Донецьк – Організація з безпеки й співробітництва у Європі (ОБСЄ) допоможе Україні розбудувати національний механізм із підтримки тих, хто постраждав від торгівлі людьми. Кількість українців, які у пошуках роботи «розсипались» по світу, рік за роком не зменшується. Впродовж останнього десятиріччя правоохоронці зафіксували і довели до суду понад 2000 випадків торгівлі людьми. На думку авторів проекту, ситуація не змінюється на краще через брак взаємодії між установами, котрі можуть ідентифікувати постраждалих, а це правоохоронні органи, медицина й громадські організації. Налагодження механізму взаємодії між ними розпочинається з Донецької та Чернівецької областей. Досвід, здобутий у цих регіонах, згодом пошириться на всю Україну.
Донецька і Чернівецька області обрані організаторами невипадково, вони відображають ситуацію, яка характерна для України в цілому: якщо в східних областях переважає трудова міграція чоловіків, то на заході країни на заробітки за кордон найчастіше виїздять жінки.
Статистика Міжнародної організації з міграції (МОМ) свідчить, що основними країнами призначення є Росія, Туреччина, Польща, Чехія, Італія та Об’єднані Арабські Емірати. Найпоширеніший вид експлуатації – сексуальна, розповідає голова Донецької обласної Ліґи ділових та професійних жінок Людмила Горова. Ця організація вже 14 років допомагає постраждалим від торгівлі людьми. Більшість клієнтів потрапляє сюди завдяки медичним працівникам чи міліції, які ідентифікують жертву торгівлі людьми. Так було і з 20-річною Іриною, яка, закінчивши школу, поїхала працювати до Москви і влаштувалась офіціанткою в одному з барів. Дівчині довелось багато пережити, перш ніж вдалось втекти із сексуального рабства. До Ліґи ділових жінок Ірина потрапила завдяки правоохоронцям, які завернули увагу на незвичайну дівчину, що з’явилась на пероні Донецького залізничного вокзалу. Психологи організації допомогли їй повернутись до нормального життя.
«Через те, в якому стані Ірина перебувала, вона не могла йти працювати в колектив. Окрім того, що вона боялась чоловіків, вона не довіряла жінкам. Ми побачили тільки один вихід – запропонувати їй навчитись, як створити власну справу», – каже пані Горова.
Щороку 117 тисяч українців ризикують потрапити до трудового невільництва
За даними МОМ, щороку за кордон на заробітки виїздять близько 117 тисяч українців. Міжнародна спільнота нарікає Україні на абсолютну незахищеність цих громадян. Той факт, що справа з торгівлі людьми дійшла до суду, не гарантує, що злочинець понесе відповідне покарання, говорить Директор департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім’ї та молоді Елла Ламах. «Вся міжнародна спільнота говорить про те що, в Україні вироки судів абсолютно не адекватні, кількість цих вироків дуже маленька, а справ надходить багато», – зазначає пані Ламах.
На це заступник начальника управління з боротьби з торгівлею людьми Сергій Коломієць каже, що з 17 осіб, притягнутих за цей рік до відповідальності за ці злочини, 14 – молоді жінки з дітьми, і до них не можна застосовувати жорстокі покарання.
Час міжнародних грантів минає
Проект ОБСЄ має врегулювати ці проблеми на законодавчому рівні. На це данський уряд виділяє 70 тисяч євро для кожної з двох областей. Проте, щоб захистити свій проект від корупції в українських органах влади, всі ці гроші підуть громадським організаціям.
«Ми державним органам жодної копійки не дамо. Ми працюємо через недержавні організації», – наголошує координатор проектів ОБСЄ в Україні Любомир Копай.
А в подальшому фахівці проекту сподіваються змусити український уряд самостійно фінансувати подібні соціальні заходи.
(Донецьк – Київ – Прага)
Статистика Міжнародної організації з міграції (МОМ) свідчить, що основними країнами призначення є Росія, Туреччина, Польща, Чехія, Італія та Об’єднані Арабські Емірати. Найпоширеніший вид експлуатації – сексуальна, розповідає голова Донецької обласної Ліґи ділових та професійних жінок Людмила Горова. Ця організація вже 14 років допомагає постраждалим від торгівлі людьми. Більшість клієнтів потрапляє сюди завдяки медичним працівникам чи міліції, які ідентифікують жертву торгівлі людьми. Так було і з 20-річною Іриною, яка, закінчивши школу, поїхала працювати до Москви і влаштувалась офіціанткою в одному з барів. Дівчині довелось багато пережити, перш ніж вдалось втекти із сексуального рабства. До Ліґи ділових жінок Ірина потрапила завдяки правоохоронцям, які завернули увагу на незвичайну дівчину, що з’явилась на пероні Донецького залізничного вокзалу. Психологи організації допомогли їй повернутись до нормального життя.
«Через те, в якому стані Ірина перебувала, вона не могла йти працювати в колектив. Окрім того, що вона боялась чоловіків, вона не довіряла жінкам. Ми побачили тільки один вихід – запропонувати їй навчитись, як створити власну справу», – каже пані Горова.
Щороку 117 тисяч українців ризикують потрапити до трудового невільництва
За даними МОМ, щороку за кордон на заробітки виїздять близько 117 тисяч українців. Міжнародна спільнота нарікає Україні на абсолютну незахищеність цих громадян. Той факт, що справа з торгівлі людьми дійшла до суду, не гарантує, що злочинець понесе відповідне покарання, говорить Директор департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім’ї та молоді Елла Ламах. «Вся міжнародна спільнота говорить про те що, в Україні вироки судів абсолютно не адекватні, кількість цих вироків дуже маленька, а справ надходить багато», – зазначає пані Ламах.
На це заступник начальника управління з боротьби з торгівлею людьми Сергій Коломієць каже, що з 17 осіб, притягнутих за цей рік до відповідальності за ці злочини, 14 – молоді жінки з дітьми, і до них не можна застосовувати жорстокі покарання.
Час міжнародних грантів минає
Проект ОБСЄ має врегулювати ці проблеми на законодавчому рівні. На це данський уряд виділяє 70 тисяч євро для кожної з двох областей. Проте, щоб захистити свій проект від корупції в українських органах влади, всі ці гроші підуть громадським організаціям.
«Ми державним органам жодної копійки не дамо. Ми працюємо через недержавні організації», – наголошує координатор проектів ОБСЄ в Україні Любомир Копай.
А в подальшому фахівці проекту сподіваються змусити український уряд самостійно фінансувати подібні соціальні заходи.
(Донецьк – Київ – Прага)