Москва несподівано запропонувала Грузії відновити авіасполучення. Президент Росії Дмитро Медведєв на євразійському медіафорумі заявив, що не бачить особливих перешкод для того, щоб російські та грузинські літаки знову літали до обох країн без транзиту.
Росія двічі переривала повітряне сполучення з Грузією.
Перший раз це було у 2006-му, коли грузини заарештували п’ятьох російських військових за звинуваченням у тероризмі та шпигунстві. Володимир Путін, який на той час був президентом Росії, вирішив суворо покарати Саакашвілі: негайно, під приводом «санітарних причин», заборонили «Боржомі». На московських вулицях почали ловити грузинів та відправляти їх вантажними літаками до Тбілісі – кілька осіб померло від серцевих нападів під час цієї «процедури».
Але що зробили найперше – це скасували прямі рейси літаків до Грузії. Звичайно, було заявлено що рейси скасовано за «економічними обставинами» – саме у цю хвилину з’ясувалося, що грузини заборгували Росії за свої польоти купу грошей. І як тільки грузинська сторона не роз’яснювала, що боргу нема – її ніхто не слухав. Слухати не було необхідності – політична причина не тільки була на поверхні, але й важливо було, щоб її добре відчули.
Після тривалої паузи, в березні 2009-го, після зустрічі лідерів обох країн, літаки знову полетіли, однак це протривало недовго, бо почалася російсько-грузинська війна.
Росія відокремила Абхазію та Північну Осетію й визнала їх незалежними.
Грузія заявила, що ніколи не погодиться з таким станом речей і розірвала дипломатичні стосунки з російською Федерацією.
Москва, у свою чергу, перейшла до жорсткої антигрузинської пропагандистської кампанії проти Саакашвілі. Росія перестала видавати візи грузинам, економічні зв’язки між країнами остаточно впали до нуля.
Почалася «холодна війна».
Нею скористалися авіакомпанії України та Вірменії. Саме вони літають із Москви до Тбілісі транзитом через Київ та Єреван. Причому, як водиться, вірмени показали себе найвинахідливішими: коли сідаєш у їхній літак, то він робить коротеньку посадку в Єревані. Пасажири навіть не забирають свої речі з літака, а лише на 20 хвилин виходять до приміщення аеропорту, щоб попити кави.
Конфлікт назавжди
Чому Медведєв запропонував відновити пряме сполучення? Експерти одностайно вказують, що це може бути що завгодно, тільки не бажання поліпшити стосунки. Можливо важливим фактором стала економіка – Росія кожного дня втрачає суттєві гроші, котрі дістаються українцям і вірменам. І це на тлі загального падіння авіасполучення через економічну кризу, тоді як до конфлікту літаки російських компаній «Сібірь» та «Аерофлот», котрі літали до Тбілісі з російської столиці щодня, були вкрай переповнені.
Однак, чи тільки економіка сприяла появі нинішній пропозиції з боку Москви. Звичайно, що ні. Економічна доцільність ніколи не посідала важливого місця у політичних розрахунках Кремля. Переважає тут саме політика.
Що ж могло змусити Москву піти на такий крок, тим більше першою, причому в ситуації, коли з Москви на адресу Тбілісі лунають лише прокльони, а президент Медведєв категорично відмовляється мати будь-які справи з Грузією, доки нею керує Саакашвілі.
Відповідь, як не дивно, можливо, лежить на поверхні. Схоже на те, що Кремль нарешті почав розуміти, що цей конфлікт – назавжди.
Той, хто бодай трохи слідкує за політичним життям Грузії знає – там немає політичних лідерів, які б подарували Росії відокремлені території. Нема таких, звичайно, і серед тих, хто керує Грузією зараз, і серед опозиції. Усі опозиційні лідери заявляють, що в разі їхнього приходу до влади перше ж питання для них – повернення територій. Зрозуміло, що той, хто вирішить подарувати свою територію іншій державі – національний зрадник.
Путіну та Медведєву це добре відомо. Саме тому вони не вдаються до вирішення територіальної суперечки з Японією, хоча крихітні острови не йдуть в жодне порівняння із квітучою Абхазією, або історично населеною грузинами Південною Осетією.
«Ми повернемо, що забрали. Але маєте попросити»
Загнане у кут російське керівництво намагається вийти з «віртуального гетто», куди воно само себе загнало, адже відокремлені території ніхто не визнає, а сама Грузія не поспішає скидати «кривавий режим Саакашвілі».
Пропозиція відновити авіаційне сполучення – це перша спроба показати світові, що стосунки між країнами нормалізуються. Москва розуміє, що Тбілісі навряд чи відмовиться від подібної пропозиції.
Однак, вражає, як саме ця пропозиція була зроблена.
Спочатку Медведєв на форумі європейських та азійських ЗМІ сказав, що не бачить жодних перепон щодо поновлення авіасполучення. Після цього, Мінтранс Росії оприлюднив заяву, що «може розглянути питання авіасполучення, якщо грузинська сторона з таким проханням звернеться».
Заява вражає зарозумілістю, виходить, що пряме сполучення корисне виключно грузинам. Росія «дарує» грузинам те, що сама відібрала, але при цьому ще й вимагає, щоб вони попросили про це.
Мабуть, незважаючи на все це, літаки все ж полетять.
Однак, надії, що прямі рейси якось вплинуть на територіальний конфлікт марні.
«Холодна війна» між країнами триватиме.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Перший раз це було у 2006-му, коли грузини заарештували п’ятьох російських військових за звинуваченням у тероризмі та шпигунстві. Володимир Путін, який на той час був президентом Росії, вирішив суворо покарати Саакашвілі: негайно, під приводом «санітарних причин», заборонили «Боржомі». На московських вулицях почали ловити грузинів та відправляти їх вантажними літаками до Тбілісі – кілька осіб померло від серцевих нападів під час цієї «процедури».
Але що зробили найперше – це скасували прямі рейси літаків до Грузії. Звичайно, було заявлено що рейси скасовано за «економічними обставинами» – саме у цю хвилину з’ясувалося, що грузини заборгували Росії за свої польоти купу грошей. І як тільки грузинська сторона не роз’яснювала, що боргу нема – її ніхто не слухав. Слухати не було необхідності – політична причина не тільки була на поверхні, але й важливо було, щоб її добре відчули.
Після тривалої паузи, в березні 2009-го, після зустрічі лідерів обох країн, літаки знову полетіли, однак це протривало недовго, бо почалася російсько-грузинська війна.
Росія відокремила Абхазію та Північну Осетію й визнала їх незалежними.
Грузія заявила, що ніколи не погодиться з таким станом речей і розірвала дипломатичні стосунки з російською Федерацією.
Москва, у свою чергу, перейшла до жорсткої антигрузинської пропагандистської кампанії проти Саакашвілі. Росія перестала видавати візи грузинам, економічні зв’язки між країнами остаточно впали до нуля.
Почалася «холодна війна».
Нею скористалися авіакомпанії України та Вірменії. Саме вони літають із Москви до Тбілісі транзитом через Київ та Єреван. Причому, як водиться, вірмени показали себе найвинахідливішими: коли сідаєш у їхній літак, то він робить коротеньку посадку в Єревані. Пасажири навіть не забирають свої речі з літака, а лише на 20 хвилин виходять до приміщення аеропорту, щоб попити кави.
Конфлікт назавжди
Чому Медведєв запропонував відновити пряме сполучення? Експерти одностайно вказують, що це може бути що завгодно, тільки не бажання поліпшити стосунки. Можливо важливим фактором стала економіка – Росія кожного дня втрачає суттєві гроші, котрі дістаються українцям і вірменам. І це на тлі загального падіння авіасполучення через економічну кризу, тоді як до конфлікту літаки російських компаній «Сібірь» та «Аерофлот», котрі літали до Тбілісі з російської столиці щодня, були вкрай переповнені.
Однак, чи тільки економіка сприяла появі нинішній пропозиції з боку Москви. Звичайно, що ні. Економічна доцільність ніколи не посідала важливого місця у політичних розрахунках Кремля. Переважає тут саме політика.
Що ж могло змусити Москву піти на такий крок, тим більше першою, причому в ситуації, коли з Москви на адресу Тбілісі лунають лише прокльони, а президент Медведєв категорично відмовляється мати будь-які справи з Грузією, доки нею керує Саакашвілі.
Відповідь, як не дивно, можливо, лежить на поверхні. Схоже на те, що Кремль нарешті почав розуміти, що цей конфлікт – назавжди.
Той, хто бодай трохи слідкує за політичним життям Грузії знає – там немає політичних лідерів, які б подарували Росії відокремлені території. Нема таких, звичайно, і серед тих, хто керує Грузією зараз, і серед опозиції. Усі опозиційні лідери заявляють, що в разі їхнього приходу до влади перше ж питання для них – повернення територій. Зрозуміло, що той, хто вирішить подарувати свою територію іншій державі – національний зрадник.
Путіну та Медведєву це добре відомо. Саме тому вони не вдаються до вирішення територіальної суперечки з Японією, хоча крихітні острови не йдуть в жодне порівняння із квітучою Абхазією, або історично населеною грузинами Південною Осетією.
«Ми повернемо, що забрали. Але маєте попросити»
Загнане у кут російське керівництво намагається вийти з «віртуального гетто», куди воно само себе загнало, адже відокремлені території ніхто не визнає, а сама Грузія не поспішає скидати «кривавий режим Саакашвілі».
Пропозиція відновити авіаційне сполучення – це перша спроба показати світові, що стосунки між країнами нормалізуються. Москва розуміє, що Тбілісі навряд чи відмовиться від подібної пропозиції.
Однак, вражає, як саме ця пропозиція була зроблена.
Спочатку Медведєв на форумі європейських та азійських ЗМІ сказав, що не бачить жодних перепон щодо поновлення авіасполучення. Після цього, Мінтранс Росії оприлюднив заяву, що «може розглянути питання авіасполучення, якщо грузинська сторона з таким проханням звернеться».
Заява вражає зарозумілістю, виходить, що пряме сполучення корисне виключно грузинам. Росія «дарує» грузинам те, що сама відібрала, але при цьому ще й вимагає, щоб вони попросили про це.
Мабуть, незважаючи на все це, літаки все ж полетять.
Однак, надії, що прямі рейси якось вплинуть на територіальний конфлікт марні.
«Холодна війна» між країнами триватиме.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.