Белград – На підставі Дейтонських угод 1995 року Республіка Боснія і Герцеговина складається з двох частин: босняцько-хорватської федерації (офіційна назва Федерація Боснії і Герцеговини) та Республіки Сербської. Вони мають свої парламенти та уряди з широкими повноваженнями. Центральні органи, включаючи парламент та владу, складені на паритетній основі з представників трьох головних народів: босняків (раніше відомих як боснійські мусульмани), сербів та хорватів. Конституція дуже складна. Вона дає представникам всіх трьох громад можливість заблокувати реалізацію тих актів, котрі якась зі сторін вважає такими, що обмежують національні права й інтереси.
Парламент Республіки Сербської ухвалив закон про референдум. Проголосували за нього лише депутати сербської національності, тоді як босняцької національності виступили проти. Вони стверджують, що йдеться про сепаратистський акт. Те саме кажуть політичні діячі в Сараєві, численні оглядачі та дипломати.
Милорад Додик, голова уряду Республіки Сербської, в минулому часто заявляв, що серби будуть змушені призначити референдум про відокремлення в разі, якщо центральні органи обмежуватимуть права сербів. Він стверджує, що в цьому має абсолютну підтримку Белграда.
Проте президент Сербії Борис Тадич на початку лютого заявив, що Сербія визнає єдину Боснію і Герцеговину й не буде жодним чином сприяти дестабілізації сусідньої країни. Белградські урядовці досі ані офіційно, ані неофіційно не коментували щойно ухвалений закон про референдум.
Закон стане чинним, коли його переглянуть конституційні суди Республіки Сербської та всієї Боснії і Герцеговини. А останнє слово буде за головою міжнародної адміністрації в країні.
Наразі на цій посаді перебуває австрійський дипломат Валентин Інцко, котрий рішуче виступає проти всіх сепаратистських заходів. Він має право накласти вето на всі юридичні акти, які не узгоджені з Дейтонськими угодами.
Патріотичні гасла замість економічних досягнень
Срдян Пухало, аналітик із Баня-Луки, нагадує, що в Боснії і Герцеговині у жовтні мають відбутися вибори. «Багато того, що Додик обіцяв у виборчій кампанії 2006 року, він досі не реалізував. Настав час заплатити ціну, його популярність падає», – каже аналітик.
Іншими словами, Додик та його команда наполягають на своєму патріотизмі через брак досягнень в економіці. Таку думку можна почути від багатьох оглядачів у Белграді. Адже в країнах колишньої Югославії виборців найлегше привернути до себе патетичними національними гаслами.
Незважаючи на мотиви Милорада Додика та інших керівників Республіки Сербської, закон про референдум у разі, якщо він став би чинним, був би дестабілізуючим чинником у країні, котра й без нього не належить до стабільних у регіоні.
Милорад Додик, голова уряду Республіки Сербської, в минулому часто заявляв, що серби будуть змушені призначити референдум про відокремлення в разі, якщо центральні органи обмежуватимуть права сербів. Він стверджує, що в цьому має абсолютну підтримку Белграда.
Проте президент Сербії Борис Тадич на початку лютого заявив, що Сербія визнає єдину Боснію і Герцеговину й не буде жодним чином сприяти дестабілізації сусідньої країни. Белградські урядовці досі ані офіційно, ані неофіційно не коментували щойно ухвалений закон про референдум.
Закон стане чинним, коли його переглянуть конституційні суди Республіки Сербської та всієї Боснії і Герцеговини. А останнє слово буде за головою міжнародної адміністрації в країні.
Наразі на цій посаді перебуває австрійський дипломат Валентин Інцко, котрий рішуче виступає проти всіх сепаратистських заходів. Він має право накласти вето на всі юридичні акти, які не узгоджені з Дейтонськими угодами.
Патріотичні гасла замість економічних досягнень
Срдян Пухало, аналітик із Баня-Луки, нагадує, що в Боснії і Герцеговині у жовтні мають відбутися вибори. «Багато того, що Додик обіцяв у виборчій кампанії 2006 року, він досі не реалізував. Настав час заплатити ціну, його популярність падає», – каже аналітик.
Іншими словами, Додик та його команда наполягають на своєму патріотизмі через брак досягнень в економіці. Таку думку можна почути від багатьох оглядачів у Белграді. Адже в країнах колишньої Югославії виборців найлегше привернути до себе патетичними національними гаслами.
Незважаючи на мотиви Милорада Додика та інших керівників Республіки Сербської, закон про референдум у разі, якщо він став би чинним, був би дестабілізуючим чинником у країні, котра й без нього не належить до стабільних у регіоні.