Київ – 14 вересня розпочався триденний візит Президента Віктора Ющенка до Туркменистану. Головна тема переговорів – газ. Проте шансів домовитися ні про повернення до прямих газових контрактів, ні про збільшення прокачування газу українською територією за рахунок туркменського – немає, заявив у інтерв’ю Радіо Свобода директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін.
– Пане Саприкін, уповноважений Президента з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що «Нафтогаз» має конкретні пропозиції до Туркменистану. Йдеться про геологічну розвідку корисних копалин, нафти та газу, на суші. Що це саме можуть бути за пропозиції?
– Сьогодні Туркменистан пропонує для розвідки, облаштування та видобутку блоки на туркменській частині Каспійського моря. Це питання розглядалося ще багато років тому. Однак, із цього нічого не вийшло. Окрім цього, сьогодні компанія «Нафтогаз» не має надлишку коштів. Більше того, не має коштів для власного розвитку. Отже, говорити про можливу участь у розвідці, облаштуванні та видобутку вуглеводнів у Туркменистані поки що не доводиться.
– А чи можливі прямі поставки газу, про які говорили напередодні візиту Ющенка до Туркменистану представники Секретаріату Президента?
– Щодо отримання прямих контрактів із Туркменистаном, то це не реально з різних причин. Насамперед, тому, що діє російсько-український контракт на постачання газу. І Україна навіть ці обсяги не вибирає. Отож прямі контракти не можливі, виходячи суто з неможливості споживання. А з іншого боку, Росія ніколи не віддасть туркменський газ, хоча зараз він їй не дуже потрібен.
– У чому зараз може полягати українсько-туркменська співпраця в енергетичній сфері?
– Якщо говорити про співробітництво цього чи наступного року, то може йтися про те, що Україна постачає Туркменистану нафтогазове обладнання. Насамперед, це труби, компресорні станції, будує переходи газопроводів через річки. Це і має бути головною метою співпраці. Все інше – це довгострокові питання. Вони будуть реалізовуватися через 10-15 років.
– Представники Секретаріату говорили також, що під час нинішнього візиту Президента Ющенка до Ашгабата обговорюватиметься питання збільшення обсягів транспортування палива, через українську ГТС за рахунок транзиту туркменського газу. Наскільки це є реальною перспективою, зважаючи на те, що обсяги споживання газу і в Україні, і в Європі падають?
– Із Секретаріату Президента лунали якісь міфічні історії про те, що можна транспортувати туркменський газ через Україну до нового газопроводу «Набукко». По-перше, на сьогодні жоден кубометр газу не продається Росії. По-друге, Туркменистан напряму не продавав свій газ до Європи, і Росія цього теж не дозволить. Отже, говорити про поставки туркменського газу в Україну чи через Україну, м’яко кажучи, не реально. А швидше, фантастично.
– Черговий сигнал з боку Росії... Мається на увазі заяви Дмитра Медведєва про те, що Україна потерпає від безгрошів’я, відтак, це може спровокувати повторення газової кризи. У «Нафтогазі» ці підозри відкинули. З чим, на Вашу думку, пов’язана ця заява?
– Заяви Росії щодо того, що «Нафтогаз» не має коштів – це деякі ревнощі. Тому що російсько-туркменські відносини не є безхмарними. Після аварії, яка була з вини Росії (на газопроводі «Середня Азія – Центр»), відносини між двома країнами загострилися.
(Київ – Прага)
– Сьогодні Туркменистан пропонує для розвідки, облаштування та видобутку блоки на туркменській частині Каспійського моря. Це питання розглядалося ще багато років тому. Однак, із цього нічого не вийшло. Окрім цього, сьогодні компанія «Нафтогаз» не має надлишку коштів. Більше того, не має коштів для власного розвитку. Отже, говорити про можливу участь у розвідці, облаштуванні та видобутку вуглеводнів у Туркменистані поки що не доводиться.
– А чи можливі прямі поставки газу, про які говорили напередодні візиту Ющенка до Туркменистану представники Секретаріату Президента?
– Щодо отримання прямих контрактів із Туркменистаном, то це не реально з різних причин. Насамперед, тому, що діє російсько-український контракт на постачання газу. І Україна навіть ці обсяги не вибирає. Отож прямі контракти не можливі, виходячи суто з неможливості споживання. А з іншого боку, Росія ніколи не віддасть туркменський газ, хоча зараз він їй не дуже потрібен.
– У чому зараз може полягати українсько-туркменська співпраця в енергетичній сфері?
– Якщо говорити про співробітництво цього чи наступного року, то може йтися про те, що Україна постачає Туркменистану нафтогазове обладнання. Насамперед, це труби, компресорні станції, будує переходи газопроводів через річки. Це і має бути головною метою співпраці. Все інше – це довгострокові питання. Вони будуть реалізовуватися через 10-15 років.
– Представники Секретаріату говорили також, що під час нинішнього візиту Президента Ющенка до Ашгабата обговорюватиметься питання збільшення обсягів транспортування палива, через українську ГТС за рахунок транзиту туркменського газу. Наскільки це є реальною перспективою, зважаючи на те, що обсяги споживання газу і в Україні, і в Європі падають?
– Із Секретаріату Президента лунали якісь міфічні історії про те, що можна транспортувати туркменський газ через Україну до нового газопроводу «Набукко». По-перше, на сьогодні жоден кубометр газу не продається Росії. По-друге, Туркменистан напряму не продавав свій газ до Європи, і Росія цього теж не дозволить. Отже, говорити про поставки туркменського газу в Україну чи через Україну, м’яко кажучи, не реально. А швидше, фантастично.
– Черговий сигнал з боку Росії... Мається на увазі заяви Дмитра Медведєва про те, що Україна потерпає від безгрошів’я, відтак, це може спровокувати повторення газової кризи. У «Нафтогазі» ці підозри відкинули. З чим, на Вашу думку, пов’язана ця заява?
– Заяви Росії щодо того, що «Нафтогаз» не має коштів – це деякі ревнощі. Тому що російсько-туркменські відносини не є безхмарними. Після аварії, яка була з вини Росії (на газопроводі «Середня Азія – Центр»), відносини між двома країнами загострилися.
(Київ – Прага)