Київ – Від краху американського інвестиційного банку Lehman Brother минув рік. Саме цю подію експерти називають ключовим моментом у фінансовій кризі. Протягом року ситуація у світі, та і в Україні, зокрема, змінилася. Курс української валюти відносно долара впав на близько 80%, банки практично перестали надавати кредити, а забрати депозит у деяких фінансових установах стало проблематично. Як Україна переживає кризу, Радіо Свобода запитала у начальника аналітичного департаменту компанії «Ренесанс девелопмент» Владислава Перевишка.
– Пане Перевишко, сьогодні міжнародні експерти вказують на перші ознаки одужання світового господарства. А як протягом цього часу змінилася ситуація на українському фінансовому ринку?
– Є спільні риси зі світовою економікою, а є дещо відмінне. Головна спільна риса – це те, що у цілому фінансові ринки дійсно, порівняно із початком року, покращилися в усіх напрямках. Тобто, це зростання фондових індексів, ділової активності. Але більше мінусів. Головний мінус – це те, що, як в Україні, так і у всьому світі багато коштів йшло на накачування ліквідністю фінансових інститутів, банків, але гроші у реальний сектор не потрапляли. Куди ж ішли кошти? Якщо у всьому світі вони йшли на фондові ринки, які відновилися і створили новий «пузир», то в Україні всі кошти йшли на валютні спекуляції. Що ми бачимо на прикладі валютного курсу.
– Після краху Lehman Brother про економічну кризу заговорило міжнародне ком’юніті. Однак, українські урядовці спочатку говорили, що України криза не стосується. Щоправда, потім їхні заяви кардинально змінилися. Разом з тим, на Вашу думку, наскільки ситуація в Україні залежить від світової?
– Частково залежить. Оскільки у нас недорозвинута інвестиційна інфраструктура. Тому ми не так залежні від тих чи інших світових рейтингів. До того ж, по фінансових ринках можна простежити динаміку, що ми відстаємо від світових тенденцій на місяці 2-3.
– Які фактори надалі впливатимуть на український фінансовий ринок?
– Якщо говорити про інвестиційний ринок, то, як завжди, буде грати величезну роль політичний фактор. У нас попереду вибори. Другий фактор – це політика Нацбанку, яка, безумовно, впливатиме на курс. Навіть не стільки курсова політика НБУ, скільки емісійна. Тобто, скільки буде надруковано гривні і скільки буде випущено облігацій внутрішньої державної позики. На третьому місці – це загальні світові тенденції. І четвертий фактор – це очікування зростання реального сектора. Лише тоді, коли почнуться інвестиції у реальний сектор, коли будуть надходити кошти саме туди, безпосередньо у виробництво, почнеться відновлення економіки України і економік світу.
(Київ – Прага)
– Є спільні риси зі світовою економікою, а є дещо відмінне. Головна спільна риса – це те, що у цілому фінансові ринки дійсно, порівняно із початком року, покращилися в усіх напрямках. Тобто, це зростання фондових індексів, ділової активності. Але більше мінусів. Головний мінус – це те, що, як в Україні, так і у всьому світі багато коштів йшло на накачування ліквідністю фінансових інститутів, банків, але гроші у реальний сектор не потрапляли. Куди ж ішли кошти? Якщо у всьому світі вони йшли на фондові ринки, які відновилися і створили новий «пузир», то в Україні всі кошти йшли на валютні спекуляції. Що ми бачимо на прикладі валютного курсу.
– Після краху Lehman Brother про економічну кризу заговорило міжнародне ком’юніті. Однак, українські урядовці спочатку говорили, що України криза не стосується. Щоправда, потім їхні заяви кардинально змінилися. Разом з тим, на Вашу думку, наскільки ситуація в Україні залежить від світової?
– Частково залежить. Оскільки у нас недорозвинута інвестиційна інфраструктура. Тому ми не так залежні від тих чи інших світових рейтингів. До того ж, по фінансових ринках можна простежити динаміку, що ми відстаємо від світових тенденцій на місяці 2-3.
– Які фактори надалі впливатимуть на український фінансовий ринок?
– Якщо говорити про інвестиційний ринок, то, як завжди, буде грати величезну роль політичний фактор. У нас попереду вибори. Другий фактор – це політика Нацбанку, яка, безумовно, впливатиме на курс. Навіть не стільки курсова політика НБУ, скільки емісійна. Тобто, скільки буде надруковано гривні і скільки буде випущено облігацій внутрішньої державної позики. На третьому місці – це загальні світові тенденції. І четвертий фактор – це очікування зростання реального сектора. Лише тоді, коли почнуться інвестиції у реальний сектор, коли будуть надходити кошти саме туди, безпосередньо у виробництво, почнеться відновлення економіки України і економік світу.
(Київ – Прага)