Белград – Десятки тисяч громадян Сербії прощаються з главою Сербської православної церкви, патріархом Павлом, котрий помер 15 листопада на 95-му році життя. Поховання відбудеться в четвер, 19 листопада, в монастирі Раковиця, що в передмісті столиці. Сербські засоби масової інформації наголошують, що покійний патріарх був людиною, яку серби поважали найбільше.
Єпископа Павла обрали патріархом 1990 року, коли йому було 76 років. Люди поважали його через похилий вік, глибоку побожність та надзвичайну скромність. На відміну від багатьох ієрархів, котрі поводяться, неначе зірки шоубізнесу, займаються бізнесом і їздять джипами, патріарх уникав зайвої публічності й марнотратства.
У воєнні 90-ті роки патріарх Павло послідовно нагадував, що треба поважати всіх людей. Через це його в Сербії часто називали живим святителем. Однак, саме в минулому 20-літті, тобто під його проводом, Сербська православна церква стала впливовим політичним чинником.
Говорячи про покійного патріарха, соціолог Мирко Дьордєвич, котрого вважають одним із найкращих знавців внутрішніх відносин Сербської церкви, зазначив: «Поки що рано оцінювати його спадщину, оскільки він щойно відійшов. Тепер можу сказати лише те, що він зайняв чільне місце в Сербській православній церкві того самого року, коли політичним лідером Сербії став Слободан Милошевич. Це значить, що він жив у час занепаду, розвалу держави та кривавих війн, і все це завдало удару й церкві, поділило не лише людей, але й церкву».
Більшість ієрархів, відтак і священиків, свого часу надавали підтримку режимові Слободана Милошевича та його політиці, метою котрої було створення великої Сербії. Покійний патріарх ніколи не виступав із націоналістичних великосербських позицій. Проте через обмежені повноваження він не міг вплинути на тих владик, котрі поширювали ненависть до інших народів та релігій. Консервативні ієрархи намагаються впливати на політику й суспільне життя і після скинення недемократичного режиму у 2000 році.
Полеміка між реформаторами й традиціоналістами
Патріарх Павло від листопада 2007 року, тобто повні два роки, лежав у лікарні. Замість нього церковними справами керував Синод.
Згідно з правилами, нового патріарха обирає надзвичайний Собор владик, котрий має зібратися не пізніше від 90 днів після смерті глави Сербської православної церкви. Отож, нового патріарха можуть обрати в лютому. У разі, якщо не буде згоди, то вибори могли б відкласти до чергового засідання собору у травні. Відколи патріарха Павла госпіталізували, його заступником був чорногорський митрополит Амфілохій.
В ієрархії є кілька фракцій, між котрими в минулі два роки точилася іноді дуже гаряча полеміка, і щодо суто церковних питань, скажімо, реформи обрядів, і щодо участі церкви в суспільному житті та стосовно виступів окремих владик. За неперевіреними даними, група єпископів ще минулого року прагнула обрати нового патріарха, але їй не вистачало голосів. Преса тоді зазначала, що в суперечці між реформаторами й консерваторами перемогли помірковані.
(Белград – Прага – Київ)
У воєнні 90-ті роки патріарх Павло послідовно нагадував, що треба поважати всіх людей. Через це його в Сербії часто називали живим святителем. Однак, саме в минулому 20-літті, тобто під його проводом, Сербська православна церква стала впливовим політичним чинником.
Говорячи про покійного патріарха, соціолог Мирко Дьордєвич, котрого вважають одним із найкращих знавців внутрішніх відносин Сербської церкви, зазначив: «Поки що рано оцінювати його спадщину, оскільки він щойно відійшов. Тепер можу сказати лише те, що він зайняв чільне місце в Сербській православній церкві того самого року, коли політичним лідером Сербії став Слободан Милошевич. Це значить, що він жив у час занепаду, розвалу держави та кривавих війн, і все це завдало удару й церкві, поділило не лише людей, але й церкву».
Більшість ієрархів, відтак і священиків, свого часу надавали підтримку режимові Слободана Милошевича та його політиці, метою котрої було створення великої Сербії. Покійний патріарх ніколи не виступав із націоналістичних великосербських позицій. Проте через обмежені повноваження він не міг вплинути на тих владик, котрі поширювали ненависть до інших народів та релігій. Консервативні ієрархи намагаються впливати на політику й суспільне життя і після скинення недемократичного режиму у 2000 році.
Полеміка між реформаторами й традиціоналістами
Патріарх Павло від листопада 2007 року, тобто повні два роки, лежав у лікарні. Замість нього церковними справами керував Синод.
Згідно з правилами, нового патріарха обирає надзвичайний Собор владик, котрий має зібратися не пізніше від 90 днів після смерті глави Сербської православної церкви. Отож, нового патріарха можуть обрати в лютому. У разі, якщо не буде згоди, то вибори могли б відкласти до чергового засідання собору у травні. Відколи патріарха Павла госпіталізували, його заступником був чорногорський митрополит Амфілохій.
В ієрархії є кілька фракцій, між котрими в минулі два роки точилася іноді дуже гаряча полеміка, і щодо суто церковних питань, скажімо, реформи обрядів, і щодо участі церкви в суспільному житті та стосовно виступів окремих владик. За неперевіреними даними, група єпископів ще минулого року прагнула обрати нового патріарха, але їй не вистачало голосів. Преса тоді зазначала, що в суперечці між реформаторами й консерваторами перемогли помірковані.
(Белград – Прага – Київ)