Рига – На сході Латвії у краю латгальських блакитних озер на березі річки Айвієксте розташоване містечко Лубана. Значна кількість води навколо міста сприяє тому, що його дуже полюбляють водоплавні птахи. Недаремно на гербі Лубани зображена качка на хвилях. Мешканці міста також шанують свій водяний край і щоліта проводять тут свято річки Айвієксте. А туристів вабить до Лубани спокійний відпочинок, риболовля, а ще смачні латгальські страви.
Здавалося б, чим може привабити туристів невеличке містечко з населенням менше від двох тисяч людей? Немає особливих історичних пам’яток, однак є чудова природа, чисті озера і річка, яку в цьому містечку особливо шанують.
У липні, коли нічна темрява обіймає Лубану, можна стати свідком дивовижного дійства: спочатку поступово, а потім усе чіткіше річка Айвієксте починає світиться. Таємниця проста: по річці пливуть сотні маленьких запалених свічок. У Лубані відзначають свято своєї річки.
Романтика маленького міста
Режисер місцевого Будинку культури Ілзе Краукле щороку по-особливому переживає свято річки Айвієксте: «По річці пливуть свічки, так тихо, так велично, і річка у цей момент така чудова, що люди стоять без слів насолоджучись красою течії Айвієксте. Мені здається, що це романтика маленького міста».
Вчителька Лубанської середньої школи Ая Андерсоне додає, що у цьому дійстві є ще й сакральний зміст – вшанування пам’яті предків: «Опівночі ми дивимося на запалені свічки й згадуємо тих, кого з нами вже немає, хто жив і творив у нашому місті. Тоді ми мовчимо».
Неподалік від міста Лубана є озеро Лубанас, де під час міграції збираються великі зграї лебедів і качок. Щовесни та щоосені сюди приїздять не тільки орнітологи, але й туристи, щоб помилуватися лебединими злетами на Лубанас.
Окрім води, здавна у Латвії надавали великого значення й каменям, вірили в їхню магічну силу. Поруч з містом парк каменів «Вайдавас», де зібрана одна з найбільших колекцій каменів Латвії.
Багато з них незвичної, унікальної форми. Лубанці вважають, що каміння до сьогодні не втратило своїх енергетичних і лікувальних властивостей.
Чи вилікує камінь – це ще питання, а ось лісові ягоди, якими врожайні околиці Лубани, допоможуть обов’язково, вважає режисер Лізе Краукле: «Зараз значна частина мешканців міста ходить по болотах, де збирає журавлину. За день можуть назбирати до тридцяти літрів. А весною у нас сині руки й зуби, оскільки сезон чорниці, а потім брусниці».
Характер у лубанців спокійний, як річка Айвієксте
Чудова природа довкола міста відбивається на характері мешканців. «Найважливіше те, що ми живемо поблизу природи. Декілька кроків – і ми вже у лісі, а рибалити можна й у самому місті. Здається, що світові проблеми нас не торкаються, бо нам тут добре у нашій Лубані. Ми живемо на березі річки Айвієксте, і її спокійна течія позначається на нашому характері. Ми спокійні, і нам не загрожує стрес», – переконана вчителька Ая Андерсоне.
Приводів для мандрів до містечка Лубана є чимало. Можна побувати в Співочій оселі, оглянути Лубанську вежу, де зараз діє місцева лютеранська церква, відвідати гончарів, ткачів, майстрів різьбярства по дереву. А ще обов’язково завітати до місцевих господинь, які готують латгальські страви за традиційними рецептами. Приїздіть – не пошкодуєте!
(Рига – Прага – Київ)
У липні, коли нічна темрява обіймає Лубану, можна стати свідком дивовижного дійства: спочатку поступово, а потім усе чіткіше річка Айвієксте починає світиться. Таємниця проста: по річці пливуть сотні маленьких запалених свічок. У Лубані відзначають свято своєї річки.
Романтика маленького міста
Режисер місцевого Будинку культури Ілзе Краукле щороку по-особливому переживає свято річки Айвієксте: «По річці пливуть свічки, так тихо, так велично, і річка у цей момент така чудова, що люди стоять без слів насолоджучись красою течії Айвієксте. Мені здається, що це романтика маленького міста».
Вчителька Лубанської середньої школи Ая Андерсоне додає, що у цьому дійстві є ще й сакральний зміст – вшанування пам’яті предків: «Опівночі ми дивимося на запалені свічки й згадуємо тих, кого з нами вже немає, хто жив і творив у нашому місті. Тоді ми мовчимо».
Неподалік від міста Лубана є озеро Лубанас, де під час міграції збираються великі зграї лебедів і качок. Щовесни та щоосені сюди приїздять не тільки орнітологи, але й туристи, щоб помилуватися лебединими злетами на Лубанас.
Окрім води, здавна у Латвії надавали великого значення й каменям, вірили в їхню магічну силу. Поруч з містом парк каменів «Вайдавас», де зібрана одна з найбільших колекцій каменів Латвії.
Багато з них незвичної, унікальної форми. Лубанці вважають, що каміння до сьогодні не втратило своїх енергетичних і лікувальних властивостей.
Чи вилікує камінь – це ще питання, а ось лісові ягоди, якими врожайні околиці Лубани, допоможуть обов’язково, вважає режисер Лізе Краукле: «Зараз значна частина мешканців міста ходить по болотах, де збирає журавлину. За день можуть назбирати до тридцяти літрів. А весною у нас сині руки й зуби, оскільки сезон чорниці, а потім брусниці».
Характер у лубанців спокійний, як річка Айвієксте
Чудова природа довкола міста відбивається на характері мешканців. «Найважливіше те, що ми живемо поблизу природи. Декілька кроків – і ми вже у лісі, а рибалити можна й у самому місті. Здається, що світові проблеми нас не торкаються, бо нам тут добре у нашій Лубані. Ми живемо на березі річки Айвієксте, і її спокійна течія позначається на нашому характері. Ми спокійні, і нам не загрожує стрес», – переконана вчителька Ая Андерсоне.
Приводів для мандрів до містечка Лубана є чимало. Можна побувати в Співочій оселі, оглянути Лубанську вежу, де зараз діє місцева лютеранська церква, відвідати гончарів, ткачів, майстрів різьбярства по дереву. А ще обов’язково завітати до місцевих господинь, які готують латгальські страви за традиційними рецептами. Приїздіть – не пошкодуєте!
(Рига – Прага – Київ)