Прага – Президент США Барак Обама називає поліпшення відносин із Росією одним зі своїх зовнішньополітичних пріоритетів. Але в країнах Східної і Середньої Європи серйозно непокояться, що Вашингтон може принести в жертву цій ідеї свою підтримку післярадянських країн, своїх союзників.
У липні цього року група колишніх президентів та державних діячів країн Східної й Середньої Європи звернулася до Барака Обами з відкритим листом, у якому висловила глибоку стурбованість загрозами, що можуть постати перед їхніми молодими демократіями. Цей лист з’явився після візиту президента США до Росії, де той офіційно започаткував свою політику «перезавантаження» відносин Вашингтона й Москви.
Серед цих загроз автори листа вбачають «претензії Росії на привілейоване становище у визначенні пріоритетів безпеки» їхніх країн, її «приховані й відверті звернення до засобів економічної війни – від енергетичних блокад і політично мотивованих інвестицій до хабарів і маніпулювань засобами інформації, щоб проштовхнути свої інтереси і кинути виклик трансатлантичній орієнтації Середньої і Східної Європи».
Міністр у європейських справах Чехії Штефан Фуле каже, що недооцінювати значення цього листа було б помилкою. «Той факт, що так багато визначних осіб, які добре послужили своїм країнам, вирішили, що важливо написати такого листа, відображає занепокоєння в цій частині Європи», – наголошує він.
Ці побоювання ще посилили останні дії Москви стосовно України, якій вона перекривала газ, та Грузії, проти якої пішла війною. Іще з низки сусідніх країн Росія блокувала імпорт продуктів харчування.
У Молдові росіяни мають важіль у вигляді Придністров’я й намагаються зірвати європейські зусилля врегулювати придністровську проблему, нагадує молдовський політолог Іґор Мунтяну. «Вони намагаються використати вразливість національних еліт, щоб домагатися власних інтересів і протидіяти політиці Європейського Союзу, – каже він.
Різне бачення Вашингтона й Москви
Завдання ж, яке поставив перед собою Вашингтон, дехто вважає за нездійсненне – надто вже принципові розбіжності в нього з Москвою у ставленні до світу. Російський політолог і ведучий передач на радіо «Ехо Москви», колишній депутат Держдуми Володимир Рижков каже, що ідеологічна база для «режиму» колишнього президента, а нині прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна «абсолютно повторює радянські зразки». За його словами, це «антиліберальна пропаганда, антиамериканська пропаганда, антизахідна пропаганда, дискредитація ліберальних цінностей і дискредитація демократії взагалі».
На думку Рижкова, дії Росії, які видаються стороннім незрозумілими, пояснюються просто: вони вигідні не країні, а її керівникам. Перекриття газу Україні й Європі серйозно зіпсувало ставлення до Росії, а компанія «Газпром» втратила прибутків більш як на мільярд доларів – зате Володимир Путін і Дмитро Медведєв показали себе перед росіянами «твердими хлопцями».
І, мабуть, не випадково Барак Обама казав, що подолати прірву в американсько-російських відносинах можна, лише залучивши до цього не тільки російських керівників, а й широкі верстви суспільства. Під час свого липневого візиту він зустрічався і з підприємцями, і з опозиціонерами, і з правозахисниками.
Для успіху потрібна твердість
Володимир Рижков вважає, що такі зусилля потрібні. Але він наразі не бачить віддачі: «Візит Обами до Москви не дав тих наслідків, на які розраховувала, напевне, американська адміністрація. Я бачу, що позиції лишилися практично ті самі – немає ніякого поступу».
Так само й чеський міністр із європейських питань Штефан Фуле каже, що судити про якісь істотні зміни внаслідок нової американської політики ще зарано. Він наголошує, що тільки чітке ставлення до Росії зможе принести успіх цій політиці: «Вона буде реалістичною, тільки якщо її супроводжуватиме тверда політика, яка відкидатиме будь-які намагання відновити сфери впливу».
А тим часом такої твердості й єдності немає серед західноєвропейських союзників Вашингтона.
(Прага – Київ)
Серед цих загроз автори листа вбачають «претензії Росії на привілейоване становище у визначенні пріоритетів безпеки» їхніх країн, її «приховані й відверті звернення до засобів економічної війни – від енергетичних блокад і політично мотивованих інвестицій до хабарів і маніпулювань засобами інформації, щоб проштовхнути свої інтереси і кинути виклик трансатлантичній орієнтації Середньої і Східної Європи».
Міністр у європейських справах Чехії Штефан Фуле каже, що недооцінювати значення цього листа було б помилкою. «Той факт, що так багато визначних осіб, які добре послужили своїм країнам, вирішили, що важливо написати такого листа, відображає занепокоєння в цій частині Європи», – наголошує він.
Ці побоювання ще посилили останні дії Москви стосовно України, якій вона перекривала газ, та Грузії, проти якої пішла війною. Іще з низки сусідніх країн Росія блокувала імпорт продуктів харчування.
У Молдові росіяни мають важіль у вигляді Придністров’я й намагаються зірвати європейські зусилля врегулювати придністровську проблему, нагадує молдовський політолог Іґор Мунтяну. «Вони намагаються використати вразливість національних еліт, щоб домагатися власних інтересів і протидіяти політиці Європейського Союзу, – каже він.
Різне бачення Вашингтона й Москви
Завдання ж, яке поставив перед собою Вашингтон, дехто вважає за нездійсненне – надто вже принципові розбіжності в нього з Москвою у ставленні до світу. Російський політолог і ведучий передач на радіо «Ехо Москви», колишній депутат Держдуми Володимир Рижков каже, що ідеологічна база для «режиму» колишнього президента, а нині прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна «абсолютно повторює радянські зразки». За його словами, це «антиліберальна пропаганда, антиамериканська пропаганда, антизахідна пропаганда, дискредитація ліберальних цінностей і дискредитація демократії взагалі».
На думку Рижкова, дії Росії, які видаються стороннім незрозумілими, пояснюються просто: вони вигідні не країні, а її керівникам. Перекриття газу Україні й Європі серйозно зіпсувало ставлення до Росії, а компанія «Газпром» втратила прибутків більш як на мільярд доларів – зате Володимир Путін і Дмитро Медведєв показали себе перед росіянами «твердими хлопцями».
І, мабуть, не випадково Барак Обама казав, що подолати прірву в американсько-російських відносинах можна, лише залучивши до цього не тільки російських керівників, а й широкі верстви суспільства. Під час свого липневого візиту він зустрічався і з підприємцями, і з опозиціонерами, і з правозахисниками.
Для успіху потрібна твердість
Володимир Рижков вважає, що такі зусилля потрібні. Але він наразі не бачить віддачі: «Візит Обами до Москви не дав тих наслідків, на які розраховувала, напевне, американська адміністрація. Я бачу, що позиції лишилися практично ті самі – немає ніякого поступу».
Так само й чеський міністр із європейських питань Штефан Фуле каже, що судити про якісь істотні зміни внаслідок нової американської політики ще зарано. Він наголошує, що тільки чітке ставлення до Росії зможе принести успіх цій політиці: «Вона буде реалістичною, тільки якщо її супроводжуватиме тверда політика, яка відкидатиме будь-які намагання відновити сфери впливу».
А тим часом такої твердості й єдності немає серед західноєвропейських союзників Вашингтона.
(Прага – Київ)