Рівне – У Рівному відтворили палац Любомирських. Щоправда, не в камені, а у вигляді макету. Споруду епохи пізнього бароко, яка довгий час була візитною карткою міста, у радянські часи… розібрали по цеглині. Нині ж художники, краєзнавці, колекціонери і науковці провели велику дослідницьку працю, щоб розповісти, чим володіли рівняни, і натякнути: потрібно берегти те, що маємо.
Стрункі і водночас розкішні форми, скульптури лицарів біля входу, парк, оточений водоймами, утвореними в рукаві ріки Усті – таким постає в пам’яті старожилів міста палацовий комплекс князів Любомирських.
Власники намагалися створити його за аналогією «Палладіанської вілли», коли головний корпус за допомогою закритих галерей об’єднується з бічними флігелями. Будівля палацу була ядром великого просторового утворення. Вода виконувала роль природної межі між окремими ділянками парку.
Палацово-парковий комплекс канув у лету
…Якби палац зберігся до нинішнього часу, то, без сумніву, став би місцем паломництва туристів на зразок уманської «Софіївки». Однак і паркові, і палацу судилася незавидна доля. Період його руйнування розпочався ще з 1819 року, коли в місті сталася велика пожежа. Тоді палац відбудували, однак наступна сталася вже у 1927-му.
На початку 30-их років польська влада зробила спробу відреставрувати будову, міська влада клопоталася про передачу її містові «для розташування там контор міського уряду». На території парку мав бути утворений міський парк відпочинку. Та поки збирали гроші на відбудову, прийшли радянські часи… Палац був зруйнований вибухом у 40-му році, а вже наприкінці сорокових від будівлі не лишилося і сліду. Про комплекс нагадують хіба що окремі збережені дерева у центральному парку Шевченка.
Ініціатор виставки, керівник художнього відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Віктор Луць, каже: дані про палац збирали у рівненських, волинських та польських архівах, чимало цінних фотографій принесли з власних
родинних колекцій рівняни.
Серед експонатів – описи палацу, зроблені відомими магнатами та письменниками, зокрема, Пантелеймоном Кулішем та Володимиром Короленком, а ще – палацові мешканки – книги з бібліотеки Любомирських, винесені з пожежі та дивом збережені до нашого часу.
Зберегти те, що залишилося
Макет створив рівненський художник Петро Рижков. Однак відбудовувати палац, до чого прагне частина депутатів і представників влади, не варто, вважає Віктор Луць.
«Двічі в одну ріку не ступиш. Бо це буде новобудова, не прив’язана до палацу. Але показати, що ми мали, натякнути, що треба обережно ставитися до своєї спадщини, намагатися зберегти її ауру, відчуття міста – це ж була візитна картка Рівного, бо ще в 30-ті роки, навіть після пожежі, під час Волинських торгів багато їхніх учасників приходили сюди, щоб сфотографуватися, збиралися, щоб провести якийсь гарний день…», – розповів Луць.
Нині ж, кажуть митці, краще подбати про те, щоб не руйнувалися інші старі споруди міста, яких у Рівному лишилося не так уже й багато, розповідає краєзнавець-колекціонер Вадим Пономаренко.
Він вважає, що з деяких об’єктів, які збереглися в стилі архітектури минулих сторіч, можна було б зробити «лялечку».
«Приклади такого відновлення є в сусідньому Луцьку. Там на вулиці Богдана Хмельницького фасади будинків відмиті, приведені сучасними технологіями в ідеальний стан: ніяких пінопластів і дешевих матеріалів; коли це робиться в комплексі, створюється своєрідна аура вулиці. А в Рівному те, що залишилося, нищиться сучасними оздоблювальними технологіями до невпізнанності…», – бідкається Пономаренко.
Нині краєзнавці наголошують: владі потрібно хоча б потурбуватися про те, щоб будівля Рівненського обласного музично-драматичного театру, котрій ще недавно загрожував обвал через непродумане сусіднє будівництво, була надійно укріплена. Історія палацу мала б навчити рівнян берегти те, що лишилося.
Однак відкриття експозиції представників влади не зацікавило.
Власники намагалися створити його за аналогією «Палладіанської вілли», коли головний корпус за допомогою закритих галерей об’єднується з бічними флігелями. Будівля палацу була ядром великого просторового утворення. Вода виконувала роль природної межі між окремими ділянками парку.
Палацово-парковий комплекс канув у лету
…Якби палац зберігся до нинішнього часу, то, без сумніву, став би місцем паломництва туристів на зразок уманської «Софіївки». Однак і паркові, і палацу судилася незавидна доля. Період його руйнування розпочався ще з 1819 року, коли в місті сталася велика пожежа. Тоді палац відбудували, однак наступна сталася вже у 1927-му.
На початку 30-их років польська влада зробила спробу відреставрувати будову, міська влада клопоталася про передачу її містові «для розташування там контор міського уряду». На території парку мав бути утворений міський парк відпочинку. Та поки збирали гроші на відбудову, прийшли радянські часи… Палац був зруйнований вибухом у 40-му році, а вже наприкінці сорокових від будівлі не лишилося і сліду. Про комплекс нагадують хіба що окремі збережені дерева у центральному парку Шевченка.
Ініціатор виставки, керівник художнього відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Віктор Луць, каже: дані про палац збирали у рівненських, волинських та польських архівах, чимало цінних фотографій принесли з власних
родинних колекцій рівняни.
Серед експонатів – описи палацу, зроблені відомими магнатами та письменниками, зокрема, Пантелеймоном Кулішем та Володимиром Короленком, а ще – палацові мешканки – книги з бібліотеки Любомирських, винесені з пожежі та дивом збережені до нашого часу.
Зберегти те, що залишилося
Макет створив рівненський художник Петро Рижков. Однак відбудовувати палац, до чого прагне частина депутатів і представників влади, не варто, вважає Віктор Луць.
«Двічі в одну ріку не ступиш. Бо це буде новобудова, не прив’язана до палацу. Але показати, що ми мали, натякнути, що треба обережно ставитися до своєї спадщини, намагатися зберегти її ауру, відчуття міста – це ж була візитна картка Рівного, бо ще в 30-ті роки, навіть після пожежі, під час Волинських торгів багато їхніх учасників приходили сюди, щоб сфотографуватися, збиралися, щоб провести якийсь гарний день…», – розповів Луць.
Нині ж, кажуть митці, краще подбати про те, щоб не руйнувалися інші старі споруди міста, яких у Рівному лишилося не так уже й багато, розповідає краєзнавець-колекціонер Вадим Пономаренко.
Він вважає, що з деяких об’єктів, які збереглися в стилі архітектури минулих сторіч, можна було б зробити «лялечку».
«Приклади такого відновлення є в сусідньому Луцьку. Там на вулиці Богдана Хмельницького фасади будинків відмиті, приведені сучасними технологіями в ідеальний стан: ніяких пінопластів і дешевих матеріалів; коли це робиться в комплексі, створюється своєрідна аура вулиці. А в Рівному те, що залишилося, нищиться сучасними оздоблювальними технологіями до невпізнанності…», – бідкається Пономаренко.
Нині краєзнавці наголошують: владі потрібно хоча б потурбуватися про те, щоб будівля Рівненського обласного музично-драматичного театру, котрій ще недавно загрожував обвал через непродумане сусіднє будівництво, була надійно укріплена. Історія палацу мала б навчити рівнян берегти те, що лишилося.
Однак відкриття експозиції представників влади не зацікавило.