Прага – Сьогодні сповнюється чверть століття від найгіршої за кількістю жертв техногенної катастрофи у світі, що сталася в місті Бгопалі в центрі Індії. Тисячі чи десятки тисяч людей – точне число ніхто не знає – загинули від отруєння токсичними газами, що дісталися в повітря на хімічному заводі посеред мільйонного міста, ще сотні тисяч досі потерпають від спричинених тим викидом хвороб. А відходи з нині покинутого заводу далі отруюють усе навколо.
Індія зустрічає четвер мітингами, демонстраціями й молитвами. Вшановувати жертв почали ще в середу, коли парламент Індії висловив «щирі співчуття» потерпілим у «людській трагедії незрівнянних обсягів», а кілька об’єднань жертв іще з вечора середи вирушили до заводу, де тоді сталася аварія.
25 років тому майже 4 тисячі людей загинули вже протягом лічених годин по тому, як із заводу пестицидів тодішньої компанії «Юніон Карбайд» у ніч із 2 на 3 грудня 1984 року вирвалося понад 40 тон високо отруйного газу метилізоціанату.
Люди вмирали і вмирали й наступними тижнями: офіційні дані індійського уряду говорять про більш як 15 тисяч загиблих. Але є й інші, значно більші числа. Індійська рада медичних досліджень, теж фактично державна організація, вважає, що від 8 до 10 тисяч людей померли протягом перших трьох діб, а загалом від наслідків аварії – до 25 тисяч.
Крім того, індійська влада визнає, що близько 800 тисяч людей, що живуть у місті і в штаті Мадг’я-Прадеш навколо Бгопала, нині потерпають від наслідків катастрофи, 100 тисяч із них хронічно хворі.
Активісти вимагають справедливості й чистої води
Після аварії компанія «Юніон Карбайд» досягла з індійською державою позасудової домовленості і сплатила 470 мільйонів доларів, які мали піти на відшкодування потерпілим. Тепер активісти заявляють, що цього замало, й намагаються домогтися нових виплат.
Вони також скаржаться, що сотні тон шкідливих відходів, які досі залишаються на території закритого після аварії заводу, далі отруюють ґрунт і воду – і це за умов, коли, за їхніми словами, потужності міського водогону не вистачає, й люди змушені діставати питну воду, забруднену цими відходами, з колодязів.
Активісти нагадують, що ще 5 років тому владу штату Мадг’я-Прадеш через суд зобов’язали прибрати ці відходи, але очистили досі лише незначну частину їх.
(Прага – Київ)
25 років тому майже 4 тисячі людей загинули вже протягом лічених годин по тому, як із заводу пестицидів тодішньої компанії «Юніон Карбайд» у ніч із 2 на 3 грудня 1984 року вирвалося понад 40 тон високо отруйного газу метилізоціанату.
Люди вмирали і вмирали й наступними тижнями: офіційні дані індійського уряду говорять про більш як 15 тисяч загиблих. Але є й інші, значно більші числа. Індійська рада медичних досліджень, теж фактично державна організація, вважає, що від 8 до 10 тисяч людей померли протягом перших трьох діб, а загалом від наслідків аварії – до 25 тисяч.
Крім того, індійська влада визнає, що близько 800 тисяч людей, що живуть у місті і в штаті Мадг’я-Прадеш навколо Бгопала, нині потерпають від наслідків катастрофи, 100 тисяч із них хронічно хворі.
Активісти вимагають справедливості й чистої води
Після аварії компанія «Юніон Карбайд» досягла з індійською державою позасудової домовленості і сплатила 470 мільйонів доларів, які мали піти на відшкодування потерпілим. Тепер активісти заявляють, що цього замало, й намагаються домогтися нових виплат.
Вони також скаржаться, що сотні тон шкідливих відходів, які досі залишаються на території закритого після аварії заводу, далі отруюють ґрунт і воду – і це за умов, коли, за їхніми словами, потужності міського водогону не вистачає, й люди змушені діставати питну воду, забруднену цими відходами, з колодязів.
Активісти нагадують, що ще 5 років тому владу штату Мадг’я-Прадеш через суд зобов’язали прибрати ці відходи, але очистили досі лише незначну частину їх.
(Прага – Київ)