Брюссель – Рік, що минає, залишить важливий слід у історії європейської співдружності. Протягом останніх 12 місяців Європа пережила чимало знаменних подій. Громадяни 27 держав уперше разом обирали новий Європарламент. Поляк Єжи Бузек став першим представником Східної Європи, якого обрали головою цієї установи. Та найголовніше те, що саме цього року Євросоюз перейшов до нової фази свого існування, базованої на Лісабонській угоді. Саме завдяки цьому документові європейська спільнота також вперше обрала постійного президента Європейської ради.
У скрижалях історії європейської співдружності 2009 рік закарбується як період важливих змін. Вперше в історії громадяни всіх 27 країн-членів союзу мали можливість обрати своїх депутатів до Європейського парламенту. Саме для цього на початку минулого літа 375 мільйонів європейців безпосередньо брали участь у виборах нового складу парламенту ЄС.
Результатом цього стало те, що найвища європейська законодавча установа нині складається із 7 великих політичних груп. Найбільшою традиційно залишається правоцентристська Європейська народна партія, що займає у Страсбурзі 265 місць.
Вперше Європарламент очолив представник країни-новачка в ЄС
Інша знаменна подія у житті Європи сталася двома тижнями пізніше загальних європейських виборів. Символізуючи об’єднання Східної та Західної Європи, вперше головою Європарламенту обрали представника Польщі Єжи Бузека. Дуже добрим знаком назвав тоді цей вибір голова парламентської групи Альянсу соціал-демократів Мартін Шульц.
«Обрання президентом цієї асамблеї представників усіх європейських націй, людини, що є колишнім членом «Солідарності» та екс-прем’єр-міністром Польщі, – це, на мою думку, дуже добрий знак», – заявив євродепутат, коментуючи обрання Єжи Бузека головою Європарламенту.
Та якщо законодавча установа Європейського Союзу обрала керівником абсолютно нову людину, то інша – а саме Єврокомісія – залишилася під управлінням перевіреного та досвідченого португальця Жозе Мануеля Баррозу. Євродепутати, котрі у цьому випадку також повинні сказати останнє слово, переобрали його на другий термін.
Лісабонська угода – подія року
Та найголовніша подія року у Європейській спільноті все ж сталася 1 грудня. Саме цього дня набрала чинності ухвалена з великими труднощами Лісабонська угода. Згідно з цим документом, найвищий політичний орган ЄС – Європейську раду – віднині очолюватиме постійний президент. На цю посаду обрали колишнього бельгійського прем’єр-міністра Германа Ван Ромпея, якого ще називають «першим президентом Євросоюзу».
Інша важлива реформа, передбачена Лісабонською угодою, – це надання значно більших повноважень Європарламентові. Відтепер депутати ухвалюватимуть остаточні рішення у понад 40 сферах, які донині були під повним контролем Ради Євросоюзу. Мова йде про бюджетні питання, міграцію та внутрішні справи, сільське господарство чи юстицію.
Змінилася й система голосування Європарламенту
У самому Європейському парламенті цього року змінилася також система голосування. Жозеф Доль, голова парламентської групи Європейської народної партії, коментуючи нововведення, зазначив: «Коли у складі Євросоюзу було 6 країн, знайти консенсус чи досягти одноголосних рішень було нескладно. Нині, коли ми маємо 27 держав, – це практично неможливо. Тому й була терміново змінена система голосування, в якій для ухвалення рішення достатньо переважної більшості голосів».
Щоб Євросоюз за нових умов запрацював на повну потужність та щоб побачити користь реформ, потрібен час. Проте, поза будь-якими сумнівами, 2009 рік залишиться у новітній європейській історії роком вирішальних змін.
Результатом цього стало те, що найвища європейська законодавча установа нині складається із 7 великих політичних груп. Найбільшою традиційно залишається правоцентристська Європейська народна партія, що займає у Страсбурзі 265 місць.
Вперше Європарламент очолив представник країни-новачка в ЄС
Інша знаменна подія у житті Європи сталася двома тижнями пізніше загальних європейських виборів. Символізуючи об’єднання Східної та Західної Європи, вперше головою Європарламенту обрали представника Польщі Єжи Бузека. Дуже добрим знаком назвав тоді цей вибір голова парламентської групи Альянсу соціал-демократів Мартін Шульц.
«Обрання президентом цієї асамблеї представників усіх європейських націй, людини, що є колишнім членом «Солідарності» та екс-прем’єр-міністром Польщі, – це, на мою думку, дуже добрий знак», – заявив євродепутат, коментуючи обрання Єжи Бузека головою Європарламенту.
Та якщо законодавча установа Європейського Союзу обрала керівником абсолютно нову людину, то інша – а саме Єврокомісія – залишилася під управлінням перевіреного та досвідченого португальця Жозе Мануеля Баррозу. Євродепутати, котрі у цьому випадку також повинні сказати останнє слово, переобрали його на другий термін.
Лісабонська угода – подія року
Та найголовніша подія року у Європейській спільноті все ж сталася 1 грудня. Саме цього дня набрала чинності ухвалена з великими труднощами Лісабонська угода. Згідно з цим документом, найвищий політичний орган ЄС – Європейську раду – віднині очолюватиме постійний президент. На цю посаду обрали колишнього бельгійського прем’єр-міністра Германа Ван Ромпея, якого ще називають «першим президентом Євросоюзу».
Інша важлива реформа, передбачена Лісабонською угодою, – це надання значно більших повноважень Європарламентові. Відтепер депутати ухвалюватимуть остаточні рішення у понад 40 сферах, які донині були під повним контролем Ради Євросоюзу. Мова йде про бюджетні питання, міграцію та внутрішні справи, сільське господарство чи юстицію.
Змінилася й система голосування Європарламенту
У самому Європейському парламенті цього року змінилася також система голосування. Жозеф Доль, голова парламентської групи Європейської народної партії, коментуючи нововведення, зазначив: «Коли у складі Євросоюзу було 6 країн, знайти консенсус чи досягти одноголосних рішень було нескладно. Нині, коли ми маємо 27 держав, – це практично неможливо. Тому й була терміново змінена система голосування, в якій для ухвалення рішення достатньо переважної більшості голосів».
Щоб Євросоюз за нових умов запрацював на повну потужність та щоб побачити користь реформ, потрібен час. Проте, поза будь-якими сумнівами, 2009 рік залишиться у новітній європейській історії роком вирішальних змін.