Прага – Упродовж нинішнього року в Білорусі викрали сімох молодих активістів. Буквально два дні тому невідомі викрали і за короткий час відпустили одного з керівників громадянської кампанії «Європейська Білорусь» Євгена Афнагеля. Ще раніше особи в штатському викрали молодіжних лідерів Дмитра Дашкевича і Володимира Лемеша. Яка мета цих акцій? Хто організатори і виконавці?
За повідомленнями, у всіх випадках білоруських опозиціонерів викрадали невідомі люди в цивільному, однак всі вони мали міліцейські рації. Молодих людей вивозили за кілька десятків кілометрів від Мінська до лісу, погрожували, вимагаючи припинити політичну діяльність, а потім залишали в тому ж таки лісі.
Щось подібне трапилося і з Євгеном Афнагелем, активістом «Європейської Блорусі».
«До мене ззаду підбігли люди, скрутили руки і заштовхали до авта, голову нахилили вниз, щоб я не бачив, куди мене везуть. Хвилин 20 мене возили по Мінську, потім машина виїхала у напрямку аеропорту Мінськ-2. Доїхавши до одного села, машина звернула з траси і десь кілометр, а може, більше, проїхала польовою дорогою. Потім двері відчинилися, один із тих, хто був в авті, сказав, що я вільний. Мої речі викинули, один телефон був без акумулятора, фотоапарат також чомусь був без акумулятора. А інший телефон я сховав і зміг зателефонувати журналістам, повідомити, що зі мною трапилося», – розповів Радіо Свобода Євген Афнагель.
Він не вірить, що в Білорусі відбувається лібералізація, про яку заявляють білоруські керівники.
«Про яку лібералізацію може йти мова, якщо все залишилося, як і раніше. Далі тривають репресії, – зазначає молодий опозиційний активіст. – Більше того, вони стали жорсткішими, серйознішими. Раніше людей не викрадали. Раніше не було такого, щоб за місяць чотирьох людей брали, вивозили за місто, погрожували. Отож, ніякої лібералізації немає, це розуміють всі більш-менш досвідчені люди в Білорусі. По-друге, у такий спосіб влада пробує ще більше посилити серед людей страх».
Анонімне насильство для влади вигідніше, ніж насильство юридично оформлене
Відомий російський опозиціонер Едуард Лимонов в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що викрадення молодих активістів, яке, за його словами, також відбувається в Росії, – це значно простіша для влади форма залякування опозиції.
«Простіше для влади натиснути кнопку, викликати якихось підвідомчих людей і віддати наказ, ніж займатися судами, фальшуванням свідчень. А тут насильство можна пояснити лінощами і більшою легкістю, ніж використання інтелектуальніших, назвемо це так, методів репресій», – каже Лимонов.
Відома російська правозахисниця Валерія Новодворська також вважає, що «юридичні методи переслідування опозиції зараз невигідні Олександру Лукашенку, бо він збирається здерти з Європи гроші, видаючи себе за овечку».
«Від Лукашенка нічого іншого чекати й не доводиться. Добре, що ці молоді активісти не зникли, як Віктор Гончар та інші політики. Адже досі зниклих політиків не знайшли. Лукашенко і його спецслужби розводять руками: а ми нічого не знаємо! А може, вони виїхали на Мальдійські острови?» – каже Новодворська. За її словами, Лукашенко вміє ховати кінці у воду навіть краще, ніж Володимир Путін.
«Винувата Європа»?
Голова об’єднаної Громадянської партії Білорусі Анатолій Лебедько, з яким подібна історія з викраденням сталася 2006 року, упевнений: в Білорусі діє «ескадрон страху».
«Це такий бандитизм відкритий... Використання цієї технології – це бажання залякати молодих людей, адже їхня психіка ще на стадії формування, – вважає політик Лебедько.
А Дмитро Бондаренко, координатор громадянської кампанії «Європейська Білорусь», коментуючи все частіші викрадення молодіжних лідерів, заявив, що йому набридло «чути від європейців, що «в Білорусі насправді ніяка не диктатура, а м’який авторитарний режим і що білоруські опозиціонери взагалі нічого не роблять».
«Удвічі страшніше, коли моральну і багатомільярдну фінансову підтримку тиранові надають країни, на чолі яких стоять учорашні борці за свободу. Вони мовчать, боячись зіпсувати «лібералізаційну картину», – зазначає Бондаренко.
За його словами, цілком можливо, що вже завтра лукашенківські «вовки» продовжать убивства, адже за смерть Гончара, Захаренка, Красовського, Завадського нікого не покарали.
(Прага – Київ)
Щось подібне трапилося і з Євгеном Афнагелем, активістом «Європейської Блорусі».
«До мене ззаду підбігли люди, скрутили руки і заштовхали до авта, голову нахилили вниз, щоб я не бачив, куди мене везуть. Хвилин 20 мене возили по Мінську, потім машина виїхала у напрямку аеропорту Мінськ-2. Доїхавши до одного села, машина звернула з траси і десь кілометр, а може, більше, проїхала польовою дорогою. Потім двері відчинилися, один із тих, хто був в авті, сказав, що я вільний. Мої речі викинули, один телефон був без акумулятора, фотоапарат також чомусь був без акумулятора. А інший телефон я сховав і зміг зателефонувати журналістам, повідомити, що зі мною трапилося», – розповів Радіо Свобода Євген Афнагель.
Він не вірить, що в Білорусі відбувається лібералізація, про яку заявляють білоруські керівники.
«Про яку лібералізацію може йти мова, якщо все залишилося, як і раніше. Далі тривають репресії, – зазначає молодий опозиційний активіст. – Більше того, вони стали жорсткішими, серйознішими. Раніше людей не викрадали. Раніше не було такого, щоб за місяць чотирьох людей брали, вивозили за місто, погрожували. Отож, ніякої лібералізації немає, це розуміють всі більш-менш досвідчені люди в Білорусі. По-друге, у такий спосіб влада пробує ще більше посилити серед людей страх».
Анонімне насильство для влади вигідніше, ніж насильство юридично оформлене
Відомий російський опозиціонер Едуард Лимонов в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що викрадення молодих активістів, яке, за його словами, також відбувається в Росії, – це значно простіша для влади форма залякування опозиції.
«Простіше для влади натиснути кнопку, викликати якихось підвідомчих людей і віддати наказ, ніж займатися судами, фальшуванням свідчень. А тут насильство можна пояснити лінощами і більшою легкістю, ніж використання інтелектуальніших, назвемо це так, методів репресій», – каже Лимонов.
Відома російська правозахисниця Валерія Новодворська також вважає, що «юридичні методи переслідування опозиції зараз невигідні Олександру Лукашенку, бо він збирається здерти з Європи гроші, видаючи себе за овечку».
«Від Лукашенка нічого іншого чекати й не доводиться. Добре, що ці молоді активісти не зникли, як Віктор Гончар та інші політики. Адже досі зниклих політиків не знайшли. Лукашенко і його спецслужби розводять руками: а ми нічого не знаємо! А може, вони виїхали на Мальдійські острови?» – каже Новодворська. За її словами, Лукашенко вміє ховати кінці у воду навіть краще, ніж Володимир Путін.
«Винувата Європа»?
Голова об’єднаної Громадянської партії Білорусі Анатолій Лебедько, з яким подібна історія з викраденням сталася 2006 року, упевнений: в Білорусі діє «ескадрон страху».
«Це такий бандитизм відкритий... Використання цієї технології – це бажання залякати молодих людей, адже їхня психіка ще на стадії формування, – вважає політик Лебедько.
А Дмитро Бондаренко, координатор громадянської кампанії «Європейська Білорусь», коментуючи все частіші викрадення молодіжних лідерів, заявив, що йому набридло «чути від європейців, що «в Білорусі насправді ніяка не диктатура, а м’який авторитарний режим і що білоруські опозиціонери взагалі нічого не роблять».
«Удвічі страшніше, коли моральну і багатомільярдну фінансову підтримку тиранові надають країни, на чолі яких стоять учорашні борці за свободу. Вони мовчать, боячись зіпсувати «лібералізаційну картину», – зазначає Бондаренко.
За його словами, цілком можливо, що вже завтра лукашенківські «вовки» продовжать убивства, адже за смерть Гончара, Захаренка, Красовського, Завадського нікого не покарали.
(Прага – Київ)