Київ – З наступного року набувають чинності низка антикорупційних законів. Але чи будуть вони дієвими? І як можна подолати корупцію в Україні? З таким запитанням Радіо Свобода звернулося до народного депутата, відомого борця з корупцією і організованою злочинністю Григорія Омельченка.
– В Україні ухвалили дуже багато законів, спрямованих на боротьбу з посадовими зловживаннями, корупцією і організованою злочинністю. За висновками міжнародних експертів, вони є одними з найкращих. Та вся біда в тому, що вони не виконуються виконавчою владою.
Нинішня Верховна Рада України через закриту систему виборів майже повністю корумпована і криміналізована. Закон, який ухвалила Верховна Рада України, направлений на боротьбу з корупцією, буде сам по собі недієвий, якщо ми не змінимо чинну владу. А щоб її змінити, то потрібно змінити виборчу систему. Після президентських виборів змінити виборче законодавство. Щоб вибори до місцевих рад, які призначені на 30 травня, проводилися, як і раніше на мажоритарній основі. А вибори народних депутатів України повинні проводитися за відкритими партійними списками. Де партія, чи блок партій висуває свого кандидата, він реєструється на мажоритарному окрузі і там має право балотуватися. Той, кого люди обрали приходить у Верховну Раду. Якщо переміг представник партії, він іде у фракцію. Якщо переміг позапартійний, він буде незалежним позафракційним народним депутатом. Якщо ми цього не зробимо, то які б ми закони не ухвалювали, вони працювати не будуть.
– А як ви прокоментуєте ситуацію у Верховній Раді України. Чи зможе вона ухвалити ті закони, про які ви говорите?
– У Верховній Раді я не одне скликання. Практично можу сказати, хто чим дихає і в кого яка сутність. Вони не ухвалять це законодавство! Це буде схоже на те, що вони самі собі на шию надінуть петлю, та й вибіли стілець, на якому стоять. Звичайно вони цього не зроблять!
Який вихід? Дуже простий! Без революцій, танків, бронетранспортерів, спецназу і так далі. На президентських виборах українці обирають президента за національністю, душею і духом. А такі є серед кандидатів. Потім новообраний президент вносить до Верховної Ради цей законопроект. Якщо його депутати не приймають, він виноситься на референдум. Оскільки зараз у Верховній Раді України більшості, як такої немає, є всі підстави для підписання указу про розпуск парламенту. Президент через референдум приймає цей закон про вибори за відкритими партійними списками. Звертається до Конституційного суду чисто з юридичної точки зору. І тоді ми можемо повернутися до мішаної виборчої системи, яка в нас була у 2002 році. Половина обиралася на мажоритарних округах, а половина за партійними списками. Ось такий є чистий юридичний шлях. В Конституції записано, що джерело влади – це український народ. І через нього, через його тиск на цю Верховну Раду, прийняти ці зміни до Конституції і до законодавства про вибори.
Нинішня Верховна Рада України через закриту систему виборів майже повністю корумпована і криміналізована. Закон, який ухвалила Верховна Рада України, направлений на боротьбу з корупцією, буде сам по собі недієвий, якщо ми не змінимо чинну владу. А щоб її змінити, то потрібно змінити виборчу систему. Після президентських виборів змінити виборче законодавство. Щоб вибори до місцевих рад, які призначені на 30 травня, проводилися, як і раніше на мажоритарній основі. А вибори народних депутатів України повинні проводитися за відкритими партійними списками. Де партія, чи блок партій висуває свого кандидата, він реєструється на мажоритарному окрузі і там має право балотуватися. Той, кого люди обрали приходить у Верховну Раду. Якщо переміг представник партії, він іде у фракцію. Якщо переміг позапартійний, він буде незалежним позафракційним народним депутатом. Якщо ми цього не зробимо, то які б ми закони не ухвалювали, вони працювати не будуть.
– А як ви прокоментуєте ситуацію у Верховній Раді України. Чи зможе вона ухвалити ті закони, про які ви говорите?
– У Верховній Раді я не одне скликання. Практично можу сказати, хто чим дихає і в кого яка сутність. Вони не ухвалять це законодавство! Це буде схоже на те, що вони самі собі на шию надінуть петлю, та й вибіли стілець, на якому стоять. Звичайно вони цього не зроблять!
Який вихід? Дуже простий! Без революцій, танків, бронетранспортерів, спецназу і так далі. На президентських виборах українці обирають президента за національністю, душею і духом. А такі є серед кандидатів. Потім новообраний президент вносить до Верховної Ради цей законопроект. Якщо його депутати не приймають, він виноситься на референдум. Оскільки зараз у Верховній Раді України більшості, як такої немає, є всі підстави для підписання указу про розпуск парламенту. Президент через референдум приймає цей закон про вибори за відкритими партійними списками. Звертається до Конституційного суду чисто з юридичної точки зору. І тоді ми можемо повернутися до мішаної виборчої системи, яка в нас була у 2002 році. Половина обиралася на мажоритарних округах, а половина за партійними списками. Ось такий є чистий юридичний шлях. В Конституції записано, що джерело влади – це український народ. І через нього, через його тиск на цю Верховну Раду, прийняти ці зміни до Конституції і до законодавства про вибори.