Гості: Борис Гуменюк, ректор Дипломатичної академії України, та Анатолій Зленко, колишній міністр закордонних справ
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Ірина Штогрін: У центрі Європи є велика країна. Ми з вами у ній живемо. З потенційно потужною економікою, з потенційно освіченим і працьовитим населенням і з потенційно дуже сильною дипломатичною службою.
Але поки цій Україні, наприклад, не вдалося стати членом ЄС. І це не єдине «не», яке ми маємо на цей момент.
Яка частка відповідальності тут лежить на українській дипломатії, пане Зленко?
Анатолій Зленко: У Вас таке претензійне питання…
- Я - журналіст, а Ви – дипломат.
Анатолій Зленко: …що відповісти на нього я спробую все-таки дипломатичним способом і засобом.
По-перше, яким має бути сучасний дипломат? Сучасний дипломат перш за все має бути професійною людиною, сучасною людиною, людиною, яка прекрасно знає свою країну і, звичайно, знає ті процеси, які відбуваються у світовому середовищі, володіти прекрасно мовами, не однією мовою, я кажу, а мовами, іноземними мовами та вміти безпосередньо ними спілкуватися у контактах зі своїми партнерами чи колегами.
Тому коли ми говоримо, яка відповідальність дипломатії, звичайно, коли дипломат наділений якостями, то, звичайно, йому дуже просто або простіше вирішувати проблеми в тому числі і ті, які Ви щойно озвучили. А саме, Ви назвали проблему європейської інтеграції.
Питання одне із пріоритетних для зовнішньої політики нашої держави. І вся увага сьогодні і української дипломатії, і українського політикуму, звичайно, концентрується на цьому питанні. Але провідну роль, я хотів би наголосити, звичайно відіграють дипломати.
- І недипломатично я собі дозволю сказати, що якщо ми це завдання не вирішили, то логічно випливає, що, можливо, не всі ті риси, які Ви назвали, у повній мірі притаманні нашій дипломатії.
Можливо, Ви заперечите це, пане Гуменюк?
Борис Гуменюк: Я хотів би трошки контраверсійно виступити, тому що у Вашому запитанні прозвучало, яка доля провини української дипломатії, назвавши її потенційно сильною, потенційно фаховою.
Я дозволю собі заперечити і сказати, що саме дипломатична служба, якщо її виокремити як цех у системі державної служби, на мій погляд, працює бездоганно, вона не робить якихось недоречностей, якихось помилок.
І якщо ми на сьогоднішній день не в ЄС чи не наблизилися до підписання, до речі, наблизилися про угоду про асоціацію, то то не є провина української дипломатії.
Давайте шукати більш глибоко. І, можливо, в нашому ось тому непорозумінні, яке на сьогоднішній день є в політичних елітах, дипломатія готова виконувати ті завдання, які ставить політична еліта.
- З вашого дозволу зараз послухаємо ще думку Сергія Комісаренка, академіка, першого посла України у Великобританії, який теж, можливо, поділяє ваші погляди.
Сергій Комісаренко: Він не повинен носити годинник за 30 тисяч доларів чи навіть за 5 тисяч доларів. Це повинна бути нормальна людина, професіонал, розумна, яка добре знає мови, яка добре розуміє справу, якою він має опікуватися.
На жаль, ви бачите, що в нас є нестабільність у нашій державі, невизначеність думок стосовно шляхів розвитку нашої держави. Звичайно, МЗС і дипломатам, які там працюють чи які представляють Україну закордоном, досить складно проводити маневрування.
Коли я спілкувався з різними рівнями виконавчої влади чи державної влади, наприклад, Британії, то мене досить приємно дивувало те, що ці представники мали абсолютно однакове уявлення стосовно якоїсь проблеми, вони були з нею добре ознайомлені, у всіх був абсолютно однаковий підхід. Існувала зрозуміла визначена державна політика стосовно якоїсь проблеми.
Коли високого рівня високопосадовці з’являються закордоном, вони повинні висловлювати думку не своєї партії чи якоїсь групи, чи фракції якоїсь, а вони повинні проводити загальнодержавну політику, яка визначається, зрештою, в стратегічних напрямах, наприклад, зовнішньої політики країни на певний період.
- Наскільки українська політика заважає або допомагає українським дипломатам виконувати свою місію представництва інтересів України за кордоном?
Анатолій Зленко: Я Вам скажу відверто, що дипломатія і політика безпосередньо пов’язані між собою. Одна іншу доповнює…
- Це скрізь, у всьому світі…
Анатолій Зленко: Абсолютно. Я навіть написав книжку, яка називається «Дипломатія і політика», де я показую, в якій мірі, наскільки пов’язана політика з дипломатією, а дипломатія з політикою.
Тому, звичайно, ставити питання про те, наскільки політика впливає, звичайно, дипломат має завжди орієнтуватися на ті процеси, які відбуваються у своїй країні або загалом у світовій політиці, або в тій країні, в якій він представляє інтереси своєї власної країни.
Тому для дипломата надзвичайно важливо випереджати події, передбачити, прогнозувати, аналізувати і йти на випередження у багатьох процесах.
Основна риса дипломата (я завжди це наголошую) - це аналізувати процеси, які відбуваються, по-друге, це твердо відстоювати свої інтереси, уникаючи конфліктних ситуацій, а по-третє, вміти приймати рішення.
Ось основні характеристики сучасного дипломата. Це класична формула, вона притаманна і давно. Але для сучасного дипломата ми намагаємося – чи то в Інституті міжнародних відносин, чи то на базі Дипломатичної академії слухачам – наголошувати оці основні риси.
Аналізувати, вміти оцінити ситуацію і прийняти рішення. Оце основні риси сучасного дипломата.
- Пане Гуменюк, ваші випускники, чи здатні вони, чи готуєте ви їх до того, щоб відповідали, скажімо, оцим основним вимогам, які щойно назвав пан Зленко?
Борис Гуменюк: Це риторичне запитання.
- Вміння аналізувати.
Борис Гуменюк: Тільки цим і переймаємося, щоб готувати дипломатів-практиків, тих людей, які повинні розв’язувати щоденні конкретні складні питання в своєму дипломатичному цехові, особливо працюючи закордоном.
Якщо дозволите, я повернуся до першого запитання. Я хотів би доповнити до того влучного пояснення, які дав Анатолій Зленко, щодо політики і дипломатії.
Я згадав афоризм Вїнстона Черчилля, що таке політика і що таке дипломатія. Він казав, що політика – це стратегія, як вижити у наступному столітті, а дипломатія – це план дій, як вижити до наступного понеділка. Тобто, як цю стратегію імплементувати в життя, щоб захистити національні інтереси…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Ірина Штогрін: У центрі Європи є велика країна. Ми з вами у ній живемо. З потенційно потужною економікою, з потенційно освіченим і працьовитим населенням і з потенційно дуже сильною дипломатичною службою.
Але поки цій Україні, наприклад, не вдалося стати членом ЄС. І це не єдине «не», яке ми маємо на цей момент.
Яка частка відповідальності тут лежить на українській дипломатії, пане Зленко?
Анатолій Зленко: У Вас таке претензійне питання…
- Я - журналіст, а Ви – дипломат.
Анатолій Зленко: …що відповісти на нього я спробую все-таки дипломатичним способом і засобом.
По-перше, яким має бути сучасний дипломат? Сучасний дипломат перш за все має бути професійною людиною, сучасною людиною, людиною, яка прекрасно знає свою країну і, звичайно, знає ті процеси, які відбуваються у світовому середовищі, володіти прекрасно мовами, не однією мовою, я кажу, а мовами, іноземними мовами та вміти безпосередньо ними спілкуватися у контактах зі своїми партнерами чи колегами.
Тому коли ми говоримо, яка відповідальність дипломатії, звичайно, коли дипломат наділений якостями, то, звичайно, йому дуже просто або простіше вирішувати проблеми в тому числі і ті, які Ви щойно озвучили. А саме, Ви назвали проблему європейської інтеграції.
Питання одне із пріоритетних для зовнішньої політики нашої держави. І вся увага сьогодні і української дипломатії, і українського політикуму, звичайно, концентрується на цьому питанні. Але провідну роль, я хотів би наголосити, звичайно відіграють дипломати.
- І недипломатично я собі дозволю сказати, що якщо ми це завдання не вирішили, то логічно випливає, що, можливо, не всі ті риси, які Ви назвали, у повній мірі притаманні нашій дипломатії.
Можливо, Ви заперечите це, пане Гуменюк?
Борис Гуменюк: Дипломатична служба працює бездоганно, якщо ми на сьогоднішній день не в ЄС, то то не є провина української дипломатії.
Я дозволю собі заперечити і сказати, що саме дипломатична служба, якщо її виокремити як цех у системі державної служби, на мій погляд, працює бездоганно, вона не робить якихось недоречностей, якихось помилок.
І якщо ми на сьогоднішній день не в ЄС чи не наблизилися до підписання, до речі, наблизилися про угоду про асоціацію, то то не є провина української дипломатії.
Давайте шукати більш глибоко. І, можливо, в нашому ось тому непорозумінні, яке на сьогоднішній день є в політичних елітах, дипломатія готова виконувати ті завдання, які ставить політична еліта.
- З вашого дозволу зараз послухаємо ще думку Сергія Комісаренка, академіка, першого посла України у Великобританії, який теж, можливо, поділяє ваші погляди.
Сергій Комісаренко: Він не повинен носити годинник за 30 тисяч доларів. Це повинна бути нормальна людина, професіонал.
На жаль, ви бачите, що в нас є нестабільність у нашій державі, невизначеність думок стосовно шляхів розвитку нашої держави. Звичайно, МЗС і дипломатам, які там працюють чи які представляють Україну закордоном, досить складно проводити маневрування.
Коли я спілкувався з різними рівнями виконавчої влади чи державної влади, наприклад, Британії, то мене досить приємно дивувало те, що ці представники мали абсолютно однакове уявлення стосовно якоїсь проблеми, вони були з нею добре ознайомлені, у всіх був абсолютно однаковий підхід. Існувала зрозуміла визначена державна політика стосовно якоїсь проблеми.
Коли високого рівня високопосадовці з’являються закордоном, вони повинні висловлювати думку не своєї партії чи якоїсь групи, чи фракції якоїсь, а вони повинні проводити загальнодержавну політику, яка визначається, зрештою, в стратегічних напрямах, наприклад, зовнішньої політики країни на певний період.
- Наскільки українська політика заважає або допомагає українським дипломатам виконувати свою місію представництва інтересів України за кордоном?
Анатолій Зленко: Я Вам скажу відверто, що дипломатія і політика безпосередньо пов’язані між собою. Одна іншу доповнює…
- Це скрізь, у всьому світі…
Анатолій Зленко: Абсолютно. Я навіть написав книжку, яка називається «Дипломатія і політика», де я показую, в якій мірі, наскільки пов’язана політика з дипломатією, а дипломатія з політикою.
Тому, звичайно, ставити питання про те, наскільки політика впливає, звичайно, дипломат має завжди орієнтуватися на ті процеси, які відбуваються у своїй країні або загалом у світовій політиці, або в тій країні, в якій він представляє інтереси своєї власної країни.
Тому для дипломата надзвичайно важливо випереджати події, передбачити, прогнозувати, аналізувати і йти на випередження у багатьох процесах.
Основна риса дипломата (я завжди це наголошую) - це аналізувати процеси, які відбуваються, по-друге, це твердо відстоювати свої інтереси, уникаючи конфліктних ситуацій, а по-третє, вміти приймати рішення.
Ось основні характеристики сучасного дипломата. Це класична формула, вона притаманна і давно. Але для сучасного дипломата ми намагаємося – чи то в Інституті міжнародних відносин, чи то на базі Дипломатичної академії слухачам – наголошувати оці основні риси.
Аналізувати, вміти оцінити ситуацію і прийняти рішення. Оце основні риси сучасного дипломата.
- Пане Гуменюк, ваші випускники, чи здатні вони, чи готуєте ви їх до того, щоб відповідали, скажімо, оцим основним вимогам, які щойно назвав пан Зленко?
Борис Гуменюк: Це риторичне запитання.
- Вміння аналізувати.
Борис Гуменюк: Тільки цим і переймаємося, щоб готувати дипломатів-практиків, тих людей, які повинні розв’язувати щоденні конкретні складні питання в своєму дипломатичному цехові, особливо працюючи закордоном.
Борис Гуменюк: Афоризм Уїнстона Черчилля, політика – це стратегія, як вижити у наступному столітті, а дипломатія – це план дій, як вижити до наступного понеділка.
Я згадав афоризм Вїнстона Черчилля, що таке політика і що таке дипломатія. Він казав, що політика – це стратегія, як вижити у наступному столітті, а дипломатія – це план дій, як вижити до наступного понеділка. Тобто, як цю стратегію імплементувати в життя, щоб захистити національні інтереси…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)