Київ – Новообраний Президент України Віктор Янукович заявив про повернення до зовнішньої політики Президента Леоніда Кучми, який називав Україну «мостом між сходом і заходом». Наприкінці свого президентства Кучма сам переконався у тому, що ця політика не є дієвою. Чи буде ефективним її «перезавантаження» для Президента Януковича? Про очікування від політики нового Президента Радіо Свобода розпитувало впливово коментатора, редактора відділу Східної Європи часопису «Економіст» Едварда Лукаса.
– На Заході, судячи з повідомлень у пресі, перемогу Віктора Януковича очікували і вітали. На відміну від 2004 року, велика кількість західних лідерів привітала його з обранням Президентом ще до того, як було повідомлено про офіційні результати. Чи причина в тому, що вибори пройшли демократично, чи у тому, що помаранчева команда їх так розчарувала?
– Гадаю, з обох цих причин. Я думаю, що помаранчева команда дійсно провалила свою роботу. І дуже важливо в цих виборах, – те, що на Заході справді оцінили, – це те, що ми не знали результат виборів заздалегідь. Отже, тому що вибори, здається, пройшли досить чесно, без великих фальсифікацій із жодної зі сторін, і тому що владу буде передано мирно від Президента Ющенка до Президента Януковича, вони сприймаються як дійсно дуже підбадьорливий факт із погляду Заходу. Але я особисто занепокоєний майбутньою долею України. Я не так зацікавлений у порівняннях, як у тому, щоб Україна мала доброго лідера. Звичайно, в мене є сумніви з приводу Януковича. Я б хотів помилятися. На жаль, я не бачу ситуацію оптимістично.
– Зусилля України, спрямовані на інтеграцію з ЄС і НАТО, були, на думку багатьох, непослідовними, недостатніми і неефективними, дехто навіть каже, нещирими. Це сприяло тому, що в обох цих інституціях створилася відчуття «втоми від України». Вам не почулося, що з обранням Президента Януковича в Брюсселі зітхнули від полегшення?
– Українська політика щодо Європи була катастрофічною. Але і європейська політика щодо України була так само катастрофічною. Тож вина за це лежить на обох сторонах. Але навіть за президентства Віктора Януковича Україна нікуди не подінеться. Це – велика країна, Європі доведеться зважати на це. А пан Янукович, якими б не були його власні зацікавлення і погляди, повинен буде мати справу з Європою і створювати якісь стосунки. Можу лише сподіватися, що вони будуть добрими. Я маю надію, що політика «Східного партнерства» та ротаційне президентство в ЄС, що переходить наступного року до Угорщини і Польщі, двох країн, які підтримують Україну, дадуть цим стосункам новий поштовх. Тож я сподіваюся, що в Україні буде кому відповісти на цю прихильність.
– У своїй програмній статті в європейському виданні американського ділового щоденника The Wall Street Journal Янукович завив, що бачить роль України як «моста між Сходом і Заходом». Востаннє таке порівняння ми чули від Президента Леоніда Кучми, але тоді з’ясувалося, що Росії не потрібен міст для спілкування з Заходом. Та й сам Кучма казав, що не всі, хто користується мостом, ходять по ньому у чистих чоботах. Чи ми повертаємося до політики, що вже виявилася програшною в минулому?
– Я не думаю, що Захід існує як концепція і що Схід існує як концепція. Чи Грузія на Сході? Чи Греція на Заході? За нинішніх обставин я знаю, що Грузія є ближчою до моїх цінностей, ніж Греція. Уява про монолітний Схід і Захід вже застаріла. Звичайно, Україні потрібно мати добрі стосунки з усіма своїми сусідами. Ніхто не каже, що тут потрібно прокласти лінію конфронтації. Але найголовніше для пана Януковича, як на мою думку, є покращити спосіб, в який управляється Україна як держава. Одна справа сказати, що ми маємо європейську орієнтацію, а інша – реформувати державну службу чи сприяти становленню верховенства права. В цьому є справжня європейськість. Тут є багато роботи, і жодним чином такі реформи не є загрозою для Росії.
– У своїй книжці «Нова холодна війна» Ви критикуєте Захід за невдалу політику щодо України. Чи зараз, коли очікується приїзд керівників ЄС на інавгурацію Президента Януковича, Ви бачите бажання Брюсселя виправити цю помилку?
– Гадаю, що гірше, ніж було за президентства Віктора Ющенка, годі собі уявити. Мені здається, що міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський сказав був дуже влучно: «Ми є полум’яними прихильниками України, але ми не можемо бути більшими прихильниками України, ніж саме українське керівництво». Це був період самознищення в політиці щодо ЄС. Люди, які мали можливість значно поліпшити ці стосунки, їх, навпаки, значно погіршили. Тож простір для покращення є величезний. Я не думаю, що можна зробити щось гірше, ніж було протягом останніх кількох років.