Гості: Олександр Черненко, голова Комітету виборців України та Володимир Застава, соціолог, керівник інформаційно-аналітичного відділу інституту ім. Горшеніна.
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Сьогодні вже зареєстровані кандидати у Президенти України.
Шановні гості, як ви вважаєте, наскільки цікавлять виборців програми кандидатів у президенти?
Олександр Черненко: Я переформулював би, чи кандидатів у президенти цікавлять їхні програми? Бо в мене є така велика підозра, що деякі кандидати свої програми не читають, а якщо й читають, то дуже швидко забувають.
На жаль, в Україні програми перетворилися в таку певну формальність, яка потрібна, щоби тебе зареєстрували у ЦВК, принести скількись тисяч знаків на скількох аркушах паперу, які називаються «програмою». Тому й приносять.
Але, на жаль, ні виборці, хоча дуже багато таких, які цікавляться, ні самі політики ставляться до цього досить формально.
- Як Ви вважаєте, пані Дяченко?
Олена Дяченко: Я хочу проілюструвати Олександрові слова цифрами соціологічними.
Напередодні кожних виборів ми запитуємо українців, на підставі чого вони роблять свій вибір? Так от, більше 50% відповідають на це запитання: на підставі власних симпатій. Чверть або трохи менше третини вказують на політичні програми партій.
Тому дійсно це не той чинник, завдяки якому українці роблять свій вибір.
- Ґрунтуючись на власному журналістському досвіді, я теж вважала, що українці не цікавляться виборчими програми.
Сьогодні наші колеги опитували киян на вулицях Києва, цікавилися у них, чи цікавлять українців виборчі програми кандидатів у президенти? Вони кажуть, що, ніби, цікавлять.
Олена Дяченко: Навряд чи люди читали програми, вони швидше за все бачили гасла на біг-бордах.
Олександр Черненко: Так, є підміна понять гасел і програм.
Олена Дяченко: І знову ж таки спочатку люди називають кандидатів, керуючись знову ж таки власними симпатіями, а вже потім дехто пригадує основні тези...
Відповідаючи на запитання, як ви сприймаєте передвиборчі програми політичних партій, то лише 22% українців відповіли, що сприймають ці програми як реальну програму дій політичної сили.
- Ми з’ясували для себе, нібито, що програми кандидатів не цікавлять.
З чим йдуть кандидати в президенти до виборців? З піартехнологіями, з рекламою…?
Олександр Черненко: Я насправді ледь не зобов’язав би людей читати програми, але не ті, з якими йдуть на ці вибори, а ті, з якими вони йшли на попередні вибори. Деякі програми вже й знайти не можна деяких партій, деяких кандидатів, з якими вони йшли, вони навіть зникли з Інтернету.
Гаразд, можливо, ті нові кандидати, які не займали ніяких місць, то ми можемо дати їм якийсь аванс, голосуючи за них, за їхні програми. За інших, які вже були у політиці, їм не програми треба писати, а звіти писати. Просто йти в ЦВК з минулою програмою з минулих виборів і зі звітом, що зроблено, а що ні.
І попри те, що програми дуже загальні і абстрактні, але багато в них є конкретних речей. Професійна армія, виплата тієї самої тисячі - кому виплатили, а кому ні.
- Найбільш розповсюджене – це боротьба з корупцією.
Олександр Черненко: Це загальні речі, але багато було і конкретики так само...
Олена Дяченко: Український виборець, голосуючи на виборах, не пов’язує свій вибір з якістю життя, яке він хоче мати після виборів. Тобто, це абсолютно дві розірвані категорії, як свідчать вибори.
Тобто, 85% відповідають, що ні, якість мого життя ніяк не пов’язано з тим, за кого я голосуватиму. Тому ці запитання треба ставити в першу чергу собі. З таким настроєм, що у нас все так запущено і нічого не можна змінити, то це дійсно настрій, який превалює у більшості виборців. З таким настроєм ми ніколи нічого не змінимо.
- Я повернуся все ж таки до свого запитання: з чим йдуть кандидати в президенти до виборця?
Олександр Черненко: Ми дійсно бачимо, що на перший план виходять технології. Насправді виборчі технології – це інструмент донесення ідей, донесення своїх програм, стратегій.
У нас йде підміна понять. У нас технологія стає метою, а не простим інструментом. І дуже багато і перспективних кандидатів, і дійсно кандидатів, на яких покладалися надії, загралися у ці технології, як на мене, загралися в якісь свої піарівські заготовки.
- Аби слухачі зрозуміли, кажіть про те, які саме?
Олександр Черненко: Можна казати про Яценюка, який (зараз ми бачимо негативну його динаміку) дійсно ще півроку тому і зараз є великий запит на молодих, перспективних, третьої сили. В суспільстві цей запит є. І, власне, коли Яценюк почав самостійну політичну кар’єру, він дуже гарно в цей запит попав. Він мав далі…
Він (Яценюк) не технологічний кандидат, він кандидат, якщо хочете, ідеологічний. Але чи його команда, чи він сам, чи його спонсори загралися у всі ці технології, у всі ці гасла, у всі ці кольори і біг-борди, а в результат ми маємо зараз такий.
Можна казати ще про кількох кандидатів.
- Яценюку вже зараз закидають, що він відійшов від своїх «17 викликів» і перейшов до нового курсу, який не має нічого спільного з тими «17 викликами», про які він говорив навесні.
Олександр Черненко: Безперечно. Але він не одиниця, він не один такий.
І чому, власне, ми бачимо негативну динаміку? Тому що всі думали, що він новий, а виявилося, що, як він веде кампанію, він такий, як й інші.
На жаль, в нас дійсно технологія замінила собою суть виборів. І тут не лише Яценюк. Ми можемо говорити про кожного з кандидатів. Створюються певні ерзаци в штабах, якісь певні заготовки: ага, сьогодні граємо по цій темі – і пішло по всіх ток-шоу одна тема.
- Про якісь технології скажете Ви?
Олена Дяченко: Так. Якщо порівнювати з минулими президентськими виборами, то основні кандидати грали на протиставленні себе іншому, грали на боротьбі з ворогом. Але в мене таке враження, що вони трохи загралися.
І ми, власне, напередодні цих виборів, коли задавали українцям запитання, наскільки для вас є важливим питанням Схід-Захід, мова, НАТО, Україна-Росія, Україна-ЄС,виявляється, для більшості українців ці питання не є такими гострими, як нам говорили на попередніх виборах.
Мені здається, що кандидати знову ж таки, розділивши Україну на попередніх виборах, трошки злякалися результатів. І сьогодні вони вже яскраво не грають на протиставленні. І таке враження, що вони навіть не знають, про що ж тепер говорити.
- ЦВК зареєструвала у кандидати в Президенти України такого собі Василя Васильовича Противсіх, який 9 жовтня змінив прізвище з «Гуменюка» на «Противсіх».
Але що особисто мене зацікавило, що він клянеться у цьому на Святій Біблії, що він буде дуже гарним кандидатом.
Але клянеться проти кого чи за кого? Чия це технологія? Тому що 2,5 мільйони не так просто, бо в нього 300 тисяч доходу.
Олександр Черненко: Я втомився за ці дні відповідати на це запитання. Я вважаю, що воно не варте тієї уваги, яке йому приділяється. Воно дійсно цікаве, екзотичне. А я не знаю, чия це технологія, проти кого. Єдине, що я скажу напевне, що це абсолютно неефективна технологія.
Давайте повернемося до цієї студії через 3 місяці і побачимо, що кандидат Противсіх набере нуль цілих, дай Бог, щоби одна десята відсотка у нього була. Але, думаю, й того менше.
Тому це в когось були зайві гроші. Та й сам пан Гуменюк-Противсіх небідний, він колись там з митницею був пов'язаний, зараз Торгова палата. Я не думаю, що він свої виклав, але я думаю, що він міг й сам ці гроші викласти.
Ефект нульовий. Це буде така інформаційна піна, яка ще кілька днів побуде і потім це були лише один рядок в бюлетені, на який ніхто не звертатиме уваги.
- Але це буде рядок в бюлетені «Противсіх».
Олена Дяченко: Мені здається, що це є намагання зіграти дійсно на тому соціальному явищі, яке зраз існує в суспільстві.
Близько 50% українців або не визначилися, за кого голосуватимуть, або вибирають сьогодні в опитуваннях пункт «Проти всіх». Дійсно це дуже велика частина виборців.
Але це не означає, що на момент виборів ці 50% саме так і проголосують. Зазвичай ця цифра розподіляється між основними кандидатами.
Тому я згодна з Олександром, що шансів у кандидата з таким прізвищем немає…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Сьогодні вже зареєстровані кандидати у Президенти України.
Шановні гості, як ви вважаєте, наскільки цікавлять виборців програми кандидатів у президенти?
Олександр Черненко: Я переформулював би, чи кандидатів у президенти цікавлять їхні програми? Бо в мене є така велика підозра, що деякі кандидати свої програми не читають, а якщо й читають, то дуже швидко забувають.
Олександр Черненко: В Україні програми перетворилися в таку певну формальність, яка потрібна, щоби тебе зареєстрували у ЦВК.
На жаль, в Україні програми перетворилися в таку певну формальність, яка потрібна, щоби тебе зареєстрували у ЦВК, принести скількись тисяч знаків на скількох аркушах паперу, які називаються «програмою». Тому й приносять.
Але, на жаль, ні виборці, хоча дуже багато таких, які цікавляться, ні самі політики ставляться до цього досить формально.
- Як Ви вважаєте, пані Дяченко?
Олена Дяченко: Я хочу проілюструвати Олександрові слова цифрами соціологічними.
Олена Дяченко: Ми запитуємо українців, на підставі чого вони роблять свій вибір? Більше 50% відповідають на це запитання: на підставі власних симпатій.
Напередодні кожних виборів ми запитуємо українців, на підставі чого вони роблять свій вибір? Так от, більше 50% відповідають на це запитання: на підставі власних симпатій. Чверть або трохи менше третини вказують на політичні програми партій.
Тому дійсно це не той чинник, завдяки якому українці роблять свій вибір.
- Ґрунтуючись на власному журналістському досвіді, я теж вважала, що українці не цікавляться виборчими програми.
Сьогодні наші колеги опитували киян на вулицях Києва, цікавилися у них, чи цікавлять українців виборчі програми кандидатів у президенти? Вони кажуть, що, ніби, цікавлять.
Олена Дяченко: Навряд чи люди читали програми, вони швидше за все бачили гасла на біг-бордах.
Олександр Черненко: Так, є підміна понять гасел і програм.
Олена Дяченко: І знову ж таки спочатку люди називають кандидатів, керуючись знову ж таки власними симпатіями, а вже потім дехто пригадує основні тези...
Олена Дяченко: На запитання, як ви сприймаєте передвиборчі програми політичних партій, то лише 22% українців відповіли, що сприймають ці програми як реальну програму дій політичної сили.
Відповідаючи на запитання, як ви сприймаєте передвиборчі програми політичних партій, то лише 22% українців відповіли, що сприймають ці програми як реальну програму дій політичної сили.
- Ми з’ясували для себе, нібито, що програми кандидатів не цікавлять.
З чим йдуть кандидати в президенти до виборців? З піартехнологіями, з рекламою…?
Олександр Черненко: Я насправді ледь не зобов’язав би людей читати програми, але не ті, з якими йдуть на ці вибори, а ті, з якими вони йшли на попередні вибори. Деякі програми вже й знайти не можна деяких партій, деяких кандидатів, з якими вони йшли, вони навіть зникли з Інтернету.
Олександр Черненко: Які вже були у політиці, їм не програми треба писати, а звіти писати.
Гаразд, можливо, ті нові кандидати, які не займали ніяких місць, то ми можемо дати їм якийсь аванс, голосуючи за них, за їхні програми. За інших, які вже були у політиці, їм не програми треба писати, а звіти писати. Просто йти в ЦВК з минулою програмою з минулих виборів і зі звітом, що зроблено, а що ні.
І попри те, що програми дуже загальні і абстрактні, але багато в них є конкретних речей. Професійна армія, виплата тієї самої тисячі - кому виплатили, а кому ні.
- Найбільш розповсюджене – це боротьба з корупцією.
Олександр Черненко: Це загальні речі, але багато було і конкретики так само...
Олена Дяченко: Український виборець, голосуючи на виборах, не пов’язує свій вибір з якістю життя, яке він хоче мати після виборів. Тобто, це абсолютно дві розірвані категорії, як свідчать вибори.
Тобто, 85% відповідають, що ні, якість мого життя ніяк не пов’язано з тим, за кого я голосуватиму. Тому ці запитання треба ставити в першу чергу собі. З таким настроєм, що у нас все так запущено і нічого не можна змінити, то це дійсно настрій, який превалює у більшості виборців. З таким настроєм ми ніколи нічого не змінимо.
- Я повернуся все ж таки до свого запитання: з чим йдуть кандидати в президенти до виборця?
Олександр Черненко: Ми дійсно бачимо, що на перший план виходять технології. Насправді виборчі технології – це інструмент донесення ідей, донесення своїх програм, стратегій.
У нас йде підміна понять. У нас технологія стає метою, а не простим інструментом. І дуже багато і перспективних кандидатів, і дійсно кандидатів, на яких покладалися надії, загралися у ці технології, як на мене, загралися в якісь свої піарівські заготовки.
- Аби слухачі зрозуміли, кажіть про те, які саме?
Олександр Черненко: Можна казати про Яценюка, який (зараз ми бачимо негативну його динаміку) дійсно ще півроку тому і зараз є великий запит на молодих, перспективних, третьої сили. В суспільстві цей запит є. І, власне, коли Яценюк почав самостійну політичну кар’єру, він дуже гарно в цей запит попав. Він мав далі…
Олександр Черненко: Він (Яценюк) не технологічний кандидат, він кандидат, якщо хочете, ідеологічний.
Він (Яценюк) не технологічний кандидат, він кандидат, якщо хочете, ідеологічний. Але чи його команда, чи він сам, чи його спонсори загралися у всі ці технології, у всі ці гасла, у всі ці кольори і біг-борди, а в результат ми маємо зараз такий.
Можна казати ще про кількох кандидатів.
- Яценюку вже зараз закидають, що він відійшов від своїх «17 викликів» і перейшов до нового курсу, який не має нічого спільного з тими «17 викликами», про які він говорив навесні.
Олександр Черненко: Безперечно. Але він не одиниця, він не один такий.
І чому, власне, ми бачимо негативну динаміку? Тому що всі думали, що він новий, а виявилося, що, як він веде кампанію, він такий, як й інші.
На жаль, в нас дійсно технологія замінила собою суть виборів. І тут не лише Яценюк. Ми можемо говорити про кожного з кандидатів. Створюються певні ерзаци в штабах, якісь певні заготовки: ага, сьогодні граємо по цій темі – і пішло по всіх ток-шоу одна тема.
- Про якісь технології скажете Ви?
Олена Дяченко: Питанням Схід-Захід, мова, НАТО, Україна-Росія, Україна-ЄС,виявляється, для більшості українців ці питання не є такими гострими, як нам говорили на попередніх виборах. Кандидати розділивши Україну на попередніх виборах, трошки злякалися результатів. Вони вже яскраво не грають на протиставленні. І таке враження, що вони навіть не знають, про що ж тепер говорити.
Олена Дяченко: Так. Якщо порівнювати з минулими президентськими виборами, то основні кандидати грали на протиставленні себе іншому, грали на боротьбі з ворогом. Але в мене таке враження, що вони трохи загралися.
І ми, власне, напередодні цих виборів, коли задавали українцям запитання, наскільки для вас є важливим питанням Схід-Захід, мова, НАТО, Україна-Росія, Україна-ЄС,виявляється, для більшості українців ці питання не є такими гострими, як нам говорили на попередніх виборах.
Мені здається, що кандидати знову ж таки, розділивши Україну на попередніх виборах, трошки злякалися результатів. І сьогодні вони вже яскраво не грають на протиставленні. І таке враження, що вони навіть не знають, про що ж тепер говорити.
- ЦВК зареєструвала у кандидати в Президенти України такого собі Василя Васильовича Противсіх, який 9 жовтня змінив прізвище з «Гуменюка» на «Противсіх».
Але що особисто мене зацікавило, що він клянеться у цьому на Святій Біблії, що він буде дуже гарним кандидатом.
Але клянеться проти кого чи за кого? Чия це технологія? Тому що 2,5 мільйони не так просто, бо в нього 300 тисяч доходу.
Олександр Черненко: Я втомився за ці дні відповідати на це запитання. Я вважаю, що воно не варте тієї уваги, яке йому приділяється. Воно дійсно цікаве, екзотичне. А я не знаю, чия це технологія, проти кого. Єдине, що я скажу напевне, що це абсолютно неефективна технологія.
Олександр Черненко: Кандидат Противсіх набере нуль цілих, дай Бог, щоби одна десята відсотка у нього була.
Давайте повернемося до цієї студії через 3 місяці і побачимо, що кандидат Противсіх набере нуль цілих, дай Бог, щоби одна десята відсотка у нього була. Але, думаю, й того менше.
Тому це в когось були зайві гроші. Та й сам пан Гуменюк-Противсіх небідний, він колись там з митницею був пов'язаний, зараз Торгова палата. Я не думаю, що він свої виклав, але я думаю, що він міг й сам ці гроші викласти.
Ефект нульовий. Це буде така інформаційна піна, яка ще кілька днів побуде і потім це були лише один рядок в бюлетені, на який ніхто не звертатиме уваги.
- Але це буде рядок в бюлетені «Противсіх».
Олена Дяченко: Мені здається, що це є намагання зіграти дійсно на тому соціальному явищі, яке зраз існує в суспільстві.
Олена Дяченко: Близько 50% українців або не визначилися, за кого голосуватимуть, або вибирають сьогодні в опитуваннях пункт «Проти всіх».
Зазвичай ця цифра розподіляється між основними кандидатами.
Близько 50% українців або не визначилися, за кого голосуватимуть, або вибирають сьогодні в опитуваннях пункт «Проти всіх». Дійсно це дуже велика частина виборців.
Але це не означає, що на момент виборів ці 50% саме так і проголосують. Зазвичай ця цифра розподіляється між основними кандидатами.
Тому я згодна з Олександром, що шансів у кандидата з таким прізвищем немає…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)