Київ – Українське суспільство готове до створення мережі громадського мовлення – на відміну від політиків, законодавства та самих медіа. Частина експертів вважає, що суспільне радіо та телебачення можуть дати перший ефір упродовж двох років. Майбутнє цього проекту обговорювали учасники круглого столу, який мав за мету поновити роботу над створенням суспільного мовлення в Україні, з урахуванням європейського досвіду.
Робота над проектом громадського телерадіомовлення, створити яке Україна зобов’язалася перед Радою Європи після Помаранчевої революції, припинилася ще у 2007 році. За словами громадських активістів, причетних до розробки проекту, політичне протистояння у владі зробило його втілення нереальним. Сьогодні ж, на їхню думку, близьке завершення президентських перегонів дає громадському мовленню другий шанс.
Держави різні, проблеми мовлення – схожі
Україна має всі можливості створити систему суспільного мовлення, якщо її творці створення дійдуть згоди з кількох питань, зазначає консультант ЄС зі сприяння європейським стандартам в медійному середовищі Ад ван Лун.
«Я допомагав у створенні суспільних мовлень у багатьох державах, – каже він. – І всі складнощі завжди зводилися до відповідей на запитання: Якою має бути місія нового медіа, хто гарантуватиме її досягнення, хто призначає керівництво громадської мережі, як відбуватиметься фінансування і хто робитиме аудит».
Головна ж місія суспільного мовлення європейського зразка – забезпечити плюралізм у державі, говорить доповідач з питань свободи слова Парламентської асамблеї Ради Європи Ендрю Макінтош.
«Це означає, що мережа надає послуги з висловлення своєї думки всім громадянам. І гарантує, щоб новини містили всі точки зору, – зазначає експерт. – Немає нічого нуднішого, аніж слухати запитання, лояльні до провідного політика. Коли я працював у британському уряді – любив, коли мені ставили гострі, провокаційні запитання. Бо лише вони дають змогу щось змінити».
Поспіх – загроза контролю з боку влади і бізнесу
Щоб створити суспільне мовлення в Україні за європейськими стандартами, потрібно ще близько двох років підготовки, вважає заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ігор Курус.
«Змінити табличку, назвавши державну компанію громадською – легко. Але це є помилкою. Потрібні нові закони, визначене фінансування, незалежний менеджмент. Краще зробити все це пізніше, але так, щоб українське суспільне мовлення було взірцевим», – говорить пан Курус.
На відміну від України, Грузія заснувала суспільне мовлення невдовзі після того, як дала зобов’язання Раді Європи. В результаті нова телерадіокомпанія стала мало чим відрізняється від державної, зазначає експерт ЄС у Грузії Звіад Корідзе
«Створювали суспільне телебачення, не уявляючи, що саме створюють. Так до складу наглядової ради увійшли порівну представники провладного та опозиційного блоків, а під час заворушень у Грузії суспільне мовлення давало документальні фільми проти опозиції. Пізніше менеджмент компанії зізнався, що він фактично не керував нею. Отже, суспільне мовлення у Грузії потребує кардинальної перебудови», – підсумовує експерт.
Що ж до проекту громадського мовлення в Україні, голова Національної комісії зі свободи слова при Президентові України Тарас Петрів не бачить жодних перепон для якнайшвидшої його реалізації. «Що гальмує? Чесно – нічого! Потрібні політична сміливість і добрий менеджмент. Чому б вже зараз не закласти гроші з бюджету, не зробити дорожню карту на рік?» – наголошує Тарас Петрів.
За його словами, концепція та стратегія громадського мовлення були готові ще два роки тому, тож їх можна використати сьогодні. Погоджується з цим і заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко. Але додає, що найбільшими каменями спотикання будуть питання урядового фінансування проекту та можливості його розбудови на основі державних медійних компаній.
Суспільство випереджає в розвитку ЗМІ та політиків?
Зовсім про інші перешкоди говорить співучасник попереднього проекту суспільного мовлення, голова громадського комітету «Рівні можливості» Олександр Чекмишев, посилаючись на останні дослідження комітету.
«Ми отримали дуже простий висновок: в переважній більшості ЗМІ не відображають інтересів суспільства – лише інтереси політиків та бізнесу, або власний комерційний інтерес, – каже він. Глядач уже є більш медійно грамотним, готовим до змін, ніж навіть менеджмент медіа, затюканий чиновниками».
Ідеї, напрацьовані під час круглого столу, мають стати основою нового проекту суспільного мовлення в Україні.
(Київ – Прага)
Держави різні, проблеми мовлення – схожі
Україна має всі можливості створити систему суспільного мовлення, якщо її творці створення дійдуть згоди з кількох питань, зазначає консультант ЄС зі сприяння європейським стандартам в медійному середовищі Ад ван Лун.
«Я допомагав у створенні суспільних мовлень у багатьох державах, – каже він. – І всі складнощі завжди зводилися до відповідей на запитання: Якою має бути місія нового медіа, хто гарантуватиме її досягнення, хто призначає керівництво громадської мережі, як відбуватиметься фінансування і хто робитиме аудит».
Головна ж місія суспільного мовлення європейського зразка – забезпечити плюралізм у державі, говорить доповідач з питань свободи слова Парламентської асамблеї Ради Європи Ендрю Макінтош.
«Це означає, що мережа надає послуги з висловлення своєї думки всім громадянам. І гарантує, щоб новини містили всі точки зору, – зазначає експерт. – Немає нічого нуднішого, аніж слухати запитання, лояльні до провідного політика. Коли я працював у британському уряді – любив, коли мені ставили гострі, провокаційні запитання. Бо лише вони дають змогу щось змінити».
Поспіх – загроза контролю з боку влади і бізнесу
Щоб створити суспільне мовлення в Україні за європейськими стандартами, потрібно ще близько двох років підготовки, вважає заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ігор Курус.
«Змінити табличку, назвавши державну компанію громадською – легко. Але це є помилкою. Потрібні нові закони, визначене фінансування, незалежний менеджмент. Краще зробити все це пізніше, але так, щоб українське суспільне мовлення було взірцевим», – говорить пан Курус.
На відміну від України, Грузія заснувала суспільне мовлення невдовзі після того, як дала зобов’язання Раді Європи. В результаті нова телерадіокомпанія стала мало чим відрізняється від державної, зазначає експерт ЄС у Грузії Звіад Корідзе
«Створювали суспільне телебачення, не уявляючи, що саме створюють. Так до складу наглядової ради увійшли порівну представники провладного та опозиційного блоків, а під час заворушень у Грузії суспільне мовлення давало документальні фільми проти опозиції. Пізніше менеджмент компанії зізнався, що він фактично не керував нею. Отже, суспільне мовлення у Грузії потребує кардинальної перебудови», – підсумовує експерт.
Що ж до проекту громадського мовлення в Україні, голова Національної комісії зі свободи слова при Президентові України Тарас Петрів не бачить жодних перепон для якнайшвидшої його реалізації. «Що гальмує? Чесно – нічого! Потрібні політична сміливість і добрий менеджмент. Чому б вже зараз не закласти гроші з бюджету, не зробити дорожню карту на рік?» – наголошує Тарас Петрів.
За його словами, концепція та стратегія громадського мовлення були готові ще два роки тому, тож їх можна використати сьогодні. Погоджується з цим і заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко. Але додає, що найбільшими каменями спотикання будуть питання урядового фінансування проекту та можливості його розбудови на основі державних медійних компаній.
Суспільство випереджає в розвитку ЗМІ та політиків?
Зовсім про інші перешкоди говорить співучасник попереднього проекту суспільного мовлення, голова громадського комітету «Рівні можливості» Олександр Чекмишев, посилаючись на останні дослідження комітету.
«Ми отримали дуже простий висновок: в переважній більшості ЗМІ не відображають інтересів суспільства – лише інтереси політиків та бізнесу, або власний комерційний інтерес, – каже він. Глядач уже є більш медійно грамотним, готовим до змін, ніж навіть менеджмент медіа, затюканий чиновниками».
Ідеї, напрацьовані під час круглого столу, мають стати основою нового проекту суспільного мовлення в Україні.
(Київ – Прага)