Київ – Туреччина та Вірменія зробили перші кроки до примирення. 1 вересня пізно ввечері країни оголосили про початок офіційних переговорів щодо встановлення дипломатичних відносин. Донині між Анкарою та Єреваном не існувало дипломатичних контактів, між ними був закритий кордон і довга історія ворожнечі. Все почалось від 1915 року - з події, яку вірмени називають своїм геноцидом, а саме – масове знищення вірменського населення.
Упродовж наступних 6 тижнів країни мають намір провести консультації, після чого підпишуть протоколи про встановлення двосторонніх дипломатичних відносин.
Мета Єревану – відкрити вірменсько-турецький кордон. Його закрили після того, як вірменські сили взяли під контроль Нагірний Карабах, територію, де живуть вірмени, але яка розташована в Азербайджані.
Азербайджан є союзником Туреччини, країни мають близькі культурні зв’язки.
Туреччина, у свою чергу, прагне стати важливою і впливовою силою у своєму регіоні, енерготранспортним центром. Турецьку територію перетинають газо- та нафтопроводи. А з розбудовою газогону «Південний потік» ця мережа стане ще важливішою. З проханням прокоментувати тему Радіо Свобода звернулось до виконавчого директор Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса.
– Пане Семиволос, як вплине відновлення дипломатичних стосунків між Вірменією та Туреччиною на Чорноморський регіон?
– Це дуже важлива подія, якщо вона трапиться, оскільки ця подія перегортає тривалу сторінку ворожнечі між двома країнами. Важливо те, що відбудеться. Ми сподіваємось на розвиток цього регіону, оскільки сьогодні області, райони, прилеглі до вірменського кордону, не розвиваються. Турецький уряд розраховує на притік інвестицій і певний розвиток цих регіонів, як це сталося з регіоном, прилеглим до грузинського кордону. Після розвалу Радянського Союзу ці регіони дійсно активно почали розвиватись.
– Питання Нагірного Карабаху лишається невирішеним. Чи може Азербайджан якось блокувати цей процес примирення?
– Залишається невирішеним не лише питання Нагірного Карабаху, але й питання визнання геноциду, відповідних певних кроків Туреччини щодо вірменів. Туреччина лишається для багатьох вірменів любим ворогом. Відповідно, на цьому побудована значна частина вірменської ідентичності.
– Чи може Азербайджан блокувати процес примирення?
– Є підстави вважати, що групи, які солідаризуються з Азербайджаном, в Туреччині намагатимуться зірвати цей процес примирення або принаймні його ускладнити.
– І інша міжнародна тема, не менш важлива. Юлія Тимошенко сьогодні в Лівії. Які питання на порядку денному її зустрічі з Муаммаром Каддафі?
– У першу чергу, це економіка. Це чудова нагода продовжити переговори між сторонами, продовжувати стимулювати лівійську сторону, що є певні перспективи відносин між країнами. Про це свідчить якраз збільшення товарообігу.
Ясна річ, що ключовим питанням є енергетика. Але інвестиції – це те, про що йшлося під час візиту Муаммара Каддафі до України. Я думаю, що Юлія Володимирівна намагатиметься простимулювати лідера Лівійської Джамахірії до більш активних кроків у бік України.
(Київ – Прага)
Мета Єревану – відкрити вірменсько-турецький кордон. Його закрили після того, як вірменські сили взяли під контроль Нагірний Карабах, територію, де живуть вірмени, але яка розташована в Азербайджані.
Азербайджан є союзником Туреччини, країни мають близькі культурні зв’язки.
Туреччина, у свою чергу, прагне стати важливою і впливовою силою у своєму регіоні, енерготранспортним центром. Турецьку територію перетинають газо- та нафтопроводи. А з розбудовою газогону «Південний потік» ця мережа стане ще важливішою. З проханням прокоментувати тему Радіо Свобода звернулось до виконавчого директор Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса.
– Пане Семиволос, як вплине відновлення дипломатичних стосунків між Вірменією та Туреччиною на Чорноморський регіон?
– Це дуже важлива подія, якщо вона трапиться, оскільки ця подія перегортає тривалу сторінку ворожнечі між двома країнами. Важливо те, що відбудеться. Ми сподіваємось на розвиток цього регіону, оскільки сьогодні області, райони, прилеглі до вірменського кордону, не розвиваються. Турецький уряд розраховує на притік інвестицій і певний розвиток цих регіонів, як це сталося з регіоном, прилеглим до грузинського кордону. Після розвалу Радянського Союзу ці регіони дійсно активно почали розвиватись.
– Питання Нагірного Карабаху лишається невирішеним. Чи може Азербайджан якось блокувати цей процес примирення?
– Залишається невирішеним не лише питання Нагірного Карабаху, але й питання визнання геноциду, відповідних певних кроків Туреччини щодо вірменів. Туреччина лишається для багатьох вірменів любим ворогом. Відповідно, на цьому побудована значна частина вірменської ідентичності.
– Чи може Азербайджан блокувати процес примирення?
– Є підстави вважати, що групи, які солідаризуються з Азербайджаном, в Туреччині намагатимуться зірвати цей процес примирення або принаймні його ускладнити.
– І інша міжнародна тема, не менш важлива. Юлія Тимошенко сьогодні в Лівії. Які питання на порядку денному її зустрічі з Муаммаром Каддафі?
– У першу чергу, це економіка. Це чудова нагода продовжити переговори між сторонами, продовжувати стимулювати лівійську сторону, що є певні перспективи відносин між країнами. Про це свідчить якраз збільшення товарообігу.
Ясна річ, що ключовим питанням є енергетика. Але інвестиції – це те, про що йшлося під час візиту Муаммара Каддафі до України. Я думаю, що Юлія Володимирівна намагатиметься простимулювати лідера Лівійської Джамахірії до більш активних кроків у бік України.
(Київ – Прага)