Київ – Кандидати на Президента України звинувачують одне одного у змові і відкидають аналогічні звинувачення на свою адресу. Зокрема, Віктор Ющенко заперечив інформацію про те, що він може стати прем’єр-міністром при президентові Вікторі Януковичу. Натомість політологи зауважують, що звинувачення опонентів у змовах стало зручним прийомом передвиборної боротьби. Експерти прогнозують, що до спроб справжніх довготривалих домовленостей може дійти лише після першого туру.
В ефірі телеканалу ІСТВ Віктор Ющенко спростував чутки про те, що він ніби може стати прем’єр-міністром при іншому президентові. «Я відверто вам хочу сказати: Прем’єр-міністром я не буду, – зазначив він. – Я є українець, я не є хохол. І хочу сказати твердо і ясно: в інтригах з тими силами, які не працюють на Україну, я ніколи не був і ніколи не буду. Я не буду прем’єром, тому що я буду Президентом».
Такі слова Ющенка стали відповіддю на звинувачення з боку БЮТ про змову між Президентом та лідером регіоналів. У свою чергу, чинний глава держави і кандидат на посаду Президента звинуватив у змові Віктора Януковича і Юлію Тимошенко.
Два Віктори лише «дружать проти» Юлії?
Політолог Віктор Небоженко схиляється до думки, що зараз радше існує домовленість між Президентом і Партією регіонів. Проте йдеться лише про тактичну взаємодію, а не про повномасштабну змову.
«Ющенко намагається взаємодіяти з Януковичем. Точки дотику помітні на рівні Центрвиборчкому, Конституційного Суду, спільних голосувань у парламенті, – каже він. – А те, що Ющенко дозволяє собі ображати електорат Януковича, свідчить, що домовленість існує не публічна, а таємна. Тут не йдеться про союз електоратів».
А вже політолог Володимир Фесенко вважає, що між провідними кандидатами на Президента немає змови, йдеться лише про ситуативну взаємодію політичних команд, які мають спільного політичного ворога. На думку політолога, спільні звинувачення Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка на адресу одне одного у змові з Віктором Януковичем зумовлені боротьбою за постпомаранчевий електорат.
«Якщо є потреба в об’єднанні двох проти третього, це вже класична закономірність української політики: «Проти кого дружити будемо?». У даному випадку, це дружба проти Тимошенко, вважає Володимир Фесенко.
Крісло прем’єра можна обіцяти, але не забезпечити
Політолог Кость Бондаренко відзначає, що зараз кандидатам взагалі дуже складно домовлятися щодо посади прем’єра. Оскільки зараз, на відміну від 2004 року, Президент лише подає кандидатуру прем’єра, яку визначає парламентська більшість – коаліція.
«Сьогодні говорити про те, що хтось комусь може гарантувати якусь посаду, мовляв, хтось стане Президентом і гарантуватиме посаду прем’єра іншому кандидатові, – це принаймні смішно», – каже Кость Бондаренко.
За його словами, Віктор Ющенко про те, що не стане прем’єром, казав доволі щиро, бо це випливає з політичних реалій. «Ющенко чудово розуміє ціну будь-яким домовленостям. У нашій політиці вірити комусь на слово неможливо, навіть якщо є якісь писані домовленості, писані гарантії».
Домовленості корисніші за змови
Опитані Радіо Свобода політологи збігаються на думці, що зараз жодних домовленостей, крім ситуативних, між основними кандидатами на Президента немає. Якісь предметні переговори про подальше співіснування можливі хіба що після першого туру виборів.
На думку політичних експертів, нічого поганого в політичних домовленостях немає. Навпаки, політики завжди мають бути готовими домовлятися. Проте для суспільства було б набагато корисніше, якби політики домовлялися публічно, а не укладали таємні змови.
(Київ – Прага)
Такі слова Ющенка стали відповіддю на звинувачення з боку БЮТ про змову між Президентом та лідером регіоналів. У свою чергу, чинний глава держави і кандидат на посаду Президента звинуватив у змові Віктора Януковича і Юлію Тимошенко.
Два Віктори лише «дружать проти» Юлії?
Політолог Віктор Небоженко схиляється до думки, що зараз радше існує домовленість між Президентом і Партією регіонів. Проте йдеться лише про тактичну взаємодію, а не про повномасштабну змову.
«Ющенко намагається взаємодіяти з Януковичем. Точки дотику помітні на рівні Центрвиборчкому, Конституційного Суду, спільних голосувань у парламенті, – каже він. – А те, що Ющенко дозволяє собі ображати електорат Януковича, свідчить, що домовленість існує не публічна, а таємна. Тут не йдеться про союз електоратів».
А вже політолог Володимир Фесенко вважає, що між провідними кандидатами на Президента немає змови, йдеться лише про ситуативну взаємодію політичних команд, які мають спільного політичного ворога. На думку політолога, спільні звинувачення Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка на адресу одне одного у змові з Віктором Януковичем зумовлені боротьбою за постпомаранчевий електорат.
«Якщо є потреба в об’єднанні двох проти третього, це вже класична закономірність української політики: «Проти кого дружити будемо?». У даному випадку, це дружба проти Тимошенко, вважає Володимир Фесенко.
Крісло прем’єра можна обіцяти, але не забезпечити
Політолог Кость Бондаренко відзначає, що зараз кандидатам взагалі дуже складно домовлятися щодо посади прем’єра. Оскільки зараз, на відміну від 2004 року, Президент лише подає кандидатуру прем’єра, яку визначає парламентська більшість – коаліція.
«Сьогодні говорити про те, що хтось комусь може гарантувати якусь посаду, мовляв, хтось стане Президентом і гарантуватиме посаду прем’єра іншому кандидатові, – це принаймні смішно», – каже Кость Бондаренко.
За його словами, Віктор Ющенко про те, що не стане прем’єром, казав доволі щиро, бо це випливає з політичних реалій. «Ющенко чудово розуміє ціну будь-яким домовленостям. У нашій політиці вірити комусь на слово неможливо, навіть якщо є якісь писані домовленості, писані гарантії».
Домовленості корисніші за змови
Опитані Радіо Свобода політологи збігаються на думці, що зараз жодних домовленостей, крім ситуативних, між основними кандидатами на Президента немає. Якісь предметні переговори про подальше співіснування можливі хіба що після першого туру виборів.
На думку політичних експертів, нічого поганого в політичних домовленостях немає. Навпаки, політики завжди мають бути готовими домовлятися. Проте для суспільства було б набагато корисніше, якби політики домовлялися публічно, а не укладали таємні змови.
(Київ – Прага)