Нью-Йорк – Організація Об’єднаних Націй відзначає 64-у річницю свого існування. ООН було засновано 1945-го року, одразу після закінчення Другої світової війни, з метою підтримання миру у світі і для сприяння міжнародній співпраці.
За ці роки світ був свідком епохальних подій, таких як занепад колоніальних імперій, які ділили між собою весь світ. Ми бачили народження понад ста незалежних нових країн, ми були свідками піднесення й краху так званого соціалістичного табору на чолі з Радянським Союзом.
Наприкінці жовтня 1945-го народження ООН було ратифіковане якоюсь півсотнею країн, але нині членами ООН є 192 країни. Всі вони можуть обстоювати свої погляди у Генеральній Асамблеї, у Раді Безпеки, у Раді з економічних і соціальних питань, в інших комітетах. Світ став багатополярним. Україна, тоді ще Українська РСР, була у числі засновників ООН. Україна постачає миротворчі контингенти у гарячі точки планети.
Найбільші досягнення ООН
На думку багатьох оглядачів, на першому місці збереження загального миру, відвернення небезпеки Третьої світової війни попри протистояння у роки Холодної війни держав з часто протилежними поглядами на свободу, демократію та права людини.
Великим досягненням вважають ухвалення Генеральною Асамблеєю у грудні 1948-го року Загальної декларації прав людини ООН. Цей документ відіграв важливу роль у правозахисному русі та діяльності українських правозахисників, таких як В’ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Левко Лук’яненко, Надія Світлична, Микола Руденко, Василь Стус, Валерій Марченко, інші.
Заклики реформувати Раду Безпеки ООН
Багато держав незадоволені Насамперед складом Ради Безпеки. Хоча від кінця Другої світової війни минуло 64 роки, цей склад і нині віддзеркалює геополітичну реальність того часу. Постійні місця і право вето залишають за собою п’ять держав. Вони проти жодних змін у комітеті, який посідає величезну вагу і має найбільший вплив на діяльність ООН. Це США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія (у минулому Радянський Союз).
Між тим, Німеччина, Бразилія, Індія, інші держави дедалі голосніше вимагають збільшення кола постійних членів Ради Безпеки, мовляв, міжнародна реальність змінилася, тож потрібні й зміни в органі, який називають радою директорів ООН, оскільки резолюції Ради Безпеки мають зобов’язуючу силу. Але поки що всі залишається по-старому, хоча генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун у заяві з нагоди річниці пообіцяв: «...ми створимо нову багатосторонність, яка дасть реальні результати для всіх людей».
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
Наприкінці жовтня 1945-го народження ООН було ратифіковане якоюсь півсотнею країн, але нині членами ООН є 192 країни. Всі вони можуть обстоювати свої погляди у Генеральній Асамблеї, у Раді Безпеки, у Раді з економічних і соціальних питань, в інших комітетах. Світ став багатополярним. Україна, тоді ще Українська РСР, була у числі засновників ООН. Україна постачає миротворчі контингенти у гарячі точки планети.
Найбільші досягнення ООН
На думку багатьох оглядачів, на першому місці збереження загального миру, відвернення небезпеки Третьої світової війни попри протистояння у роки Холодної війни держав з часто протилежними поглядами на свободу, демократію та права людини.
Великим досягненням вважають ухвалення Генеральною Асамблеєю у грудні 1948-го року Загальної декларації прав людини ООН. Цей документ відіграв важливу роль у правозахисному русі та діяльності українських правозахисників, таких як В’ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Левко Лук’яненко, Надія Світлична, Микола Руденко, Василь Стус, Валерій Марченко, інші.
Заклики реформувати Раду Безпеки ООН
Багато держав незадоволені Насамперед складом Ради Безпеки. Хоча від кінця Другої світової війни минуло 64 роки, цей склад і нині віддзеркалює геополітичну реальність того часу. Постійні місця і право вето залишають за собою п’ять держав. Вони проти жодних змін у комітеті, який посідає величезну вагу і має найбільший вплив на діяльність ООН. Це США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія (у минулому Радянський Союз).
Між тим, Німеччина, Бразилія, Індія, інші держави дедалі голосніше вимагають збільшення кола постійних членів Ради Безпеки, мовляв, міжнародна реальність змінилася, тож потрібні й зміни в органі, який називають радою директорів ООН, оскільки резолюції Ради Безпеки мають зобов’язуючу силу. Але поки що всі залишається по-старому, хоча генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун у заяві з нагоди річниці пообіцяв: «...ми створимо нову багатосторонність, яка дасть реальні результати для всіх людей».
(Нью-Йорк – Київ – Прага)