупування». Як на мій погляд, це її право, вона набрала найбільше голосів виборців серед всіх, так би мовити, демократичних кандидатів. Чому всі інші себе не вважають демократами, я не знаю. Ми вважаємо себе демократами і про це завжди кажемо. А якщо демократи – люди, які порушують Конституцію на другий день після того, як пішли до влади… Бо ми за останні два роки, попри всі закиди, що ми порушували Конституцію, жодного разу такого не було.