Рівне – Сьогодні найбагатша в Європі сільська громада справила новосілля. Мешканці Глинного, що в Рокитнівському районі на Рівненщині, багаті… дітьми – їх у середньому в кожній хаті не менше п’яти, а народжуваність – найвища в Європі – понад 35 дітлахів на тисячу жителів. Ось тільки школи поліщуки зачекалися – стара ж бо в аварійному стані, упродовж десятків років функціонувала… у колишній панській конюшні. Однак від сьогодні глиннівські школярі уперше сіли за парти просторої сучасної школи на 700 місць.
Рівно рік тому про Глинне дізналася вся Україна – батьки не пустили дітей до школи, в окремих класах якої стелю підтримували дерев’яні підпори – щоб, не дай Бог, не обвалилася. А тим часом через дорогу упродовж чотирьох років заростав бур’янами довгобуд – коштів вистачило лише на фундамент. Тож минулого вересня селяни пішли на радикальні кроки – замість школи повели дітей на «тихе полювання» – збирати лісові дари. У результаті з обласного та місцевого районного бюджетів у терміновому порядку таки були виділені кошти – близько 20 мільйонів гривень – на добудову нового приміщення. З державного бюджету не взяли ні копійки, та спорудили школу, якій можуть позаздрити міські школярі.
Кожна хата – дітьми багата
Малеча щиро радіє – адже в кожній хаті – по кілька новоселів – у кожного в школі ще навчаються братики й сестрички. Після першого дзвінка учнів на вулиці виглядають мами. Майже кожна – з одним-двома візочками. Як-от Світлана Дробуш – мама 12 дітей. «Моїх зараз у школі шестеро, а біля мене зараз – троє онуків, – каже вона. – Старшому 23 роки, найменшенькому – три… Ми й справді цієї школи зачекалися, і не вірили, що за рік можна зробити те, що не робилося роками…»
Мелодійним поліським діалектом жінки розповідають, як боролися за сьогоднішній день: «Мусили піти на страйк, бо ж коли наші молодші до школи йшли – почали її будувати, а потім забулися. У стару хату ходити було вже небезпечно».
На державу сподівалися, та рук не покладали
Голова облдержадміністрації Віктор Матчук наголошує: школа у Глинному – єдина за всю історію Рівненщини, де будівництво велося виключно за рахунок місцевих коштів. «Коштів не вистачило для того, аби повністю завершити будівництво школи, – зазначає він, – але вдалося зробити все для того, щоб усіх дітей забрати з аварійного приміщення до новозбудованої школи. І хоча частина учнів буде навчатись у другу зміну, однак усі вони вчитимуться у чудовому навчальному закладі, у дуже хороших умовах. Ми розраховуємо на те, що до 1 вересня наступного року будівництво буде повністю завершено».
Віктор Матчук каже, що відмінності між сільськими та міськими школи принципово бути не повинно, оскільки усі діти повинні згодом, за результатами незалежного зовнішнього оцінювання, мати можливість здобути вишу освіту.
Святкуючи входини, селяни та гості мало не проґавили свого односельця Володимира Рябушиця, який стояв поза шкільним подвір’ям… із бутлем «житнівки». Рік тому він мав необережність побитися об заклад з головою облдержадміністрації – бо ж, як і більшість односельців, не вірив, що школу збудують. Сьогодні мусив «виставити» за програш. Втім, замість горілки селяни залюбки ласували його цукерками – у Глинному немає випивох. А сам винуватець каже: «Тут немає тих, що в програші – виграли всі». І радіє новій роботі – односельці знають його як майстра на всі руки, котрий також доклав зусиль до спорудження школи – тож і порекомендували Володимира Рябушиця директору на посаду завгоспа.
…До кінця року на Рівненщині, котра традиційно утримує перші показники народжуваності в Україні, будуть введені в експлуатацію ще дві нових школи.
(Рівне – Київ – Прага)
Кожна хата – дітьми багата
Малеча щиро радіє – адже в кожній хаті – по кілька новоселів – у кожного в школі ще навчаються братики й сестрички. Після першого дзвінка учнів на вулиці виглядають мами. Майже кожна – з одним-двома візочками. Як-от Світлана Дробуш – мама 12 дітей. «Моїх зараз у школі шестеро, а біля мене зараз – троє онуків, – каже вона. – Старшому 23 роки, найменшенькому – три… Ми й справді цієї школи зачекалися, і не вірили, що за рік можна зробити те, що не робилося роками…»
Мелодійним поліським діалектом жінки розповідають, як боролися за сьогоднішній день: «Мусили піти на страйк, бо ж коли наші молодші до школи йшли – почали її будувати, а потім забулися. У стару хату ходити було вже небезпечно».
На державу сподівалися, та рук не покладали
Голова облдержадміністрації Віктор Матчук наголошує: школа у Глинному – єдина за всю історію Рівненщини, де будівництво велося виключно за рахунок місцевих коштів. «Коштів не вистачило для того, аби повністю завершити будівництво школи, – зазначає він, – але вдалося зробити все для того, щоб усіх дітей забрати з аварійного приміщення до новозбудованої школи. І хоча частина учнів буде навчатись у другу зміну, однак усі вони вчитимуться у чудовому навчальному закладі, у дуже хороших умовах. Ми розраховуємо на те, що до 1 вересня наступного року будівництво буде повністю завершено».
Віктор Матчук каже, що відмінності між сільськими та міськими школи принципово бути не повинно, оскільки усі діти повинні згодом, за результатами незалежного зовнішнього оцінювання, мати можливість здобути вишу освіту.
Святкуючи входини, селяни та гості мало не проґавили свого односельця Володимира Рябушиця, який стояв поза шкільним подвір’ям… із бутлем «житнівки». Рік тому він мав необережність побитися об заклад з головою облдержадміністрації – бо ж, як і більшість односельців, не вірив, що школу збудують. Сьогодні мусив «виставити» за програш. Втім, замість горілки селяни залюбки ласували його цукерками – у Глинному немає випивох. А сам винуватець каже: «Тут немає тих, що в програші – виграли всі». І радіє новій роботі – односельці знають його як майстра на всі руки, котрий також доклав зусиль до спорудження школи – тож і порекомендували Володимира Рябушиця директору на посаду завгоспа.
…До кінця року на Рівненщині, котра традиційно утримує перші показники народжуваності в Україні, будуть введені в експлуатацію ще дві нових школи.
(Рівне – Київ – Прага)