Угорщина – Сьогодні наша мандрівка Європою проляже до північноугорського Комарома. Місто розткинулося на правому березі Дунаю. Для чого таке докладне уточнення? Справа в тому, що на лівобережжі цієї річки, але вже на словацькому боці, є ще одне місто – Комарно. До 1919 року, тобто ще за часів Австро-Угоршини, ці два поселення становили єдине ціле.
В одній жартівливій народній пісні про Комаром ідеться про те, що там ніколи не буває гарної погоди – взимку дуже холодно, а влітку – спекотно. Або падає дощ…
Останнього разу я був у Комаромі на початку осені. На щастя, того дня не доймали ні холод, ні спека. Навіть дощ не дошкуляв.
Зате вулицями ходили привітні, усміхнені комаромці. А коли взяти до уваги той факт, що місцева термальна купальня відкрита для відвідувачів цілий рік, якось не дуже віриться в суворі комаромські зими.
На це лікувальне джерело тут натрапили у 1965 році на глибині 1263 метри. Зі свердловини хлюпнула гаряча вода, насичена сірчаними солями.
Температура джерела становить 58 градусів за Цельсієм. Але нині в басейні для відвідувачів температуру знижують до 38º. Отож, коли надворі всього плюс 5–10 градусів, зовнішньої прохолоди не відчуваєш зовсім.
У невеликому історичному місті живеться добре
Так і хочеться залишитися в купальні чимдовше. Багато хто так і робить. Ба більше: чимало автотуристів із Німеччини навіть живуть місяцями неподалік купальні в орендованих фургонах на колесах.
Але нам пора вже податися до самого міста. Воно, за українськими мірками, невелике: в Комаромі мешкає до 20 тисяч осіб. Крім угорців, його старожилами є словаки, німці, серби і навіть українці.
Голова місцевого національного самоврядування українців Юрко Кравченко родом із Запорізької області. У Комаромі мешкає від початку 1980-х років і займається бізнесом. Про це місто Юрко розповідає вже на правах старожила.
Комаром – місто історичне, уточнює підприємець. В історії Угорщини воно відігравало свою роль, особливо в період визвольної війни 1848–49 років.
За словами Юрія Кравченка, в Комаромі є військові фортеці, тут відбувалися великі воєнні дії. Цей історичний дух дуже відчутний у розмовах із комаромцями, додає бізнесмен. Разом з тим у Комаромі панує чудова атмосфера маленького містечка.
«Дуже люблю я тут, у Комаромі, жити. Люди у нас чуйні, добре знають один одного, доброзичливі у спілкуванні. Інша справа – жити у великому місті, де почуваєшся зовсім чужим. Тому Комаром – чудове історичне місто», – визнав український комаромець Юрій Кравченко.
Біля Комарома є три фортеці й один замок
В околицях Комарома є три фортеці і один графський замок. Фортеця «Чіллаґ» (або «Зірка») є найдавнішою – вона зведена у 1585 році. Мури Іґманда з’явилися в Комаромі у позаминулому столітті. Є ще поблизу міста Моношторська фортеця та замок графів Дюрчі, яким вони володіли до 1945 року. А любителі зовсім сивої давнини можуть відвідати й руїни Бріґетського поселення, заснованого ще римлянами.
Невеликий Комаром має свою мистецьку галерею й кілька оригінальних музеїв, зокрема, морський. У місті встановили чимало скульптурних монументів видатним угорським діячам. І навіть залізничний міст через Дунай є своєрідним пам’ятником інженерної архітектури минулого століття.
У давнину мостів через Дунай не було зовсім. На хвилях великої річки біля похилого берега похитувались тільки дерев’яні переправи. Подейкують, що саме в ті часи і з’явилася популярна народна пісня «Комаромська дівчина».
Ліричний герой пісні залицяється до незнайомої дівчини з Комарома. Хитрун просить перевезти його на протилежний берег Дунаю, бо на цьому боці, мовляв, дуже зимно в грудні, а влітку нестерпно пече сонце. Одне слово, погожої днини тут, мовляв, іще зроду не було. Якщо і пощастить із погодою, пізніше все одно йде дощ. Тому залицяльник і благає дівчину переправити його на той берег. А за це парубок пропонує красуні з Комарома плату гарячим поцілунком.
Останнього разу я був у Комаромі на початку осені. На щастя, того дня не доймали ні холод, ні спека. Навіть дощ не дошкуляв.
Зате вулицями ходили привітні, усміхнені комаромці. А коли взяти до уваги той факт, що місцева термальна купальня відкрита для відвідувачів цілий рік, якось не дуже віриться в суворі комаромські зими.
На це лікувальне джерело тут натрапили у 1965 році на глибині 1263 метри. Зі свердловини хлюпнула гаряча вода, насичена сірчаними солями.
Температура джерела становить 58 градусів за Цельсієм. Але нині в басейні для відвідувачів температуру знижують до 38º. Отож, коли надворі всього плюс 5–10 градусів, зовнішньої прохолоди не відчуваєш зовсім.
У невеликому історичному місті живеться добре
Так і хочеться залишитися в купальні чимдовше. Багато хто так і робить. Ба більше: чимало автотуристів із Німеччини навіть живуть місяцями неподалік купальні в орендованих фургонах на колесах.
Але нам пора вже податися до самого міста. Воно, за українськими мірками, невелике: в Комаромі мешкає до 20 тисяч осіб. Крім угорців, його старожилами є словаки, німці, серби і навіть українці.
Голова місцевого національного самоврядування українців Юрко Кравченко родом із Запорізької області. У Комаромі мешкає від початку 1980-х років і займається бізнесом. Про це місто Юрко розповідає вже на правах старожила.
Комаром – місто історичне, уточнює підприємець. В історії Угорщини воно відігравало свою роль, особливо в період визвольної війни 1848–49 років.
За словами Юрія Кравченка, в Комаромі є військові фортеці, тут відбувалися великі воєнні дії. Цей історичний дух дуже відчутний у розмовах із комаромцями, додає бізнесмен. Разом з тим у Комаромі панує чудова атмосфера маленького містечка.
«Дуже люблю я тут, у Комаромі, жити. Люди у нас чуйні, добре знають один одного, доброзичливі у спілкуванні. Інша справа – жити у великому місті, де почуваєшся зовсім чужим. Тому Комаром – чудове історичне місто», – визнав український комаромець Юрій Кравченко.
Біля Комарома є три фортеці й один замок
В околицях Комарома є три фортеці і один графський замок. Фортеця «Чіллаґ» (або «Зірка») є найдавнішою – вона зведена у 1585 році. Мури Іґманда з’явилися в Комаромі у позаминулому столітті. Є ще поблизу міста Моношторська фортеця та замок графів Дюрчі, яким вони володіли до 1945 року. А любителі зовсім сивої давнини можуть відвідати й руїни Бріґетського поселення, заснованого ще римлянами.
Невеликий Комаром має свою мистецьку галерею й кілька оригінальних музеїв, зокрема, морський. У місті встановили чимало скульптурних монументів видатним угорським діячам. І навіть залізничний міст через Дунай є своєрідним пам’ятником інженерної архітектури минулого століття.
У давнину мостів через Дунай не було зовсім. На хвилях великої річки біля похилого берега похитувались тільки дерев’яні переправи. Подейкують, що саме в ті часи і з’явилася популярна народна пісня «Комаромська дівчина».
Ліричний герой пісні залицяється до незнайомої дівчини з Комарома. Хитрун просить перевезти його на протилежний берег Дунаю, бо на цьому боці, мовляв, дуже зимно в грудні, а влітку нестерпно пече сонце. Одне слово, погожої днини тут, мовляв, іще зроду не було. Якщо і пощастить із погодою, пізніше все одно йде дощ. Тому залицяльник і благає дівчину переправити його на той берег. А за це парубок пропонує красуні з Комарома плату гарячим поцілунком.