Київ – Громадські організації закликають державу до тіснішої співпраці у боротьбі з екстремізмом. І хоч ця проблема в українському суспільстві стоїть менш гостро, ніж в деяких інших країнах Європи, експерти наполягають: краще профілактика, ніж болісне лікування. Ініціативнішими в цьому питанні в Україні поки що є громадські організації.
Коли в Європі говорять про правий екстремізм, ксенофобію та расизм, то Україну згадують з позитивної точки зору, зазначає директор представництва фонду Фрідріха Еберта в Україні Урсула Кох-Лаугвітц. «Нетолерантність в Україні не так сильно проявляється, оскільки в парламенті не представлені право екстремістські політичні сили, – каже вона. – Цим можна в якійсь мірі пишатися, але в майбутньому треба боротися, щоб зберегти такий стан речей. І для цього потрібна співпраця держави та громадянського суспільства».
Праворадикальних голосів не чути в українському парламенті, але їхні гасла звучать на вулицях країни. Ці організації переважно представлені в інтернеті на спеціалізованих сайтах, їхні активісти роздають расистські листівки, а вихідці з Азії та Африки саме через них бояться виходити вночі на вулицю.
Голова управління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош називає екстремістів субкультурою. І ця субкультура, за її словами, в Україні збільшується. Між тим, і статистики їхньої кількості в Україні немає
«Ми хочемо запобігати правому екстремізму, – говорить Мрідула Гош. – Громадські організації можуть дійти туди, де державі не під силу. Бо чиновник не буде йти по спільнотах і спілкуватися. Держава не може за все взятися. Вона може визначати політику, виробити консенсус на суспільному рівні і держава має задати загальний тон, законодавче забезпечення. Держава на те і є, щоб робити великі речі, а громадські організації можуть дійти до індивіда».
Мовою футболу
Громадські організації ініціюють проекти, які пропонують починати та вести діалог із праворадикалами. Зокрема, мовою футболу. Праворадикальні рухи часто асоціюються з футбольними фанатами. Саме тому УЄФА в другій половині жовтня проводить акцію «Футбол проти расизму». В Україні цю акцію координує Східноєвропейський інститут розвитку.
Регламент УЄФА передбачає жорсткі правила на матчах чемпіонатів: якщо вболівальник під час матчу вигукує расистські гасла, матч зупиняється на 10 хвилин. Якщо це повторюється, команда втрачає бали, а матч можуть анулювати. Приблизно так само потрібно боротися з проявами расизму – через законодавство та великі штрафи, вважає Мрідула Гош.
«Ініціатива різномаїття» – ще одна кампанія, яку підтримали понад півсотні громадських організацій в Україні. Натхненники проекту ведуть неофіційну статистику щодо кількості нападів на іноземців в Україні. Дайва Вілкеліте з Міжнародної організації з міграції є учасником цієї ініціативи. Вона розповідає, що за останні три роки кількість нападів в країні зменшилася. Якщо минулому році їх було понад 60, то з початку цього року – 28 нападів.
«Кількість ритуальних вбивств візуальних меншин за статистикою впала, – каже Дайва Вілкеліте. – З одного боку, завдяки діям МВС, з іншого – так звані візуальні меншини в Україні змінили свою поведінку. Вони налякані, вони не виходять на вулицю ввечері. Вони намагаються робити так, щоб їх супроводжувала людина слов’янської зовнішності. І це не тільки в Києві, але й по всій Україні».
Для вирішення цього питання уряд створив Міжвідомчу робочу групу з питань протидії ксенофобії, міжетнічній та расовій нетерпимості. В успіх співпраці цієї групи з громадськими організаціями вірить Костянтин Дикань, один із керівників Комітету у справах національностей та релігій. «На нашу думку, вона попрацювала плідно, ми обговорили план заходів з питань протидії ксенофобії, який ми будемо реалізовувати в наступні декілька років.Будемо його доопрацьовувати, – зазначає пан Дикань. – Думаю, що спільними зусиллями цей план буде реалізовано і що це значно покращить ситуацію в плані непоширення будь-яких поглядів нетерпимості».
(Київ – Прага)
Праворадикальних голосів не чути в українському парламенті, але їхні гасла звучать на вулицях країни. Ці організації переважно представлені в інтернеті на спеціалізованих сайтах, їхні активісти роздають расистські листівки, а вихідці з Азії та Африки саме через них бояться виходити вночі на вулицю.
Голова управління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош називає екстремістів субкультурою. І ця субкультура, за її словами, в Україні збільшується. Між тим, і статистики їхньої кількості в Україні немає
«Ми хочемо запобігати правому екстремізму, – говорить Мрідула Гош. – Громадські організації можуть дійти туди, де державі не під силу. Бо чиновник не буде йти по спільнотах і спілкуватися. Держава не може за все взятися. Вона може визначати політику, виробити консенсус на суспільному рівні і держава має задати загальний тон, законодавче забезпечення. Держава на те і є, щоб робити великі речі, а громадські організації можуть дійти до індивіда».
Мовою футболу
Громадські організації ініціюють проекти, які пропонують починати та вести діалог із праворадикалами. Зокрема, мовою футболу. Праворадикальні рухи часто асоціюються з футбольними фанатами. Саме тому УЄФА в другій половині жовтня проводить акцію «Футбол проти расизму». В Україні цю акцію координує Східноєвропейський інститут розвитку.
Регламент УЄФА передбачає жорсткі правила на матчах чемпіонатів: якщо вболівальник під час матчу вигукує расистські гасла, матч зупиняється на 10 хвилин. Якщо це повторюється, команда втрачає бали, а матч можуть анулювати. Приблизно так само потрібно боротися з проявами расизму – через законодавство та великі штрафи, вважає Мрідула Гош.
«Ініціатива різномаїття» – ще одна кампанія, яку підтримали понад півсотні громадських організацій в Україні. Натхненники проекту ведуть неофіційну статистику щодо кількості нападів на іноземців в Україні. Дайва Вілкеліте з Міжнародної організації з міграції є учасником цієї ініціативи. Вона розповідає, що за останні три роки кількість нападів в країні зменшилася. Якщо минулому році їх було понад 60, то з початку цього року – 28 нападів.
«Кількість ритуальних вбивств візуальних меншин за статистикою впала, – каже Дайва Вілкеліте. – З одного боку, завдяки діям МВС, з іншого – так звані візуальні меншини в Україні змінили свою поведінку. Вони налякані, вони не виходять на вулицю ввечері. Вони намагаються робити так, щоб їх супроводжувала людина слов’янської зовнішності. І це не тільки в Києві, але й по всій Україні».
Для вирішення цього питання уряд створив Міжвідомчу робочу групу з питань протидії ксенофобії, міжетнічній та расовій нетерпимості. В успіх співпраці цієї групи з громадськими організаціями вірить Костянтин Дикань, один із керівників Комітету у справах національностей та релігій. «На нашу думку, вона попрацювала плідно, ми обговорили план заходів з питань протидії ксенофобії, який ми будемо реалізовувати в наступні декілька років.Будемо його доопрацьовувати, – зазначає пан Дикань. – Думаю, що спільними зусиллями цей план буде реалізовано і що це значно покращить ситуацію в плані непоширення будь-яких поглядів нетерпимості».
(Київ – Прага)