Неспокійна Італія у 2009-му

Прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі після нападу на нього в Мілані, 13 грудня

Рим – Скандали, напади, страйки, стихії, саміт лідерів «Вісімки», чемпіонат світу з плавання і перший в країні національний музей сучасного мистецтва. Таким напруженим і насиченим виявився 2009 рік в Італії.
Найбільш гучна міжнародна подія – розширений саміт лідерів країн «Групи восьми» в Аквілі. Зустріч засвідчила, що сім промислово розвинених держав і Росія не спроможні долати глобальні виклики сьогодення. Дієвішим об’єднанням стає «Велика двадцятка» за участю країн, які стрімко розвиваються. Втім успішно проведений саміт додав мало міжнародного авторитету Італії, зауважують іноземні оглядачі.

Римський кореспондент ВВС Девід Віллі зазначив: «Італію не сприймають серйозно насамперед через поведінку Сільвіо Берлусконі на міжнародних самітах. Він завжди позиціонує себе як добряк, веселун, йому подобається розповідати анекдоти. Для міжнародних зустрічей його поведінка надто легковажна».

Берлусконіада

Хто б не був за кермом, ліві або праві, в італійському випадку варто наголосити: минуло 15 років, як політичне та економічне життя країни фактично під впливом однієї особи – Сільвіо Берлусконі.

Нинішній прем’єр свідомо чи ні, а таки спромігся відволікти увагу співвітчизників від нагальних проблем безробіття, фінансової кризи та реформування економіки. Можна сказати, що італійці пережили кризовий рік «спокійно», адже досить було сидіти на дивані біля телевізора і чекати, як розвивається чергова скандальна епопея довкола їхнього лідера. Кульмінацією цьогорічної «берлусконіади» став напад на прем’єра, внаслідок чого політик потрапив до лікарні з двома вибитими зубами і переломаним носом.

Криза і стихія

Через низку особливостей національної економіки Італія дійсно, як стверджують урядовці, трохи легше переживає рецесію на відміну від інших країн. Поза тим варто відзначити плідну роботу міністра економіки Джуліо Тремонті. За оцінкою часопису Financial Times, він увійшов до п’ятірки європейських міністрів, які найкраще справляються з наслідками фінансової кризи.

Окрім кризової лихоманки, Італію у 2009-му справді лихоманило від природних катаклізмів. Тож урядовцям довелося виділяти багато часу та грошей для подолання наслідків стихій. Найбільше лихо – землетрус в області Абруццо, який забрав життя 308 людей (серед них дві українки), залишив без даху понад 50 тисяч осіб та сильно понівечив культурну спадщину регіону. До кінця року, як обіцяли урядовці, майже всі потерпілі отримали помешкання у нових будинках.

Туризм

Відновлення зруйнованих пам’яток ще не почалося, але на вияв солідарності з потерпілими туристи продовжували відвідувати регіон катастрофи. До речі, порівняно з іншими галузями економіки, туристичний сектор за умов світової кризи цього року впевненіше тримався на плаву, хоч іноземних мандрівників поменшало.

Президент Національного агентства з туризму Маттео Мардзотто сказав: «В Італії туристичний сектор достатньо розвинений. Маємо загалом 4,5 мільйона ліжкомісць, прибутки туристичної галузі сягають 10 відсотків національного ВВП, щороку країну відвідують понад 40 мільйонів осіб. На туристичній мапі світу Італія залишається однією з важливих країн для відвідування. Я не згоден з тими, котрі говорять про необхідність підйому італійського туризму. Я за те, щоб краще і ширше використовувати туристичні можливості, які має Італія».

Спорт і культура

Вдале проведення Чемпіонату світу із плавання у Римі стало додатковим трампліном для того, щоб італійська столиця подала свою кандидатуру для прийняття Олімпійських ігор у 2020 році.

У листопаді в Римі відбулася ще одна вагома подія для культурного життя не лише столиці. Після 10 років будівництва нарешті відчинив двері перший в країні Національний музей сучасних мистецтв. Модерний палац площею 27 тисяч квадратних метрів став одним із найбільших центрів сучасного мистецтва у світі. На Апеннінах, де багато архітектурних шедеврів минувшини, дуже стримано ставляться до архітектури «хай-тек». Тож із відкриттям нового музею культурна Італія поступово усвідомлює, що слід жити і завтрашнім днем, допомагати народженню мистецьких творів майбутнього.