Київ – Українські школярі стали об’єктом політтехнологій. Їм безкоштовно роздають щоденники та зошити з символікою, фото і зверненнями відомих політиків. Що спонукало учасників президентських перегонів одночасно вдатися до шкільного піару? І як вплинуть на дітей та батьків агітки на обкладинках?
На фестивалі «Чорноморські ігри» прем’єр-міністру Юлії Тимошенко подарували біле тигреня, яке вона одразу ж назвала «ТигрЮля». Вже за три дні фото ТигрЮлі з характерною косою на голові та тлом із досить впізнаваних сердечок отримали мільйони українських школярів. Саме так виглядає обкладинка щоденників, які безкоштовно розповсюджують у Києві, Запоріжжі, Черкасах, Луганську та інших великих містах України. Таку ж ідею використав лідер компартії Петро Симоненко: він опублікував своє звернення на другій сторінці тематичних зошитів для першокласників.
Подібним чином увічнили себе і деякі міські голови. Приміром, мер столиці Леонід Черновецький кожному юному киянину презентував книгу про Київ з власною передмовою. Мер Запоріжжя, Євген Карташов, випустив «іменні» щоденники, склавши конкуренцію ТигрЮлі від Тимошенко.
У шкільній програмі – Симоненко і Тимошенко?
Яна, мати двох дітей із Запоріжжя, отримала шкільне приладдя з агітками шість разів поспіль.
«Першим до нас потрапив щоденник з рекламою Тимошенко. Подруга подарувала моїй дочці: вона працює на АвтоЗАЗі, а там усім робітникам їх роздавали. Тоді син вертається зі школи і показує прописи, які їм роздали. Обкладинка яскрава, друк дуже гарний. Розгортаємо – а там Симоненко. Звернення до першокласників, які, по ідеї, ще й читати не вміють. А потім нам дають ще один щоденник. Розгортаємо – а там наш улюблений, в лапках, мер Євген Карташов!»
Майже всі батьки, опитані Радіо Свобода, обурені спробами втягування їхніх дітей у політику, деякі навіть намагалися скаржитися. Проте на більшості щоденників та зошитів-агіток не вказані ані типографія, ані наклад. При цьому поширювали їх централізовано, у величезній кількості. Так депутат Черкаської обласної ради Олександр Ветров передав прокуратурі інформацію про будинки на станції Сміла, з яких такі щоденники розвозили по усій області.
Верховній Раді буде не до освітніх законів
Втім, представники Компартії та БЮТ в один голос запевняють, що це аж ніяк не передвиборний піар, а подарунок дітям до першого вересня. Однак ці подарунки не є такими вже безневинними, вважає дитячий психолог, академік академії педагогічних наук України Іван Бех: «Використання таких форм подання інформації, як щоденники й зошити в інших цілях – недоречне. Уявімо собі: дитина має вчитися за щоденником, взаємодіяти з педагогом – а її відволікають на політику. Я вважаю, що такі способи подання політичної інформації дитині треба виключити».
Так само вважають і в Міністерстві освіти та науки України. Проте зупинити навалу шкільної політагітації не можуть – каже заступник міністра освіти та науки Максим Стріха.
«Міністерство може нести відповідальність лише за те, на чому стоїть його гриф. Нічого подібного у міністерських підручниках та посібниках немає. Проте є величезний сектор друкованої продукції, який обслуговує приватний виробник, і в нас немає важелів впливу на нього, вони не передбачені законодавством», – пояснює заступник міністра освіти та науки.
За словами Максима Стріхи, міністерство має намір виступити з законодавчою ініціативою про більш ретельний контроль за наявністю політичної агітації в усій шкільній друковані продукції. Проте на його думку, у найближчі місяці Верховній Раді буде не до освітніх законів.
Щоденники–агітки як спроба зіграти на любові батьків до дітей
Бум політичних щоденників та зошитів пояснюється браком креативу у штабах кандидатів у президенти, пояснює політтехнолог Тарас Березовець.
«Хтось із кандидатів починає робити це першим, інші – наслідують. Розрахунок дуже простий: через дитину агітація батьків є максимально дієвою. Батьки дізнаються про те, що дитина отримала подарунок від кандидата, а в умовах кризи кожна гривня у родині на обліку».
Політтехнолог вважає агітацію через шкільну продукцію досить дієвим способом підтримання лояльності до політичних брендів. Хоча, звісно, деякі батьки налаштовані проти того чи іншого кандидата, будуть обурені подібними подарунками їхнім дітям.
Подібні інструменти, хоча і в менших обсягах, застосовувалися і на попередніх виборах. Проте цього разу, зазначає Березовець, виборчі штаби діють дуже швидко, щоб устигнути до офіційного початку президентської кампанії, коли будуть діяти законодавчі обмеження, зокрема – вимога вказувати джерела фінансування кожної акції.
(Київ – Прага)
Подібним чином увічнили себе і деякі міські голови. Приміром, мер столиці Леонід Черновецький кожному юному киянину презентував книгу про Київ з власною передмовою. Мер Запоріжжя, Євген Карташов, випустив «іменні» щоденники, склавши конкуренцію ТигрЮлі від Тимошенко.
У шкільній програмі – Симоненко і Тимошенко?
Яна, мати двох дітей із Запоріжжя, отримала шкільне приладдя з агітками шість разів поспіль.
«Першим до нас потрапив щоденник з рекламою Тимошенко. Подруга подарувала моїй дочці: вона працює на АвтоЗАЗі, а там усім робітникам їх роздавали. Тоді син вертається зі школи і показує прописи, які їм роздали. Обкладинка яскрава, друк дуже гарний. Розгортаємо – а там Симоненко. Звернення до першокласників, які, по ідеї, ще й читати не вміють. А потім нам дають ще один щоденник. Розгортаємо – а там наш улюблений, в лапках, мер Євген Карташов!»
Майже всі батьки, опитані Радіо Свобода, обурені спробами втягування їхніх дітей у політику, деякі навіть намагалися скаржитися. Проте на більшості щоденників та зошитів-агіток не вказані ані типографія, ані наклад. При цьому поширювали їх централізовано, у величезній кількості. Так депутат Черкаської обласної ради Олександр Ветров передав прокуратурі інформацію про будинки на станції Сміла, з яких такі щоденники розвозили по усій області.
Верховній Раді буде не до освітніх законів
Втім, представники Компартії та БЮТ в один голос запевняють, що це аж ніяк не передвиборний піар, а подарунок дітям до першого вересня. Однак ці подарунки не є такими вже безневинними, вважає дитячий психолог, академік академії педагогічних наук України Іван Бех: «Використання таких форм подання інформації, як щоденники й зошити в інших цілях – недоречне. Уявімо собі: дитина має вчитися за щоденником, взаємодіяти з педагогом – а її відволікають на політику. Я вважаю, що такі способи подання політичної інформації дитині треба виключити».
Так само вважають і в Міністерстві освіти та науки України. Проте зупинити навалу шкільної політагітації не можуть – каже заступник міністра освіти та науки Максим Стріха.
«Міністерство може нести відповідальність лише за те, на чому стоїть його гриф. Нічого подібного у міністерських підручниках та посібниках немає. Проте є величезний сектор друкованої продукції, який обслуговує приватний виробник, і в нас немає важелів впливу на нього, вони не передбачені законодавством», – пояснює заступник міністра освіти та науки.
За словами Максима Стріхи, міністерство має намір виступити з законодавчою ініціативою про більш ретельний контроль за наявністю політичної агітації в усій шкільній друковані продукції. Проте на його думку, у найближчі місяці Верховній Раді буде не до освітніх законів.
Щоденники–агітки як спроба зіграти на любові батьків до дітей
Бум політичних щоденників та зошитів пояснюється браком креативу у штабах кандидатів у президенти, пояснює політтехнолог Тарас Березовець.
«Хтось із кандидатів починає робити це першим, інші – наслідують. Розрахунок дуже простий: через дитину агітація батьків є максимально дієвою. Батьки дізнаються про те, що дитина отримала подарунок від кандидата, а в умовах кризи кожна гривня у родині на обліку».
Політтехнолог вважає агітацію через шкільну продукцію досить дієвим способом підтримання лояльності до політичних брендів. Хоча, звісно, деякі батьки налаштовані проти того чи іншого кандидата, будуть обурені подібними подарунками їхнім дітям.
Подібні інструменти, хоча і в менших обсягах, застосовувалися і на попередніх виборах. Проте цього разу, зазначає Березовець, виборчі штаби діють дуже швидко, щоб устигнути до офіційного початку президентської кампанії, коли будуть діяти законодавчі обмеження, зокрема – вимога вказувати джерела фінансування кожної акції.
(Київ – Прага)