Брюссель – Згідно з Лісабонською угодою, 27 країн Європейського Союзу обрали свого «президента» – першого в історії співдружності постійного голову Європейської ради. Ним став бельгієць Герман Ван Ромпей. Британка Катрін Аштон буде опікуватися зовнішньополітичною діяльністю об’єднаної Європи. Її обрали на посаду верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки. З 1 січня ці два нові обличча представлятимуть європейський блок держав у світі. До того ж, бельгійсько-британському політичному «дуетові» випало на долю сформувати новий стиль європейського лідерства.
Перший президент Європейської ради Герман Ван Ромпей донині залишався практично невідомим за межами Бельгійського Королівства. Навіть самі бельгійці через крайню скромність свого прем’єр-міністра знали тільки, що Ван Ромпей – це єдиний політик, який вивів країну із затяжної кризи і вніс спокій у стосунки двох спільнот – валонців та фламандців. 62-річний поліглот, філософ і соціолог Герман Ван Ромпей ще й відомий як сучасний поет, що пише і виставляє на своєму блозі вірші у японському стилі «хайку».
Перший «президент»: за розширення, але не за рахунок Туреччини
«Він буде відмінним президентом», – зазначив шведський прем’єр-міністр Фредрік Райнфельдт. «Не слід недооцінювати. Це один із найпотужніших політиків, що збираються за столом лідерів 27 країн ЄС», – додав президент Франції Ніколя Саркозі.
Саме активна підтримка Франції й Німеччини вивела бельгійського політика на вершину лідерства у ЄС і швидко внесла одностайність у лави європейських лідерів.
Спокійний, на перший погляд непоказний, проте з репутацією «спокійної сили», Ван Ромпей не був щедрим на коментарі та інтерв’ю, проте вже встиг заявити одному з європейських видань, що Туреччина ніколи не стане частиною Європи. Натомість перші виступи на європейському рівні вже засвідчили його бажання стати посередником у вирішенні суперечностей співдружності. Так само, як і надія зробити Євросоюз потужнішим і вагомішим на світовій арені, тому перший «президент ЄС» Ван Ромпей вважає позитивним подальше розширення співдружності.
«Неофіт у світі дипломатії» – британські ЗМІ
Британські лідери запропонували саме Катрін Аштон на це крісло, бо після критики кандидатури Тоні Блера намагалися хоч якось утримати владу у лоні Європейської співдружності. Та й за короткий термін роботи у Єврокомісії Леді Аштон все ж зарекомендувала себе «неперевершеним майстром переговорів».
«Обрали невідомих, щоб далі контролювати» – євродепутати
Адміністрація Барака Обами одразу привітала Європейський Союз із обранням нових чільних урядовців, вбачаючи у цьому ознаки подальшого поглиблення партнертства між ЄС та США.
Тим часом європейські експерти відмічають, що обрання двох маловідомих осіб на найвищих урядовців співдружності – це свідчення того, що амбіції ЄС дещо знизилися.
Представники «зелених» Європарламенту зазначають, що таким чином керівники великих європейських держав залишатимуться господарями ситуації і надалі контролюватимуть всі рухи у ЄС – як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Посади постійного голови Європейської ради та координатора спільної зовнішньої політики ЄС передбачені у Лісабонській угоді, яка набуде чинності з 1 грудня.
Посада постійного голови (президента) Європейської ради, яку неофіційно прозвали «президентом Євросоюзу», організаційно-адміністративна, але не керівна в ЄС. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головами стають керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.
Посада верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, яка теж уже отримала неформальну назву «міністра закордонних справ Євросоюзу», стане поєднанням нинішніх посад верховного представника ЄС зі спільної зовнішньої і безпекової політики і комісара ЄС із зовнішніх відносин і європейської політики сусідства.
Перший «президент»: за розширення, але не за рахунок Туреччини
«Він буде відмінним президентом», – зазначив шведський прем’єр-міністр Фредрік Райнфельдт. «Не слід недооцінювати. Це один із найпотужніших політиків, що збираються за столом лідерів 27 країн ЄС», – додав президент Франції Ніколя Саркозі.
Саме активна підтримка Франції й Німеччини вивела бельгійського політика на вершину лідерства у ЄС і швидко внесла одностайність у лави європейських лідерів.
Спокійний, на перший погляд непоказний, проте з репутацією «спокійної сили», Ван Ромпей не був щедрим на коментарі та інтерв’ю, проте вже встиг заявити одному з європейських видань, що Туреччина ніколи не стане частиною Європи. Натомість перші виступи на європейському рівні вже засвідчили його бажання стати посередником у вирішенні суперечностей співдружності. Так само, як і надія зробити Євросоюз потужнішим і вагомішим на світовій арені, тому перший «президент ЄС» Ван Ромпей вважає позитивним подальше розширення співдружності.
«Неофіт у світі дипломатії» – британські ЗМІ
Британська баронеса Катрін Аштон буде опікуватися тепер зовнішньополітичною діяльністю об’єднаної Європи.
Британська баронеса Катрін Аштон – економіст і політик-лейборист, донині займалася на національному рівні питаннями зайнятості, юстиції та особливо освіти. Останній рік – період діяльності на «європейському фронті» на посаді комісара з питань торговельних стосунків. У свої 53 роки Леді Аштон, хоч і позначена чималим політичним минулим, проте має обмежений дипломатичний досвід. А це умова незаперечна для посади верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки. 
Британські лідери запропонували саме Катрін Аштон на це крісло, бо після критики кандидатури Тоні Блера намагалися хоч якось утримати владу у лоні Європейської співдружності. Та й за короткий термін роботи у Єврокомісії Леді Аштон все ж зарекомендувала себе «неперевершеним майстром переговорів».
«Обрали невідомих, щоб далі контролювати» – євродепутати
Адміністрація Барака Обами одразу привітала Європейський Союз із обранням нових чільних урядовців, вбачаючи у цьому ознаки подальшого поглиблення партнертства між ЄС та США.
Тим часом європейські експерти відмічають, що обрання двох маловідомих осіб на найвищих урядовців співдружності – це свідчення того, що амбіції ЄС дещо знизилися.
Представники «зелених» Європарламенту зазначають, що таким чином керівники великих європейських держав залишатимуться господарями ситуації і надалі контролюватимуть всі рухи у ЄС – як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Посади постійного голови Європейської ради та координатора спільної зовнішньої політики ЄС передбачені у Лісабонській угоді, яка набуде чинності з 1 грудня.
Посада постійного голови (президента) Європейської ради, яку неофіційно прозвали «президентом Євросоюзу», організаційно-адміністративна, але не керівна в ЄС. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головами стають керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.
Посада верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, яка теж уже отримала неформальну назву «міністра закордонних справ Євросоюзу», стане поєднанням нинішніх посад верховного представника ЄС зі спільної зовнішньої і безпекової політики і комісара ЄС із зовнішніх відносин і європейської політики сусідства.