Київ – Повернуті культурні та історичні цінності можна побачити у столичному Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни». Від 4 лютого експозиція відкрита для відвідувачів. Зали музею вмістили лише малу частину з 500 тисяч одиниць цінностей, які вдалося офіційно повернути до українських музеїв за часи незалежності.
Офорт Тераса Шевченка, його рукопис вірша «Іван Підкова», автограф; матеріали сімейних архівів родичів Лесі Українки та Павла Скоропадського; скіфське дзеркало; фрагменти фресок Михайлівськаого Золотоверхого собору; книги з бібліотеки митрополита Флавіана; живописні полотна українських художників та унікальні документи – ось далеко неповний перелік того, що можна тепер побачити на виставці так званих переміщених цінностей, відкритій у Меморіальному комплексі під монументом «Батьківщина – мати» у Києві.
Відкриття виставки приурочили 10-річчю Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України.
«За роки незалежності, а ми ведемо свою історію від Національної комісії у справах повернення культурних цінностей, до України вдалося повернути 500 тисяч одиниць зберігання. Для порівняння, основний фонд Національного музею історії України за 110 років зібрав близько мільйона одиниць зберігання. Отже, внаслідок нашої роботи, кожен третій музей України отримав повернуті цінності», – підсумував основні результати роботи Голова служби Юрій Савчук.
Культурні та історичні цінності повернулися до України із Австралії, Бразилії, Великої Британії, Венесуели, Канади, Німеччини, Росії, США, Швейцарії, Франції та багатьох інших країн.
Безцінні цінності та не ті люди
Грошову вартість повернутих цінностей неможливо визначити, адже «планку встановлює патріотизм українців», вважає Тамара Скрипка, хранитель фондів архіву Української вільної академії наук у Нью-Йорку (ВУАН). «У Сполучених Штатах Америки діє саме така політика, все суто американське оцінюється найдорожче», – наголошує вона.
Саме завдяки Тамарі Скрипці до України повернулися, зокрема, й офорти Тараса Шевченка та світлини і документи сімейного архіву Косачів. Але «неоціненних повернень могло бути ще більше», – каже пані Скрипка.
«Є проблеми з людьми, які працюють у тих установах, куди цінності мають потрапити за заповітом. Чомусь з’являються якісь амбіції, виставляються якісь умови. Є багато архівів, до яких вже зараз багато цінностей могло б повернутися , і служба перевезе, але потрібна ініціатива самого архіву чи іншої установи, куди архів піде. Тому інтерес держави Україна є, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей працює, посольства сприяють, але є проблема суб'єктивного фактора. Просто не та людина сидить на тому місці, от і все», – пояснила Тамара Скрипка.
Справа далека від завершення
Безцінні реліквії родини Драгоманових-Косачів, зокрема племінниці Лесі Українки Ольги Сергіїв-Борисової, Тамара Скрипка привезла зі США минулого року. Частину цього скарбу теж можна побачити на виставці.
Серед речей два знімки з особистого архіву Лесі Українки. На одному з них вона зображена з Ольгою Кобилянською, друге – останнє її прижиттєве фото. Його зробив двоюрідний брат Лесі, коли вона, повертаючись із лікування, заїхала до родини. Також автографи Лесі Українки та її близького оточення, фото сестер – Оксани Косач-Шимановської та Ісидори Косач-Борисової, племінників – Юрія Косача, Оксани Шимановської-Гааб, Ольги Борисової-Косач.
Тамара Скрипка також довела до кінця справу, розпочату чверть століття тому Володимиром Міяковським – засновником ВУАН. Так, у невеликій валізі родинного архіву Міяковського, вона знайшла, зокрема, безцінні речі – автограф Шевченка, один із його рукописів та листи і документи Валентина Яковенка, відомого як видавця та редактора творів Кобзаря.
Справою повернення до України вивезених культурних та історичних скарбів Тамара Скрипка разом із академіком Миколою Жулинським займається вже понад 20 років. Але справа далека до завершення. Лише під часДругої світової війни Україна повністю втратила фонди восьми музеїв, понад мільйон книг, архівних справ та фотокаталогів.
Відкриття виставки приурочили 10-річчю Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України.
«За роки незалежності, а ми ведемо свою історію від Національної комісії у справах повернення культурних цінностей, до України вдалося повернути 500 тисяч одиниць зберігання. Для порівняння, основний фонд Національного музею історії України за 110 років зібрав близько мільйона одиниць зберігання. Отже, внаслідок нашої роботи, кожен третій музей України отримав повернуті цінності», – підсумував основні результати роботи Голова служби Юрій Савчук.
Культурні та історичні цінності повернулися до України із Австралії, Бразилії, Великої Британії, Венесуели, Канади, Німеччини, Росії, США, Швейцарії, Франції та багатьох інших країн.
Безцінні цінності та не ті люди
Грошову вартість повернутих цінностей неможливо визначити, адже «планку встановлює патріотизм українців», вважає Тамара Скрипка, хранитель фондів архіву Української вільної академії наук у Нью-Йорку (ВУАН). «У Сполучених Штатах Америки діє саме така політика, все суто американське оцінюється найдорожче», – наголошує вона.
Саме завдяки Тамарі Скрипці до України повернулися, зокрема, й офорти Тараса Шевченка та світлини і документи сімейного архіву Косачів. Але «неоціненних повернень могло бути ще більше», – каже пані Скрипка.
«Є проблеми з людьми, які працюють у тих установах, куди цінності мають потрапити за заповітом. Чомусь з’являються якісь амбіції, виставляються якісь умови. Є багато архівів, до яких вже зараз багато цінностей могло б повернутися , і служба перевезе, але потрібна ініціатива самого архіву чи іншої установи, куди архів піде. Тому інтерес держави Україна є, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей працює, посольства сприяють, але є проблема суб'єктивного фактора. Просто не та людина сидить на тому місці, от і все», – пояснила Тамара Скрипка.
Справа далека від завершення
Безцінні реліквії родини Драгоманових-Косачів, зокрема племінниці Лесі Українки Ольги Сергіїв-Борисової, Тамара Скрипка привезла зі США минулого року. Частину цього скарбу теж можна побачити на виставці.
Серед речей два знімки з особистого архіву Лесі Українки. На одному з них вона зображена з Ольгою Кобилянською, друге – останнє її прижиттєве фото. Його зробив двоюрідний брат Лесі, коли вона, повертаючись із лікування, заїхала до родини. Також автографи Лесі Українки та її близького оточення, фото сестер – Оксани Косач-Шимановської та Ісидори Косач-Борисової, племінників – Юрія Косача, Оксани Шимановської-Гааб, Ольги Борисової-Косач.
Тамара Скрипка також довела до кінця справу, розпочату чверть століття тому Володимиром Міяковським – засновником ВУАН. Так, у невеликій валізі родинного архіву Міяковського, вона знайшла, зокрема, безцінні речі – автограф Шевченка, один із його рукописів та листи і документи Валентина Яковенка, відомого як видавця та редактора творів Кобзаря.
Справою повернення до України вивезених культурних та історичних скарбів Тамара Скрипка разом із академіком Миколою Жулинським займається вже понад 20 років. Але справа далека до завершення. Лише під часДругої світової війни Україна повністю втратила фонди восьми музеїв, понад мільйон книг, архівних справ та фотокаталогів.