Київ – Наприкінці ХІХ століття римо-католицька громада Києва перевищувала 30 тисяч осіб. Це була одна з найбільших релігійних спільнот міста. Нині римо-католиків у столиці України понад 50 тисяч осіб, з них чимало іноземців. Це – дипломати та їхні родини, студенти, які навчаються у Києві, менеджери іноземних компаній. Напередодні Різдвяних свят більшість із них беруть участь у благодійних акціях, які ініціює Церква.
Римо-католицька громада Києва є вельми активною складовою релігійного життя столиці України. Як розповів Радіо Свобода єпископ Віталій (Скомаровський), прихожани регулярно беруть участь у соціальних та благочинних акціях, які ініціює Церква: це і допомога багатодітним та соціально незахищеним родинам, і підтримка сиріт тощо.
«У костелі Святого Олександра кожної неділі здійснюється служба Божа англійською мовою. Приходять родини дипломатів і студенти, які навчаються у Києві. А в костелі Святого Миколая служба Божа – іспанською. Найболючіша проблема – це не повернені храми, у Києві це костел святого Миколая, який досі не повернули у власність римо-католицької громади. Взагалі, ми дуже тішимось, що маємо свободу для сповідання віри», – розповів єпископ Віталій.
Уже сто років зустрічає урочистим дзвоном костел Святого Миколая своїх парафіян: храм збудований 1909 року відомим київським архітектором з родини вірних римо-католицької Церкви Владиславом Городецьким.
Будівництво велося виключно за кошти парафіян. І донині його утримання здійснюється за рахунок прихожан і священослужителів.
Щоб Христос прийшов із сердець людей і приніс мир, радість і примирення...
Менеджер Польського інституту Тетяна Андрушевська – прихожанка костелу Святого Миколая – розповідає, що цей храм має специфічну ауру, адже у його стінах провадив панахиди в інтенціях Тараса Шевченка та Івана Франка владика Андрей Шептицький. У наш час костел «ділить приміщення» з Будинком органної музики. Про життя громади Тетяна Андрушевська розповідає на прикладі власної родини.
«Ходжу до храму з дітьми, намагаємось бути на службах щонеділі... Зі священослужителями ми спілкуємось, часто запрошуємо їх додому. Настоятель храму отець Павло раніше починав свою місію в Україні саме з цього храму, потім був у Гнідині. І зараз до Києва повернувся у підвищеному ранзі. Можна сказати, що це дуже близька людина для нашої родини», – каже Тетяна Андрушевська.
Разом з іншими парафіянами, Тетяна напередодні Різдва збирає теплі речі для київських безпритульних, а нині увечері почне готуватись до святкування Різдва Христового.
Єпископ Віталій розповів, що «громада живе своїм життям. Готується зараз до Різдвяних свят – радісних, родинних свят. І я бажаю, щоб у кожній родині і в серці кожного віруючого відбулось те, що це свято означає: щоб Христос прийшов із сердець людей і приніс мир, радість і примирення теж, і щоб Він приніс своє тепло, свою благодать і спасіння».
«У костелі Святого Олександра кожної неділі здійснюється служба Божа англійською мовою. Приходять родини дипломатів і студенти, які навчаються у Києві. А в костелі Святого Миколая служба Божа – іспанською. Найболючіша проблема – це не повернені храми, у Києві це костел святого Миколая, який досі не повернули у власність римо-католицької громади. Взагалі, ми дуже тішимось, що маємо свободу для сповідання віри», – розповів єпископ Віталій.
Уже сто років зустрічає урочистим дзвоном костел Святого Миколая своїх парафіян: храм збудований 1909 року відомим київським архітектором з родини вірних римо-католицької Церкви Владиславом Городецьким.
Будівництво велося виключно за кошти парафіян. І донині його утримання здійснюється за рахунок прихожан і священослужителів.
Щоб Христос прийшов із сердець людей і приніс мир, радість і примирення...
Менеджер Польського інституту Тетяна Андрушевська – прихожанка костелу Святого Миколая – розповідає, що цей храм має специфічну ауру, адже у його стінах провадив панахиди в інтенціях Тараса Шевченка та Івана Франка владика Андрей Шептицький. У наш час костел «ділить приміщення» з Будинком органної музики. Про життя громади Тетяна Андрушевська розповідає на прикладі власної родини.
«Ходжу до храму з дітьми, намагаємось бути на службах щонеділі... Зі священослужителями ми спілкуємось, часто запрошуємо їх додому. Настоятель храму отець Павло раніше починав свою місію в Україні саме з цього храму, потім був у Гнідині. І зараз до Києва повернувся у підвищеному ранзі. Можна сказати, що це дуже близька людина для нашої родини», – каже Тетяна Андрушевська.
Разом з іншими парафіянами, Тетяна напередодні Різдва збирає теплі речі для київських безпритульних, а нині увечері почне готуватись до святкування Різдва Христового.
Єпископ Віталій розповів, що «громада живе своїм життям. Готується зараз до Різдвяних свят – радісних, родинних свят. І я бажаю, щоб у кожній родині і в серці кожного віруючого відбулось те, що це свято означає: щоб Христос прийшов із сердець людей і приніс мир, радість і примирення теж, і щоб Він приніс своє тепло, свою благодать і спасіння».