Київ – У яких офіційних рамках співпрацюватимуть в майбутньому Україна та Європейський Союз? Про це говорили 5 жовтня в Києві, де завершився черговий раунд переговорів щодо підписання Угоди про Асоціацію. Сторони заявляють, що знаходяться на заключному етапі перемовин і очікують їх завершити вже до кінця року. Щоправда, невизначеним питанням залишається зона вільної торгівлі, на підготовку якої треба більше часу, а без неї Угоду про асоціацію підписано не буде. Українську сторону на переговорах очолює заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв. Про зону вільної торгівлі, візовий режим та Європейську енергетичну спільноту йшлося в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.
– Пане Єлісєєв, які питання Зони вільної торгівлі залишаються відкритими?
– Переговори почалися і тривають трохи більше року. І станом на сьогодні залишаються питання, стосовно яких ми продовжуємо переговори. Вони переважно стосуються доступу українських товаровиробників до ринку Європейського Союзу. В умовах фінансово-економічної кризи в європейських столицях посилилися протекціоністські настрої, і тому ми маємо зараз аргументовано працювати, щоб ці протекціоністські настрої негативно не відбилися на положеннях Угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ). Ключовим в угоді для нас є захист інтересів нашого товаровиробника – щоб його інтереси були враховані, щоб вона (Угода про ЗВТ) сприяла розвитку експортного потенціалу України.
Сьогодні йде дискусія про реальні та конкретні речі. Йдеться про сільськогосподарську продукцію, про санітарні та фіто-санітарні заходи, про зняття технічних бар’єрів у торгівлі – фактично те, що допоможе нашому товаровиробнику без будь-яких перепон, без будь-яких додаткових фінансових навантажень продавати свою продукцію на ринках ЄС.
– Чи можете ви назвати часові рамки скасування візового режиму між ЄС та Україною?
– Це питання одночасно і складне, і легке. З одного боку, я не можу сказати, бо багато факторів залежить від нас самих. Для запровадження безвізового режиму потрібна не тільки політична воля – вона у нас є, – потрібні певні фінансові ресурси (наприклад, кошти для впровадження біометричних паспортів), потрібна і безпосередня законодавча робота відповідних органів влади, зокрема, парламенту. Отже, коли буде синергія всіх цих факторів – тоді можна казати, коли у нас буде безвізовий режим.
– Які існують перепони у питаннях безвізового режиму з ЄС?
– На сьогодні перепон немає, політична воля з боку Європейського Союзу існує. Ключове питання – це наскільки ми зможемо виконати умови для запровадження безвізового режиму. Наприклад, є умова щодо ратифікації певних конвенцій Ради Європи. Для цього потрібно, щоб працював парламент. Потрібно, щоб парламент ухвалив державну концепцію міграційної політики. Важливо, щоб створили єдиний міграційний орган, і цей процес вже йде. Якщо ми це все виконаємо, то безвізовий режим для наших громадян стане реальністю.
Адже давайте скажемо відверто: ЄС не може «просто так», тільки через те, що ми такі добрі і що ми знаходимося в Європі, дати безвізовий режим. Тому що ми маємо чітко показати, що ми ефективно боремося з нелегальною міграцією, здійснюємо нашу реадмісійну політику, і що ми зробимо все можливе, щоб між кордонами ЄС і Україною не було нелегального руху злочинців та мігрантів.
– Що очікує українська сторона на саміті Україна-ЄС у грудні?
– На самміті 4 грудня ми очікуємо, що це буде конкретний та прагматичний захід, який допоможе: по-перше, ще раз відзначити той вагомий прогрес, який ми досягли за останні роки у наших двосторонніх відносинах, а по-друге, очікуємо рішення саміту, що сприяли б поступовому наближенню до ЄС у конкретних сферах. Йдеться і про створення спільного енергетичного простору, і підписання Україною договору про Енергетичне співтовариство, що фактично означатиме інтеграцію України до ринку ЄС, йдеться також про спільний авіаційний простір. Тобто рішення (на саміті) мають бути прагматичними. Україна наближається до ЄС.
– Ви згадали про Європейську енергетичну спільноту. Є думки експертів, що Україні, можливо, не варто в неї входити. Прокоментуйте, будь ласка.
– В Україні – плюралізм думок, але з точки зору національних інтересів нам дуже вигідно стати повноцінним членом Договору про енергетичне співтовариство, оскільки це по-перше, раз і назавжди зафіксує, що Україна є невід’ємною частиною загальноєвропейського енергетичного простору. По-друге, це надійна гарантія того, що наша газотранспортна система була, є і буде залишатися державною власністю. І по-третє, це гарантія додаткових інвестицій і модернізацію нашого газотранспортної системи. По-четверте, що наш газовий та енергетичний ринок буде працювати за прозорими передбачуваними і зрозумілими критеріями.
(Київ – Прага)
– Переговори почалися і тривають трохи більше року. І станом на сьогодні залишаються питання, стосовно яких ми продовжуємо переговори. Вони переважно стосуються доступу українських товаровиробників до ринку Європейського Союзу. В умовах фінансово-економічної кризи в європейських столицях посилилися протекціоністські настрої, і тому ми маємо зараз аргументовано працювати, щоб ці протекціоністські настрої негативно не відбилися на положеннях Угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ). Ключовим в угоді для нас є захист інтересів нашого товаровиробника – щоб його інтереси були враховані, щоб вона (Угода про ЗВТ) сприяла розвитку експортного потенціалу України.
Сьогодні йде дискусія про реальні та конкретні речі. Йдеться про сільськогосподарську продукцію, про санітарні та фіто-санітарні заходи, про зняття технічних бар’єрів у торгівлі – фактично те, що допоможе нашому товаровиробнику без будь-яких перепон, без будь-яких додаткових фінансових навантажень продавати свою продукцію на ринках ЄС.
– Чи можете ви назвати часові рамки скасування візового режиму між ЄС та Україною?
– Це питання одночасно і складне, і легке. З одного боку, я не можу сказати, бо багато факторів залежить від нас самих. Для запровадження безвізового режиму потрібна не тільки політична воля – вона у нас є, – потрібні певні фінансові ресурси (наприклад, кошти для впровадження біометричних паспортів), потрібна і безпосередня законодавча робота відповідних органів влади, зокрема, парламенту. Отже, коли буде синергія всіх цих факторів – тоді можна казати, коли у нас буде безвізовий режим.
– Які існують перепони у питаннях безвізового режиму з ЄС?
– На сьогодні перепон немає, політична воля з боку Європейського Союзу існує. Ключове питання – це наскільки ми зможемо виконати умови для запровадження безвізового режиму. Наприклад, є умова щодо ратифікації певних конвенцій Ради Європи. Для цього потрібно, щоб працював парламент. Потрібно, щоб парламент ухвалив державну концепцію міграційної політики. Важливо, щоб створили єдиний міграційний орган, і цей процес вже йде. Якщо ми це все виконаємо, то безвізовий режим для наших громадян стане реальністю.
Адже давайте скажемо відверто: ЄС не може «просто так», тільки через те, що ми такі добрі і що ми знаходимося в Європі, дати безвізовий режим. Тому що ми маємо чітко показати, що ми ефективно боремося з нелегальною міграцією, здійснюємо нашу реадмісійну політику, і що ми зробимо все можливе, щоб між кордонами ЄС і Україною не було нелегального руху злочинців та мігрантів.
– Що очікує українська сторона на саміті Україна-ЄС у грудні?
– На самміті 4 грудня ми очікуємо, що це буде конкретний та прагматичний захід, який допоможе: по-перше, ще раз відзначити той вагомий прогрес, який ми досягли за останні роки у наших двосторонніх відносинах, а по-друге, очікуємо рішення саміту, що сприяли б поступовому наближенню до ЄС у конкретних сферах. Йдеться і про створення спільного енергетичного простору, і підписання Україною договору про Енергетичне співтовариство, що фактично означатиме інтеграцію України до ринку ЄС, йдеться також про спільний авіаційний простір. Тобто рішення (на саміті) мають бути прагматичними. Україна наближається до ЄС.
– Ви згадали про Європейську енергетичну спільноту. Є думки експертів, що Україні, можливо, не варто в неї входити. Прокоментуйте, будь ласка.
– В Україні – плюралізм думок, але з точки зору національних інтересів нам дуже вигідно стати повноцінним членом Договору про енергетичне співтовариство, оскільки це по-перше, раз і назавжди зафіксує, що Україна є невід’ємною частиною загальноєвропейського енергетичного простору. По-друге, це надійна гарантія того, що наша газотранспортна система була, є і буде залишатися державною власністю. І по-третє, це гарантія додаткових інвестицій і модернізацію нашого газотранспортної системи. По-четверте, що наш газовий та енергетичний ринок буде працювати за прозорими передбачуваними і зрозумілими критеріями.
(Київ – Прага)