Лондон – Прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун та президент Франції Ніколя Саркозі виступили зі спільним закликом до запровадження спеціального податку на бонуси, які цього року одержали банкіри. Лідери вважають, що таким чином можна повернути платникам податків частину грошей, які забрали з їхніх кишень на підтримку банків.
Ґордон Браун і Ніколя Саркозі закликають підписати глобальну угоду, яка забезпечила б повернення банкірами більшої частки їхніх бонусів за 2009 рік платникам податків. У статті авторства двох провідників, що її оприлюднено у сьогоднішньому числі американської газети Wall Street Journal, міститься заклик до запровадження спеціального одноразового податку на бонуси. Вони вважають неприйнятною ситуацію, коли платники податків беруть на себе весь тягар порятунку банків у розпал фінансової кризи, тоді як персонал банків використовує всі фінансові переваги від поступового одужання економіки.
Браун і Саркозі не зазначають рівня такого оподаткування. Однак, їхня стаття з’явилася на наступний день після того, як британський уряд в односторонньому порядку оголосив про запровадження одноразового 50-відсоткового податку на бонуси банкірів, що перевищують 40 тисяч доларів. Банки, котрі працюють у Великій Британії, цього року планують виплатити своїм працівникам бонусів на загальну суму близько восьми з половиною мільярдів доларів. За повідомленням урядовців, податок має принести близько 700 мільйонів доларів до британського бюджету, що має великий дефіцит.
Цей крок був би так само популярним у Франції, як він є у Британії, де багато простих людей звинувачують банки в економічній кризі, через яку стало дуже важко одержувати кредити, а рівень безробіття зріс.
Фахівець із проблем економіки лондонського Центру європейських реформ Філіп Вайт зазначає: «Питання бонусів завжди було найбільш політично навантаженим із усіх проблем, які походять від фінансової кризи. Неважко побачити, чому це так. Засаднича проблема полягає в тому, що люди, які працюють у фінансовому секторі, одержують високі винагороди, але їх довелося рятувати за допомогою грошей платників податків».
Браун і Саркозі закликають до глобальної угоди щодо податку, наголошуючи, що криза засвідчила, наскільки глобалізованою є економіка, а тому будь-які регуляції мають бути у всесвітньому вимірі. У цьому заклику до збільшення податку фахівці вбачають занепокоєння лідерів Британії та Франції щодо того, що банкіри з лондонського Сіті та Парижу можуть перевести свій бізнес до регіонів, де податки є низькими, а не чекати на оподаткування вдома. Британська преса повідомляла, що деякі банкіри вже попросили про тимчасове переведення до офісів у інших країнах, щоб уникнути оподаткування.
Є й інші способи регулювання винагороди банкірів
Філіп Вайт каже, що оподаткування бонусів – це не єдиний засіб протидії проблемі надмірної винагороди працівників фінансового сектора. Він посилається на заходи, які запровадила «Група двадцяти» найбільших економік світу.
«Група двадцяти» визначила деякі принципи, що регулюють виплату бонусів, і багато країн запровадили й свою національну політику, що впливає на те, як оплачується праця банкірів, – зазначає фахівець. – Панує відчуття того, що небагато можна зробити з банками, котрі платять бонуси персоналу, але насправді фінансові регулятивні органи мають важіль, що полягає у виокремленні банків, що йдуть на надмірний ризик, і обкладанні їх вищими вимогами щодо капіталу. Тож необов’язково бити по них через оподаткування».
Американський орган із регулювання заробітної плати у фінансовому секторі накладе ліміт у 500 тисяч доларів на рік на зарплати працівників компаній у США, які одержали велику урядову фінансову підтримку під час кризи.
(Лондон – Прага – Київ)
Браун і Саркозі не зазначають рівня такого оподаткування. Однак, їхня стаття з’явилася на наступний день після того, як британський уряд в односторонньому порядку оголосив про запровадження одноразового 50-відсоткового податку на бонуси банкірів, що перевищують 40 тисяч доларів. Банки, котрі працюють у Великій Британії, цього року планують виплатити своїм працівникам бонусів на загальну суму близько восьми з половиною мільярдів доларів. За повідомленням урядовців, податок має принести близько 700 мільйонів доларів до британського бюджету, що має великий дефіцит.
Цей крок був би так само популярним у Франції, як він є у Британії, де багато простих людей звинувачують банки в економічній кризі, через яку стало дуже важко одержувати кредити, а рівень безробіття зріс.
Фахівець із проблем економіки лондонського Центру європейських реформ Філіп Вайт зазначає: «Питання бонусів завжди було найбільш політично навантаженим із усіх проблем, які походять від фінансової кризи. Неважко побачити, чому це так. Засаднича проблема полягає в тому, що люди, які працюють у фінансовому секторі, одержують високі винагороди, але їх довелося рятувати за допомогою грошей платників податків».
Браун і Саркозі закликають до глобальної угоди щодо податку, наголошуючи, що криза засвідчила, наскільки глобалізованою є економіка, а тому будь-які регуляції мають бути у всесвітньому вимірі. У цьому заклику до збільшення податку фахівці вбачають занепокоєння лідерів Британії та Франції щодо того, що банкіри з лондонського Сіті та Парижу можуть перевести свій бізнес до регіонів, де податки є низькими, а не чекати на оподаткування вдома. Британська преса повідомляла, що деякі банкіри вже попросили про тимчасове переведення до офісів у інших країнах, щоб уникнути оподаткування.
Є й інші способи регулювання винагороди банкірів
Філіп Вайт каже, що оподаткування бонусів – це не єдиний засіб протидії проблемі надмірної винагороди працівників фінансового сектора. Він посилається на заходи, які запровадила «Група двадцяти» найбільших економік світу.
«Група двадцяти» визначила деякі принципи, що регулюють виплату бонусів, і багато країн запровадили й свою національну політику, що впливає на те, як оплачується праця банкірів, – зазначає фахівець. – Панує відчуття того, що небагато можна зробити з банками, котрі платять бонуси персоналу, але насправді фінансові регулятивні органи мають важіль, що полягає у виокремленні банків, що йдуть на надмірний ризик, і обкладанні їх вищими вимогами щодо капіталу. Тож необов’язково бити по них через оподаткування».
Американський орган із регулювання заробітної плати у фінансовому секторі накладе ліміт у 500 тисяч доларів на рік на зарплати працівників компаній у США, які одержали велику урядову фінансову підтримку під час кризи.
(Лондон – Прага – Київ)