Дійова особа – Лесь Танюк
– Роман Скрипін: Сьогодні у нас предметом обговорення буде питання мови. Тема завжди резонансна. Я передбачаю, пане Танюк, що телефонуватиме дуже багато слухачів. А наразі слухаємо біографію пана Танюка.
Лесь Танюк, біографічна довідка
Лесь Танюк – відомий український режисер театру та кіно. Професор Київського державного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Заслужений діяч мистецтв України, письменник та народний депутат п’ятьох скликань. Тричі поспіль обирався від Народного руху України, а вчетверте і вп’яте – від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна».
1963 року Лесь Степанович закінчив режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Під час навчання був президентом Клубу творчої молоді у Києві, навколо якого гуртувались Світличний, Горська, Стус, Чорновіл та інші. Ставив спектаклі у Львівському українському драматичному театрі, Одеському театрі імені Революції та Харківському театрі імені Шевченка.
Через переслідування з боку місцевої влади виїхав до Москви, де майже 20 років ставив спектаклі, зокрема у МХАТі, театрах імені Станіславського, імені Пушкіна та імені Московської ради. А у червні 1986 став головним режисером Київського молодіжного театру. За два роки звільнений без права на режисуру. Потім Лесь Танюк займався творчістю та обіймав керівні посади у Спілці театральних діячів. З 1992 року Лесь Танюк є головою Національної спілки театральних діячів України та головою Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса.
Лесь Танюк був головою комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження, а також був заступником голови та головою комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Лесь Танюк – автор понад 50 вистав та понад 600 публікацій на теми культури, політики та мистецтва.
Лесь Танюк нагороджений орденом Ярослава Мудрого п’ятого та четвертого ступенів, орденом Василя Стуса, почесною нагородою Союзу «Чорнобиль» – «За гуманізм» та є почесним професором Харківського інституту культури. Володіє німецькою, французькою та англійською мовами. Захоплення – театр, музика та література.
– Перше питання, оскільки завтра у нас День рідної мови, 21 лютого, ми напередодні з Вами зустрічаємось. Найперше питання стосовно оцих так званих демократичних сил, що вони за роки незалежності нічого фактично не зробили такого, щоб поставити запобіжники, щоб назад у нас нічого не поверталося. Тобто ось зараз у нас є фактично вже новообраний Президент, який буде інавгурований. Діючий Президент його привітав, я маю на увазі, Ющенко – Януковича. Янукович наполегливо говорить про якийсь статус для російської мови. Це питання у нас, як бумеранг.
– Лесь Танюк: Кожен раз вони говорять. Кожен раз потім, коли приходять до влади, беруть ці слова назад. Бо жодна з цих сил фактично 300 голосів в парламенті не може набрати, ні в цьому парламенті, ні в іншому для того, щоб відмінити те, що є на сьогоднішній день. Але є інший спосіб тихою сапою ввести регіоналізацію, офіційно
Але є інший спосіб тихою сапою ввести регіоналізацію, офіційно ввести російську мову як другу офіційну в регіонах. В цьому є дуже велика небезпека
– А Ви її читали, цю хартію?
– Я читав її перший варіант, і другий, і сьогоднішній, нормальний переклад, коли мова йде все-таки в англійському тексті про вимираючі мови, про міноритарні мови, російська мова не може вважатися вимираючою мовою, оскільки за нею стоять мільйони володарів цієї мови. Тому вона не може бути включена в цей перелік. Хартія стосується захисту тих мов, які на території там Бельгії, Франції чи Німеччини вимирають, турецька мова, скажімо, на території Німеччини.
– Якщо Ви уважно читали хартію, то там якраз зауважується, що не йдеться про мови емігрантів, тобто не може йтися про турецьку мову у Німеччині, наприклад. Тому що це мова емігрантів, тих людей, які емігрували до Німеччини. Так само в Україні не йдеться, там якщо у нас з’являться арабські емігранти або якісь інші. Не йдеться про їхню мову, йдеться про мови регіональні. В Україні так склалося, що існує білінгвізм.
– Про людей, які, власне, живуть тут, про угорську в Україні.
– Про румунську, можна перераховувати і далі.
– Хоч вірменська громада і є, але за нею стоїть своя вірменська велика мова. Тому все це потребує ухвалення заново. Уже є такий проект. Але мені здається, що почнуть саме з цього, під цю хартію будуть підтасовувати проблему російської мови як другої державної, як офіційної.
– В хартії про це не йдеться, я її вивчав днями. Там ідеться про те, що держава має забезпечити належний рівень вивчення рідної мови для національних меншин. У школах, університетах, у дитячих садочках. Я ще раз підкреслюю – належний рівень. Тобто якщо там хочуть щось робити, там, де наполягають на двомовності, то мають запровадити додаткові уроки, можливо, російської, там, де людям цього не вистачає.
– Практика показує, що у нас закони – не головне. Як це написано в законах – це не є головне, бо воно ніколи не виконується і ніколи не грає ролі. Як це психологічно в суспільстві переможе – оце найголовніше. В суспільстві
В суспільстві сьогодні накручується оця ситуація мовна, що хтось когось затискає, хтось комусь не дає права. Українська мова має статус державної, але її треба захищати, бо 80% всякої преси і літератури іде російською мовою.
– Так, можливо, тут справа в мотиваційних чинниках? Все що відбувається в мовній галузі в останні роки, якщо ідеться про впровадження української, то це ледь не напівсилові методи. Тобто те, що стосується природних речей, скажімо, дубляж українською мовою в кінотеатрах фільмів – Ви ж знаєте, який галас був. Нічого страшного не сталося, але держава у напівсиловий спосіб, тобто фактично директивно впровадила таку річ.
Розумієте, мотиваційних чинників, щоб самі кінопрокатники почали це робити, не існувало. І тут ідеться якраз про створення мотиваційних чинників протягом 18-19 років незалежності.
– Ви розумієте, 18-19 років незалежності повторюється… На перший рік, коли ми ухвалили закон про мову, нам російськомовна громада говорила: «Ну дайте нам час, не спішіть, не нав’язуйте нам. Дайте нам 2-3 роки – і все у нас зміниться». Минуло 18 років, ми по суті кожен рік чуємо одне і те ж саме: «Не нав’язуйте силою, не робіть того, не робіть того». Силовий прийом проти української мови йде, він є стратегією Росії, Росія стимулюю російську мову тут, вона доплачує російським театрам, вона доплачує російським видавцям. Вона багато чого робить.
– Пане Танюк, я зараз про трошки інші речі говорю. В Україні немає мотиваційних чинників знати російську, конче потреби вивчення російської або послуговуванню російською мотиваційних чинників немає. Просто є утворене мовне середовище. І так само я не бачу поки що створення мотиваційних чинників для того, щоб люди знали українську мову, я про це говорю.
– Чому? І освіта є, і все-таки є державна влада, державні інституції, це теж, хочеш працювати на державній службі – знай українську мову.
– Мені Вам не відкривати таємниць, що навіть найвищі посадовці нехтують цією нормою.
– Дуже часто проблема не в самому законодавстві.
– Я можу назвати пана Азарова в Кабінеті Міністрів Януковича, який говорить дуже смішно українською. Людина, якщо вона освічена, вона мала б вивчити мову, це ж не так складно. Пані Денисова в Кабінеті Міністрів Юлії Тимошенко говорить так само, навіть гірше за Азарова.
– Є єдиний мотиваційний чинник, що їм така Україна не потрібна, вони не приховують.
– Насправді є один мотиваційний чинник для всіх верств – це зовнішнє тестування, для тих, хто хоче далі підвищувати свою освіту. Але тут, бачите, підкрадаються і до цього питання – що тестування зовнішнє має складатися тією мовою, якою хоче людина.
– Просто мова стає зброєю взаємин міждержавних, а не просто чинником спілкування. З цього треба виходити, а не з якихось інших міркувань.
– Слухач: Анатолій з Полтавщини. Простіше буде моє пропонування Вам відповісти. Якщо всі мови рівні перед Богом і перед людьми, то, значить, вихід тільки один, якщо українці будуть спроможні бути розумнішими і вольовішими в правомірному сенсі, значить, тоді і державна буде мова. А якщо будуть бидлом, ніхто їх не спасе.
І запитання: якщо в Україні збереться, скажімо, 20 мільйонів людей і скажуть: «Ми хочемо, щоб російська мова була державною», – і подають заяви. Тоді з олігархів-бандитів російськомовних буде вибито підставу паразитувати на цій мові. А тоді олігархи-бандити проукраїнські так само в дурнях залишаться. Це просто спосіб, так само боротьба за лохотрон, коли люди дурні, а так уже навіть і дурнів не будуть дурачити.
– Лесь Танюк: Є дурні різного роду. Є дурні українські, є дурні і російські. Звичайно, Ви маєте рацію, що це вольовий чинник. Якщо Українці хочуть, щоб у них була своя мова, якщо вони хочуть бути державою в центрі
Якщо Українці хочуть, щоб у них була своя мова, якщо вони хочуть бути державою в центрі Європи, називатись Україною, то вони мусять домагатися своєї державної мови і вони це роблять
Але, на жаль, робиться з більшим вкладенням грошей і інша, протилежна логіка. Все-таки проти української мови працюють величезні фонди, величезні видання. Одне московське видавництво випускає більше російських книжок на Україну, ніж всі наші видавництва разом. Це тиск чи не тиск?
Тому не можна сьогодні говорити про білінгвізм в Україні як норму. У нас ніколи не було білінгвізму, у нас завжди була російська мова. Що, за царату у нас була двомовність, коли закривали мову, калічили, забороняли Емські укази і Валуєвські і таке інше. Була одномовність.
І сьогодні люди, які говорять про двомовність, ніби про рівноправність, вони лукавлять, тому що як правило про двомовність говорять люди, які не хочуть володіти українською мовою, які не хочуть її знати. Вони по суті говорять про одномовність. Тому це політична нормальна боротьба. І від того, як ми себе поведемо, залежить, чи станемо ми Ірландією, в якій сьогодні ірландський театр дає обіцянку міській раді грати одну вже виставу на місяць ірландською мовою.
– Слухач (переклад): Дмитро, Київ. Пан Танюк, от Ви і всі націоналісти говорять, що якщо буде дві мови, то українська зникне. А чому вона зникне? Що, дуже погана мова? Якщо російська «собача мова», як сказав націоналіст Вовкун, і я думаю, Ви з ним погоджуєтесь, то чому «собача мова» витіснить українську? І скажіть, панове націоналісти, я звертаюсь до Вас, до ведучого, ви ж самі знищуєте українську мову. 25 областей говорять «поки що», а дві області – «наразі». Ви, значить, надаєте перевагу польській мові?
– Я б з Вами подискутував, якби це була програма «Роман Скрипін дискутує зі слухачами». Я сам з Полтави, не зі Львова. Мова ця слов’янська, і група є слов’янських мов, і є живий обмін словами поміж різними мовами. Я Вам це говорю, маючи освіту належну. Про «собачу мову» пан Танюк нічого тут не говорив.
– Шановний друже антинаціоналіст, чи як Вас називати. Ви поменше просто хуліганьте, бо хуліганство – це є неетичний спосіб ставлення до себе самого. Розумієте, якщо Ви не знаєте української мови, якщо Ви не знаєте її «наразі», «зело» і так далі, то не пхайте свого носа у чужі горшки, ми в своїх горшках розберемось і самі.
А якщо Ви говорите про справді розвиток української мови, про розвиток російської мови, то треба видавати українські словники, і вони йдуть, не треба зупиняти цього процесу. Треба видавати російські словники, і вони видають у нас. Себто у нас немає сьогодні проблеми тієї, про яку Ви кажете.
У нас є проблема одна – от Ви особисто не хочете, щоб була українська мова. Вона для Вас є чимось чужим. Як
У нас є проблема одна – от Ви особисто не хочете, щоб була українська мова. Вона для Вас є чимось чужим. Як у тьоті Моті з Миколи Куліша, яка казала: «Гараздо приятнее бать изнасилованной, чем украинизированной»
– Є прислів’я: яке питання, така відповідь.
– Слухач: Віталій, Луцьк. Був такий випадок у нас в Луцьку, я хотів би розказати, бо це доволі неординарний випадок. Кандидат у Президенти Янукович приїхав до Луцька і пішов у певний заклад, в університет. І очевидно він не знав, що мікрофони ще були не включені. Він сказав таку фразу, я думаю, що це не формат радіо, але раз її сказав Президент, то я її озвучу в ефірі з Вашого дозволу: «Почему так мало бидла?». Якщо у Вас ще будуть гості панове з «Регіонів», то я хотів би, щоб Ви обов’язково поставили таке питання.
– Бачите, уже в Луцьк перемістилася ця історія. Казали, що це у Василькові, Київська область, було.
– Слухач: В Луцьку також. Я чув це на власні вуха. Скажіть, будь ласка, як Ви думаєте, якщо ця людина буде Президентом, то до чого докотиться Україна. Дійсно, ми таке бидло, що голосуємо за пана Януковича?
– Я думаю, що ні до чого ми не докотимось.
– Слухайте, за Януковича проголосувало 12 мільйонів людей.
– Янукович сьогодні в складному становищі, тому що за нього проголосувала більше російська Україна. І для того, щоб йому бути Президентом всієї держави, в тому числі і Західної України, яка не проголосувала за нього, йому не можна виходити сьогодні з антиукраїнськими програмами, йому не можна сьогодні виходити з проблемою другої російської мови державної, йому не можна виходити з проблемою Криму, йому не можна з багатьма проблемами виходити, тому що він тоді програє і передає свої голоси своєму опоненту Юлії Володимирівні. І в майбутньому парламенті він тоді програє і знову буде Президентом без повноважень і без території.
– Я просто хотів би закликати наших слухачів бути толерантнішими, тому що є люди, тобто є процедура обрання Президента, і все відбувається в законний спосіб, тобто тут уже проти того, що сталося, виступати або давати оцінки – справа дуже невдячна. Подивимося, як буде, будемо керуватися тими фактами, які будуть, правда ж?
– Просто мені здається, що у Януковича переможе та група, яка буде націлювати його на економічний лад, а не на політичний.
– Подивимось. Янукович в ролі Президента – для нас поки що людина нова. Буде інавгурований в четвер 25 числа, тому що сьогодні вже судове засідання, тобто справа за позовом Юлії Тимошенко фактично завершилась. І Президент Ющенко підписав указ про проведення інавгурації 25 лютого.
– Слухач (переклад): У мене така пропозиція пану Танюку з приводу української мови з приводу української мови. У Вас прозвучала така гарна ремарочка, що ці всі розмови йдуть дійсно на рівень неграмотних людей. І у мене з приводу цього виникають іноді дискусії з різними людьми. І у нас люди навіть не знають, що російська мова є за Конституцією мовою національних меншин.
І коли доходить до суперечок, люди кажуть, що не може такого бути, які виступають за спасіння української мови. А взагалі, як кажуть, треба зробити не одномовність і не двомовність, а тримовність, закріпити це на законодавчому рівні, щоб була українська, російська та ще й англійська мова, бо як ви будете іти в Європу, з якою мовою? Вас мітлою вигонять звідтіля.
– Їздять українці в Європу, їздять вони і в Росію, говорять нормально своєю українською, і англійською, і російською. Це не є проблема. Закріпляти англійську мову в статусі державної не треба, вона і так є мова комп’ютерів, мова побуту, мова ефіру. І з рештою наші люди сьогодні, можливо, краще вивчають англійську і їм легше вивчити чомусь англійську, ніж українську. Так є сьогодні в цілому ряді молодих людей. Я думаю, що цей перекіс треба зрозуміти. Якщо ми не будемо сьогодні знати своєї мови, якщо не будемо розвивати її, то держави не буде.
– Мої колеги з Радіо Свобода, зокрема Зиновій Фрис підготував матеріал про мовне питання. Давайте його послухаємо.
– Зиновій Фрис: Один із відвідувачів нашого сайту написав російською мовою: «Державною мовою має бути лише українська, це не потрібно обговорювати. Вибирати, якою мовою вивчати предмети у школі – відверта дурня, для цього є школи українські і російські. Все решта – надумані теми для дискусії. Зате вивчення російської мови і літератури в школі потрібно все ж повернути», – написав відвідувач нашого сайту.
Олена, до якої ми підійшли на одній з вулиць Києва, каже, що дуже погано ставиться до ідеї двох державних мов.
– Респондентка: Я нормально розмовляю українською і російською і не бачу взагалі ніяких проблем. Це надумана проблема, яку роздувають, це загрожує Україні як незалежній державі.
– Звиновій Фрис: Колишній політв’язень, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман вважає, що проблема двох державних мов є штучною.
– Семен Глузман (переклад): Мені здається, що це одна з дуже гострих штучних проблем, які свідомо педалюють політики України. Чим менше б вони втручались у це, тим краще, комфортабельніше було б жити і україномовним, і російськомовним. Це штучна проблема.
– Зиновій Фрис: Із відомим правозахисником погоджується перший після проголошення незалежності Президент України Леонід Кравчук, але при цьому він пропонує заглянути у недавнє минуле.
– Леонід Кравчук: В історії питання важливо знати, що це – мрія не тільки Януковича, це була мрія і Кучми. Це питання завжди порушується лідерами тоді, коли вони хочуть використати східний електорат і південний для того, аби пройти чи до парламенту, чи в Президенти, чи ще кудись, невідомо куди.
– Зиновій Фрис: За словами Кравчука, державна мова – це питання політичне, і воно неминуче призведе до ще більшого поглиблення розколу України. Треба думати не про другу державну, а про те, як не втратити українську, переконаний Леонід Кравчук. Відомий письменник Андрій Курков також сумнівається, що ініціатива про дві державні мови стане реальністю. «Але такі спроби, очевидно будуть?» – запитали ми письменника.
– Андрій Курков: Пропагандистські якісь заходи можуть бути. Але приймати російську мову як державну він не буде, тому що він тим самим себе затвердить як Президент тільки Криму, Донбасу і Луганщини.
– Зиновій Фрис: Лариса Масенко, соціолінгвіст, професор Києво-Могилянської академії, розповіла Радіо Свобода, що їй доводиться проводити мовні дослідження, в тому числі в середовищі російськомовних. За її словами:
– Лариса Масенко: Вони погоджуються, що українська державна має бути єдиною державною, абсолютна більшість людей. І це, власне, використовується спекулятивно політиками.
– Зиновій Фрис: Вважає київський професор.
– Ось такий матеріал. Мовне питання – воно завжди непросте, воно завжди в Україні емоційне, і завжди його надто сильно політизують, насправді.
– Я зараз трошки залізу в історію. В 60-і роки дисидентські наші, коли для нас проблема мови, для Клубу творчої молоді, для Алли Горської, для Стуса була дуже важливою. У мене була тоді поема, через яку зарізали всю збірку в Одесі, от фрагмент про рідну мову:
Іронізми та нюанси
Брешуть так, що знати пальці перекормлені піїти
Словникуючі накальці сиплять перли-самоцвіти.
Шле Москва в Європу туньку
Фіма – ліпший друг Юрка,
Штепсель женить Тарапуньку
І регочеться ЦК.
Понавішували локші аж по вуха під наркоз.
«Нам по-руську какось льогше», –
Пнеться з шкіри малорос.
Нащо мовні перепони? Серцю радісний цей час.
Обіймімось, мільйони, смерть одна розлучить нас!
Народні дисонанси на цю тему
Говорила баба діду:
«Я до Сталіна поїду».
Бабі – дід: «Не тиринди.
Втрапиш до Караганди».
Говорила баба діду:
«Я поїду і к Хрущову».
Дід – бабі: «Та ти що?!
Мову й винищив Хрущов».
Говорила баба діду:
«Я до Брежнєва поїду».
А дід бабі: «Здай назад.
Брежнєв знає тільки мат».
Говорила баба діду:
«Я до Шелеста поїду».
А дід бабі: «Не мели.
То ж за мову і зняли».
Говорила баба діду:
«Я поїду к Білодіду.
Ізучу двомовну мову
І вернусь обратно знову».
А дід бабі: «Тра-та-та,
К Білодіду нєт єзди
Туди не ходять поїзди».
І сказала баба:
«Ох, більше я не філолог».
А дід бабі: «Не судьба.
Ми філолухи оба».
Історичне резюме про німе ні бе ні ме
Поки цар бісився з жиру,
Слово прадідів моїх
тихо никло потай миру,
Як Дантес у замку Іф.
Але ти постала, мово,
Вся у шатах, в блиску чар
Самовизволення слова –
Україні Божий дар.
Ми здолаємо, панове,
Разом силу перешкод,
Бо у всіх нас рідна мова
Виокремлює народ.
Спокій, сестри і братове,
Український прийде час.
Наше слово гонорове
ще послужить нам не раз.
– Але це ж написано не вчора, правда ж?
– 67-й рік. Тільки фразу про Шелеста я додав в 1972, коли вже його зняли.
– А давайте уявімо собі, змоделюємо ситуацію, коли в Україні в той чи інший спосіб оголошується другою державною російська, про яку так багато дискусій. Гіпотетично уявімо. Наслідки які, скажіть?
– Наслідки дуже трагічні. Хоч би тому, що це означає, що дуже багато людей не матимуть можливості розмовляти з дитинства рідною мовою. Це комплекс певної неповноцінності виникає, якщо ти з дитинства не говориш маминою мовою. Грузинський алфавіт називається «мова мами». Так от мова мами – це і є мова моя і мова моєї
Грузинський алфавіт називається «мова мами». Так от мова мами – це і є мова моя і мова моєї держави. Якщо моєї мови нема, то і держави немає, тому що я забув про могили своїх рідних
Мені здається, що Україна просто цього не витримає. І звичайно, знайдуться люди, які повстануть проти цієї великої несправедливості. І ми матимемо проблему, що тоді не буде тих володарів, які зараз є. А прийдуть якісь треті люди, які зрозуміють, що на цій території мусить бути не тільки територія, а держава, нація, яка має своє становлення. Я нікому б не радив запалювати це багаття. Потім його дуже важко погасити.
– Може, Ви поясните, чому українські політики, різні абсолютно, не запропонували адаптаційну програму для тих, хто не володіє українською мовою державною для того, щоб людям полегшити життя. Не говорити: «Ні, ви не будете вивчати мову. Тому що ми оголосимо її або другою державною, або на якомусь іншому рівні». А сказати: «Ви не володієте українською, це погано, тому що ви бідніші рівно наполовину. Ті, хто володіють українською, зазвичай знають і російську».
Чим більше людина знає мов, тим вона багатша. Жодна політична сила в Україні досі не запропонувала адаптаційну програму для тих, хто не володіє українською. Чому?
– Таких програм з десятки було, але це були громадські.
– Мають бути практичні кроки, я кажу, державні.
– Державні кроки на цю тему неможливі, тому що жодного разу в парламенті не було української влади, яка могла перемогти в повний сенс.
– У нас Президентом Ющенко був 5 років, його називають найукраїнськішим Президентом.
– 5 років він мав парламент, в якому він не мав більшості. Ми зараз говоримо про адаптаційні програми, про курс самої держави. Жоден Президент, жоден прем’єр не вирішить цієї проблеми. Це не є проблема прийняти якісь папери і задовольнити.
Ну є закон про мови. Ви ж розумієте, що Донецька область ухвалила свій закон про мови, Луганська – свій. Ми змушені були звернутися до прокуратури, прокуратура їм там відміняла. Мали вони на це право? Ні, але вони це робили, тому що це є політичний чинник, а не просто технічна проблема – навчитися мові. Люди, які нам з Вами дзвонять сюди, вони прекрасно могли б оволодіти українською мовою. Вони не хочуть.
– Ви таємницю відкрили? У мене ж вийшло. Я в російській школі вчився свого часу.
– 90% людей, які живуть, українців, вийшло, тому що всі вивчились в російських школах, українських було ще мало. Зрештою, ті, хто піднімають це питання, вони не хочуть, щоб була ця держава, вони хочуть російської провінції.
– Слухачка: Місто Українка, Кіровоградська область. Скажіть, як буде нас Президент головою українського суду, якщо він не знає української мови.
– Хто не знає?
– Слухачка: Янукович. Він дуже погано говорить. В ефірі, коли він виходить, довго думає. І я ще хотіла запитати. Віктор з Луцька говорив, дійсно, якщо 12 мільйонів вибрали одного, то ми будемо 5 років жити бидлами такими, як і наш Президент.
– Не поспішайте з висновками. Давайте все-таки трошки спробуємо цю кашу, а потім будемо говорити, яка вона на смак. Всі люди, які ідуть на посади депутатів, президентів, вони верзуть казна-що. І 90% з того, що вони говорять, потім іде в розпил. Саме крісло зобов’язує їх зовсім по-іншому поводитись.
Треба віддати належне Януковичу, він зовсім не говорив в Донбасі українською мовою, але ж ви бачили, що він оволодів нею і виступав нею. Так, він виступав на рівні своїх інтелектуальних можливосте, він міг плутати не тільки мову, але й Ахметова й Ахматову, Чехова і так далі. Це все є реальність, на яку нам треба зважати
– Це привід замислитися над якістю української освіти, очевидно.
– Це не значить, що ми мусимо наші потуги зменшити. Навпаки, це дає нам привід збільшити захист української мови і розвиток її.
– Слухачка: Ніна, Київ. Скажіть, будь ласка, а введення другої державної мови в Канаді, французької, які мало наслідки?
– Я Вам відразу скажу, що в Канаді не було введення другої державної мови, вона була введена тільки в Квебеку. Квебек – це є французька провінція.
– Пане Танюк, Ви помиляєтесь, в Канаді є дві державні мови – англійська і французька.
– Французька введена в Квебеку на сьогодні як друга державна мова. І це зовсім не значить, що в якихось канадських університетах викладається англійською і французькою мовою. Все-таки люди, які в Квебеку живуть, вони мають державність французької мови, підтриману французькою державою. А ті, що живуть, скажімо, у Вінніпегу, там жодної французької мови немає. Я буквально вчора розмовляв з Вінніпегом на ці теми. Так само, коли нам приводять у приклад Швейцарію. От у Швейцарії є три державні мови.
– Чотири.
– Немає ні, чотирьох, не п’яти, не десяти, а в кожному кантоні є своя державна мова. І кантон – це більше, ніж штат в Америці, він самовправний, і він собі сам вирішує. Там 16 кантонів німецькомовні, італійських два кантони німецьких і французькі.
– У нас є ближчі приклади. В Білорусії є другою державною російська.
– Це інша річ. Це небезпечний приклад, який говорить якраз, що білоруська мова майже загинула, саме тому що за неї ведуть боротьбу тільки інтелектуали.
– Слухачка: Лариса з Києва. Я, звичайно, однозначно за одну державну мову. Але мені більше всього хотілося б, щоб на Хрещатику була крамниця чи універмаг, де б всі продавці розмовляли українською. Щоб всі, хто приїхав з-за кордону, могли чути, яка вона мелодійна. Мені самій хочеться побути в тому куточку в Києві, в будь-якому куточку, в аптеці чи десь, і почути, щоб всі розмовляли українською мовою. Вона дійсно милозвучна.
– Бачите, ситуація як змінилася. Ще п’ять років назад, коли в Києві чули, що кілька людей розмовляють українською мовою, то їх питали, чи не з Канади вони приїхали. Все-таки ситуація змінилася. І я думаю, що процентне відношення володіння українською мовою набагато вище за цей час.
Підростає нова генерація, для якої абсолютно нормально є рідною мовою розмовляти. І я думаю, що це буде мінятися в кращий бік, не зважаючи на те, хто там буде біля влади і якого кольору.
– А в який спосіб можна зняти гостроту цього питання мовного? Тому що, дивіться, аргументи з одного і з іншого боку зазвичай емоційні. А має бути практичний спосіб, як зняти мовне питання?
– Практичний спосіб єдиний. Я приведу приклад, коли був Щербицький і любив футбол, то всі секретарі обкомів, всі в ЦК бігали на футбол. Футбол дуже сильно розвивався. А коли був у Львові Добрик, то всі ходили в театр. Це дуже залежить від того, на що буде орієнтована верховна влада. Бо ми все-таки живемо у суспільстві мавпячому,
Ми все-таки живемо у суспільстві мавпячому, яке підпорядковується оцим флюїдам згори. Якщо Кабінет Міністрів Януковича буде говорити російською мовою, він просто завалить економіку
– Чому це?
– А отак. Тому що ці ідеологічні процеси не дадуть можливості розвитку економіки. Це нам тільки здається, що воно не пов’язано, а воно дуже пов’язано. Який моральний клімат, така потім буде економіка. Якби ми ці культурні процеси, мовні випустили вперед сьогодні, я Вас запевняю, ми б не мали того, що ми сьогодні маємо у фінансах і у всьому. Це наслідок розброду духовного. І якщо верх захоче, щоб цього розброду не було, якщо він зрозуміє гибельність цього процесу, все буде нормально.
– Але ж українською мовою дуже мало створюється якихось сучасних речей, які б популяризували мову. Подивіться на якісь телепрограми, які б мали популяризувати, особливо співочі програми, то там співають переважно російською. Це ж цілий прошарок українізації, якщо хочете.
– Це не просто, це програмна діяльність, це програма такої русифікації, яка проводиться.
– А хто ж її проводить?
– Ті, хто володіє цими каналами, вони це ведуть, вони не беруть українських пісень, тому що це не формат, вони не запрошують українців, тому що це не формат і так далі. Починають говорити, що це інша якість. Це все знову політична боротьба. Ми можемо говорити, що держава повинна з цього почати. Я думаю, що Ющенко дуже багато недоробив в цьому відношенні, коли у нього були ці можливості. А далі ще буде гірше.
– А що він мав зробити? Давайте вже попрощаємось з Ющенком.
– Всі конкретні питання вирішувати, не тільки гасла. Закривається, припустимо, сьогодні «Сяйво». Хіба це не є
Закривається, припустимо, сьогодні «Сяйво». Хіба це не є проблема для Президента, який ще сьогодні є Президентом, хіба він не впливає на Черновецького, щоб ця бандитська зграя відступила від культури? Забирають у Спілки театральних діячів будинок актора, який 50 років був у нашій власності. Хіба це не є проблема влади, проблема моралі
Я думаю, що цих речей ніхто не робив, а говорили загальні речі – мова, мова, мова, культура, культура, підтримуємо культуру. А коли доходило до якоїсь дуже конкретної речі – влада пасла задніх.
– На цьому можемо поставити крапку, сподіваюсь, ті, хто мав нас почути, почули. Слухачів я закликав би до більшої толерантності в ставленні до таких непростих питань як мова або президентські вибори. Всі ж ми люди, всі живемо в цій державі. Нам і далі жити в цій державі.