Рим – Італія – одна з тих європейських країн, для яких імміграція — явище відносно нове. Однак поширюється воно дуже стрімко. Лише за останнє десятиліття присутність іноземців у країні зросла від одного до чотирьох мільйонів. Великий наплив заробітчан і недосконала імміграційна політика призводить подекуди до соціальних заворушень. А в суспільстві точаться дискусії: імміграція – це проблема чи додатковий ресурс для країни?
Південна область Калабрія багата на агроплантації цитрусових, оливок та помідорів. Урожай посезонно збирають тисячі нелегалів, переважно з Північної Африки. За 12 робочих годин вони отримують 20 євро. Живуть, здебільшого, у жахливих умовах: без води, світла і туалету. Кілька днів тому проти батраків-африканців у містечку Розарно спалахнули протести місцевого населення. Внаслідок заворушень були поранені кілька десятків осіб. Причина невдоволення місцевого люду так і не зрозуміла. Поліція вважає, що до сутичок долучився найвпливовіший мафіозний клан «ндранґета».
«Ми не тварини, ми такі ж люди, як і ви. Різниця кольору шкіри нас не цікавить! У Марокко живуть 30 тисяч італійців, і їх ніхто не чіпає. Чому ми вас поважаємо у нашій країні, а ви ні?» – обурюється потерпілий уродженець Марокко. Понад тисячу чорношкірих мігрантів переправили до центрів притулку в сусідні провінції з метою вислати нелегалів додому.
Країна без мігрантів
Кожна десята італійська родина залишилася б без доглядальниці-іноземки. Машинобудівна галузь втратила б 50 відсотків робітників, а Національний чемпіонат з футболу взагалі б закрився: у серії А грають 203 футболісти-іноземці. Прибуток від іммігрантської праці становить майже 10 відсотків ВВП країни.
Журналіст Владіміро Полькі зазначає: «Мало хто знає, що в Італії 250 тисяч іммігрантів-підприємців, які забезпечують роботою півмільйона італійців. Якщо не буде цих іммігрантів, півмільйона італійців залишаться без праці».
І користь, і шкода
Громада українських мігрантів, які задіяні переважно у домашньому секторі, належить до п’ятої найбільш численної групи іноземців на Апеннінах. За даними Фонду досліджень багатокультурного суспільства (ISMU), українців в Італії 200 тисяч осіб.
«Працівники-іммігранти – переважно молоді люди, пенсіонерів дуже мало. Каса соціального забезпечення була б близька до краху, якби не внески мігрантів, котрі таким чином оплачують пенсію італійським громадянам. Багато країн, які розвиваються, живуть за рахунок цих іммігрантів. Україна отримує 20 відсотків свого ВВП від своїх громадян, які працюють за кордоном», – наголошує дослідник міграційних питань Владіміро Полькі.
Попри цифри і факти серед населення країни немає єдності стосовно користі або, навпаки, шкоди від іммігрантів. 49 відсотків громадян Італії вважають, що імміграція – це більше проблема, ніж додатковий ресурс. Минулого року таких було на 5 відсотків менше.
«Ми не тварини, ми такі ж люди, як і ви. Різниця кольору шкіри нас не цікавить! У Марокко живуть 30 тисяч італійців, і їх ніхто не чіпає. Чому ми вас поважаємо у нашій країні, а ви ні?» – обурюється потерпілий уродженець Марокко. Понад тисячу чорношкірих мігрантів переправили до центрів притулку в сусідні провінції з метою вислати нелегалів додому.
Країна без мігрантів
Оливкові плантації на півдні Італії, де врожай збирають іммігранти. На сільгоспугіддях країни легально задіяні понад 130 тисяч іноземців
Але чи можна уявити сучасну Італію хоча б на один день без іммігрантів? Без тих, хто збирає помідори і мандарини, бо самі італійці від такої роботи відвикли. Країна була б просто паралізована, вважає журналіст Владіміро Полькі, автор книжки «Blacks out» («Чорні геть» або black out – відімкнення). 
Кожна десята італійська родина залишилася б без доглядальниці-іноземки. Машинобудівна галузь втратила б 50 відсотків робітників, а Національний чемпіонат з футболу взагалі б закрився: у серії А грають 203 футболісти-іноземці. Прибуток від іммігрантської праці становить майже 10 відсотків ВВП країни.
Журналіст Владіміро Полькі зазначає: «Мало хто знає, що в Італії 250 тисяч іммігрантів-підприємців, які забезпечують роботою півмільйона італійців. Якщо не буде цих іммігрантів, півмільйона італійців залишаться без праці».
І користь, і шкода
Громада українських мігрантів, які задіяні переважно у домашньому секторі, належить до п’ятої найбільш численної групи іноземців на Апеннінах. За даними Фонду досліджень багатокультурного суспільства (ISMU), українців в Італії 200 тисяч осіб.
«Працівники-іммігранти – переважно молоді люди, пенсіонерів дуже мало. Каса соціального забезпечення була б близька до краху, якби не внески мігрантів, котрі таким чином оплачують пенсію італійським громадянам. Багато країн, які розвиваються, живуть за рахунок цих іммігрантів. Україна отримує 20 відсотків свого ВВП від своїх громадян, які працюють за кордоном», – наголошує дослідник міграційних питань Владіміро Полькі.
Попри цифри і факти серед населення країни немає єдності стосовно користі або, навпаки, шкоди від іммігрантів. 49 відсотків громадян Італії вважають, що імміграція – це більше проблема, ніж додатковий ресурс. Минулого року таких було на 5 відсотків менше.