Прага – Вірменія й Туреччина оголосили, що починають останні переговори перед укладенням дипломатичних відносин. Але протоколи про це, які мають з’явитися за наслідками переговорів, іще повинні будуть схвалити парламенти обох країн.
У спільній заяві, яку оприлюднили ввечері в понеділок Вірменія, Туреччина і швейцарські посередники, мовиться, що Анкара і Єреван проведуть іще шість тижнів дипломатичних консультацій, за результатами яких підпишуть протоколи про встановлення дипломатичних відносин.
Але для того, щоб дипломатична нормалізація настала, протоколи ще мають ратифікувати парламенти обох країн. Нині дипломатичних відносин між Вірменією й Туреччиною немає, а спільний кордон закритий іще з 1993 року, коли контроль над Нагірним Карабахом в Азербайджані захопили місцеві вірмени – як вважають, не без істотної підтримки Єревана.
І в турецькому парламенті є чимало охочих вимагати, щоб перед започаткуванням нормальних відносин відбувся поступ у врегулюванні карабахського конфлікту, сказала Радіо Свобода головний редактор турецького англомовного щоденника Hürriyet Daily News Барчин Їнанч.
«Туреччина раніше пов’язувала відкриття кордонів між Вірменією й Туреччиною з вирішенням нагірно-карабахського конфлікту, – нагадує вона. – А протоколи передбачають, що кордони мають відкрити протягом двох місяців від набуття ними чинності. Тож парламентарі захочуть побачити, чи є якийсь поступ щодо Нагірного Карабаху, перш ніж висловлять згоду з протоколами».
Позитивні ознаки й негативні натяки
У самих протоколах згадок про Нагірний Карабах немає, і в цьому бачить добру ознаку директор єреванського Центру національних і міжнародних досліджень Річард Кіракосян.
«На диво, попри кілька місяців дипломатичної риторики турецьких урядовців, яка мала заспокоїти Азербайджан, у протоколах немає прямих згадок ні про сам Нагірний Карабах, ні про території, які вірмени контролюють в Азербайджані поза межами Карабаху, – звертає увагу політолог. – Власне, те, що карабахське питання залишили осторонь, із багатьох поглядів можна вважати за дипломатичний компроміс».
Але того ж понеділкового вечора міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу в телевиступі на всю країну заявив, що в процесі примирення з Єреваном Анкара «захищатиме» інтереси Баку.
А в Азербайджані повідомлення про вірменсько-турецьку домовленість викликали сердиту реакцію. У цій країні, яку з Туреччиною пов’язують давні культурні й союзницькі зв’язки, вважають, що відкриття кордонів між Вірменією й Туреччиною до вирішення карабахського конфлікту завдасть шкоди національним інтересам Азербайджану.
Іще одним питанням, яке може зашкодити поступові, є масове винищення вірмен в Османській імперії в роки Першої світової війни. Туреччина категорично відкидає визначення тих подій як геноцид вірмен, як вважає сама Вірменія й як того вона домагається від інших країн.
За повідомленнями, протоколи передбачають створення в міжурядовій двосторонній комісії підкомітету щодо «історичного виміру». На думку оглядачів, це дипломатичне визначення якраз і стосується подій 1915–1918 років. Так само можливо, що підкомітет звернеться й до карабахської проблеми.
(Прага – Київ)
Але для того, щоб дипломатична нормалізація настала, протоколи ще мають ратифікувати парламенти обох країн. Нині дипломатичних відносин між Вірменією й Туреччиною немає, а спільний кордон закритий іще з 1993 року, коли контроль над Нагірним Карабахом в Азербайджані захопили місцеві вірмени – як вважають, не без істотної підтримки Єревана.
І в турецькому парламенті є чимало охочих вимагати, щоб перед започаткуванням нормальних відносин відбувся поступ у врегулюванні карабахського конфлікту, сказала Радіо Свобода головний редактор турецького англомовного щоденника Hürriyet Daily News Барчин Їнанч.
«Туреччина раніше пов’язувала відкриття кордонів між Вірменією й Туреччиною з вирішенням нагірно-карабахського конфлікту, – нагадує вона. – А протоколи передбачають, що кордони мають відкрити протягом двох місяців від набуття ними чинності. Тож парламентарі захочуть побачити, чи є якийсь поступ щодо Нагірного Карабаху, перш ніж висловлять згоду з протоколами».
Позитивні ознаки й негативні натяки
У самих протоколах згадок про Нагірний Карабах немає, і в цьому бачить добру ознаку директор єреванського Центру національних і міжнародних досліджень Річард Кіракосян.
«На диво, попри кілька місяців дипломатичної риторики турецьких урядовців, яка мала заспокоїти Азербайджан, у протоколах немає прямих згадок ні про сам Нагірний Карабах, ні про території, які вірмени контролюють в Азербайджані поза межами Карабаху, – звертає увагу політолог. – Власне, те, що карабахське питання залишили осторонь, із багатьох поглядів можна вважати за дипломатичний компроміс».
Але того ж понеділкового вечора міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу в телевиступі на всю країну заявив, що в процесі примирення з Єреваном Анкара «захищатиме» інтереси Баку.
А в Азербайджані повідомлення про вірменсько-турецьку домовленість викликали сердиту реакцію. У цій країні, яку з Туреччиною пов’язують давні культурні й союзницькі зв’язки, вважають, що відкриття кордонів між Вірменією й Туреччиною до вирішення карабахського конфлікту завдасть шкоди національним інтересам Азербайджану.
Іще одним питанням, яке може зашкодити поступові, є масове винищення вірмен в Османській імперії в роки Першої світової війни. Туреччина категорично відкидає визначення тих подій як геноцид вірмен, як вважає сама Вірменія й як того вона домагається від інших країн.
За повідомленнями, протоколи передбачають створення в міжурядовій двосторонній комісії підкомітету щодо «історичного виміру». На думку оглядачів, це дипломатичне визначення якраз і стосується подій 1915–1918 років. Так само можливо, що підкомітет звернеться й до карабахської проблеми.
(Прага – Київ)