США: чи буде скасовано заборону подорожей на Кубу

Американці родом із Куби показують свої кубинські паспорти, купуючи квитки до Куби 13 квітня 2009 року після того, як президент США Барак Обама того ж дня зняв заборону відвідувати Кубу для тих, хто має там родичів

Нью-Йорк – В американському Конгресі 19 листопада мають відбутися слухання на тему, назва якої закінчується знаком запитання: «Чи не настав час скасувати заборону подорожей на Кубу?» Нині тільки американці, які мають родичів на Кубі, можуть їздити туди – «з гуманітарною метою», щоб допомагати тим, хто залишився.
На офіційному веб-сайті Державного департаменту мовиться, що американці можуть відвідувати родичів на Кубі. Але разом із тим бачимо там і попередження про особливості цієї країни.

«Куба є тоталітарною поліцейською країною, яка застосовує репресивні методи для збереження контролю… Американці, що відвідуватимуть Кубу, мусять пам’ятати, що за ними та за кубинцями, з якими вони зустрічатимуться, може стежити Управління безпеки Куби. Що ж до пересічних кубинців, то їх за спілкування з американцями органи безпеки можуть залякувати або й заарештовувати».

Прихильники скасування заборони подорожей на Кубу нагадують, що американці можуть подорожувати до таких країн із диктаторськими режимами, як Зімбабве, М’янма, Іран, Судан, навіть Північна Корея, то чому б і не Куба також?

Скасування заборони: можливе, але не гарантоване

Слухання про це проведе Комісія закордонних справ Палати представників Конгресу. Голова комісії, конгресмен-демократ Говард Берман, і сенатор-республіканець Ричард Луґар направили колегам-законодавцям послання, назване як заклик: «Скасуймо заборону – нехай американці відвідують Кубу».

Там згадано, що Куба залишається єдиним місцем у світі, щодо якого демократичний уряд США обмежує свободу подорожей своїх громадян. У заяві Бермана і Луґара, зокрема, читаємо: «Для нас уже на часі відкинути цю анахронічну заборону, впроваджену у перебігу одного з крижаних періодів Холодної війни».

Але для цього необхідна згода обох палат Конгресу і підпис президента під законопроектом – процес тривалий і без гарантії успіху. Тому, мабуть, і стоїть знак запитання у назві теми слухання в комісії Палати представників.

(Нью-Йорк – Прага – Київ)